Вінницький обласний краєзнавчий музей в рамках онлайн-проєкту «Наш край у поштових листівках і світлинах до 1917 року» опублікував підбірку листівок та світлин із зображеннями дореволюційного Гайсина. «В об’єктив» потрапили новозбудований на той час собор, будівля Гайсинського споживчого товариства, а також дві сім’ї того часу.
Детально про кожну світлину розповіли на Facebook-сторінці закладу.
Як розповідають музейники, за часів Речі Посполитої Гайсин був центром староства. Місто отримало магдебурзьке право в 1744-му році, а дозвіл на проведення чотирьох тижневих ярмарків на рік ‒ 1745-му. У Російській імперії місто було повітовим центром Подільської губернії, що сприяло його зростанню. Упродовж 1825 –1858 рр. кількість мешканців Гайсина збільшилася з 2 480 до 10 106 осіб.
«Розвиток міста загальмувався у другій половині ХІХ ст., коли воно залишилося осторонь головних залізничних магістралей. Найближча до Гайсина залізнична станція Зятківці лежала за 23 версти, отож підприємці та купці змушені були возити свої товари з міста до станції гужовим транспортом. Гайсинська міська дума ініціювала будівництво вузькоколійки Калинівка-Гайсин-Гайворон довжиною 25 верст. Отримавши дозвіл влади, вона уклала угоду з Першим товариством під’їзних шляхів, оперативно затвердила проєкт (1898 р.), придбала частину акцій згадуваного товариства та виділила безоплатно під залізницю 45 дес. землі. В 1900 р. вузькоколійна гілка була відкрита, а в Гайсині з’явилася товарно-пасажирська станція. Приклад Гайсина наслідували деякі інші міста, і вже до 1910 р. утворилася вузькоколійна мережа, головна лінія якої з’єднала між собою Хмільник, Вінницю, Гайсин та приєдналася до ліній на Житомир і Бердичів», ‒ йдеться в дописі.
Як розповідають історики, економічне зростання Гайсина супроводжувалося збільшенням населення і темпів забудови. У цьому «жвавому торговому центрі» кожні два тижні по четвергах відбувалися ярмарки. Власне, на одній з поштових листівок можна побачити гайсинський базар у кінці ХІХ-го – на початку ХХ-го століття. На думку львівського дослідника Олега Рибчинського, автора монографії «Ринкові площі історичних міст України», у Гайсині композиція ринкової площі, попри досить пізній період її формування, «наслідувала спадщину готичної традиції», адже їй властива квадратна форма з розташованим у куті храмом – Миколаївської церквою.
Для православної громади міста, яка складала понад 40% населення, однієї Миколаївської церкви було замало. Відтак, у 1886–1892 рр. було збудовано Покровський собор, зображення якого можна бачити нижче. При соборі діяли дві школи: церковнопарафіяльна для хлопчиків і школа грамоти для дівчаток (Миколаївську церкву і Покровський собор зруйновано у 1930-х рр.).
На початку 1899 р. в місті мешкало 11 622 особи: 4 663 православних, 306 старообрядців, 174 католики, 9 лютеран і 6 470 юдеїв. Цього часу єврейська громада мала синагогу і 6 молитовних домів, старообрядці – молитовний дім, а місцеві католики належали до парафії костьолу в сусідньому містечку Куна.
На іншій листівці можна побачити Гайсинське споживче товариство, засноване в 1897 році. Товариство свого часу було одним з найактивніших на Поділлі. На 1901 рік воно налічувало 244 пайовики, а його капітал в 9 158 руб. приносив 1 300 руб. річного доходу. Товариство збудувало власну крамницю з великим льохом, асортимент якої охоплював продукти харчування, книги, дитячі іграшки, новорічні прикраси тощо. Частина його прибутку з 1908 р. виділялася на культурно-просвітницькі потреби дітей членів Товариства, які навчалися в місцевій класичній гімназії.
Перше фотоательє у місті відкрив, ймовірно, Михайло Густомський на початку 1890-х рр. Це була досить прибуткова справа, але і вельми витратна, особливо на початковому етапі обладнання ательє та закупівлі фотографічного начиння. Тож не дивно, що на 1899 р. у Подільській губернії існувало лише 15 фотографічних закладів: 4 в губернському центрі Кам’янці-Подільському, по 2 – у Вінниці, Проскурові, Могилеві-Подільському і Балті, по одному – у Гайсині, Бершаді і Богополі.
Дві світлини, які походять із фотоательє Густомського, нині зберігаються у фондах музею: фото жінки з дітками на дворі та родини Єремії Веселовського. Їх можна бачити нижче.
«Маленький хлопчик на руках у тата – Анатолій Веселовський (1892–1973). Він закінчив Бершадську гімназію, Кам’янець-Подільську семінарію і Кам’янець-Подільський університет. В 1920-х рр. працював у Гайсинській школі, з 1932 р. – у Слов’янській школі, де керував струнним оркестром. Продовжив навчання на фізико-математичному факультеті педагогічного інституту у Ворошиловграді (нині Луганськ). Після Другої світової війни працював у Вінниці, був завучем ЗОШ №26 і художнім керівником шкільного струнного оркестру. У випусках нашого проєкту, присвячених містечкам Бершаді й Ольгополю, покажемо ще чудові світлини Анатолія Веселовського і його дружини Олександри (уродж. Доброшинська), яка співала в хорі під орудою Олександра Кошиця і брала уроки співу в Миколи Леонтовича», ‒ розповідають в музеї.
Також в об’єктив устиг потрапити уродженець села Журбинці Герасим Козаченко, зі своїми сестрами. Відомо, що він служив у царській армії, після 1920 р. працював кравцем-одноосібником у рідному селі, відмовився вступати в колгосп. В 1938 р. Герасима Козаченка було заарештовано і розстріляно у Вінниці. Реабілітований 1989 р.
«Світлина Козаченків виконана як фотолистівка, з поштовою розміткою на звороті. У верхній частині міститься логотип з написом: «Фотографія М. Л. Книжника. Гайсин». Нам не вдалося встановити, хто із гайсинських фотографів долучився до видання поштових листівок. Можемо лише ствердити, що було щонайменше 2 серії, які відрізняються кольором друку. Крім того, на одних вміщена назва лише російською мовою, на інших – з паралельним перекладом польською», ‒ підсумовують в краєзнавчому музеї.
Нагадаємо, в попередніх публікаціях музей презентував листівки із зображеннями дореволюційного Брацлава. Як виглядало селища понад 100 років тому, можна дізнатися за ЦИМ посиланням та ЦИМ.
Фото – фейсбук-сторінки Вінницького обласного краєзнавчого музею
Головні новини дня – в нашому Telegram-каналі
Також запрошуємо на нашу Facebook-сторінку