Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці уже 2,5 місяці очолює Дамян Цярціньскі. Але Вінниця для дипломата – місто не нове. Чотири роки тому він уже працював тут. Більше того, учасники Революції Гідності пригадують: бачили пана Дамяна з родиною на вінницькому Майдані під час подій Революції Гідності.
Він добре розмовляє українською. Каже, вивчав мову ще у Польщі, будучи студентом.
Про те, чи розраховував потрапити на дипломатичну службу саме в Україну, чому виходив на вінницький Майдан та приводив туди дітей, про польські та українські реформи, результати «безвізу» та українських заробітчан у Польщі, а також – про непрості історичні проблеми та про те, чому польська молодь вивчає українську – Дамян Цярціньскі розповів в інтерв’ю журналісту «ВінницяОк».
Пане Консуле, чому Ви обрали для себе професію дипломата? Як складалась Ваша кар’єра?
Народився я на півночі Польщі – між Варшавою і Гданськом – це дуже мальовничий та екологічний регіон Польщі. Після закінчення школи навчався у Варшаві, закінчив Варшавський університет і Університет Кардинала Вишинського. Навчався на факультеті політичних наук, проходив «східні студії», тобто вивчав країни колишнього СРСР. Під час навчання в університеті виїжджав на стипендії до Дрездена – навчався певний час у Німеччині. Вивчав іноземні мови – українську, німецьку, російську, англійську. У мене завжди було бажання працювати у сфері міжнародних відносин. Тому природнім був шлях до дипломатії. Колись починав працювати у міжнародних бізнесових компаніях, потім був представником одного з польських наукових інститутів у Львові. Це було ще понад 12 років тому. Потім почав працювати на дипломатичних посадах: був і у Львові, і в Москві, потім – у Вінниці. У Вінниці я працював з 2010 по кінця 2014 року, після повернення до Польщі, працював там в МЗС.
Більше кортіло працювати на Заході чи Сході?
Я добре знаю Німеччину, я там навчався, трохи працював – це був один з варіантів. Але Україною теж займаюсь багато років, маю тут багато друзів, і для мене, моєї родини тут також дуже гарна атмосфера.
На «вінницький» період Вашої роботи в Україні припали події Революції Гідності. Правда, що Ви виходили тоді на вінницький Майдан?
Так, це був кінець 2013-го року. Спочатку тут на Майдані у Вінниці були спонтанні акції, і ми виходили з дітьми. По-перше, щоб вони подивились, що це – історична подія відбувається. По-друге, атмосфера була дуже відкритою, приходило багато людей, в тому числі моїх знайомих українців. Це було цікаво і для мене, і для дітей. Україна прямувала до Угоди про Асоціацію з ЄС, прямувала в європейському напрямку, але те, що це було раптово призупинено, стало незрозумілим для багатьох людей, в тому числі в Польщі. Тому моя присутність на Майдані не означала моєї політичної заангажованості, я не маю на це права. Але був суспільний рух людей, які хотіли висловити свою позицію, це були історичні події. До речі, тоді багато людей виходили на площі також у польських містах – Варшаві, Кельце та інших.
Багато українців після того розчарувалися…
Не моя роль – оцінювати розчарованість українців. Тим більше, що я знаю, як важко проходили реформи в Польщі. Вони й досі проходять – вже понад 25 років. Знаю, наскільки ці реформи складні, і розумію, що в Україні теж є певні труднощі. Природно, що люди хочуть, щоб змінилося все і одразу, але, наскільки я знаю, так не виходить. З іншого боку, ми бачимо, що зміни є. І зміни – різного типу. Це й децентралізація, коли фінансові ресурси йдуть у громади. У сфері економічного розвитку є труднощі, але є й прогрес.
Наскільки українські реформи схожі з тими, що проводились в Польщі? Зокрема, реформа місцевого самоврядування?
Польща ще після 1989 року почала реформувати країну. Але тодішня Польща і нинішня Україна перебувають у різних геополітичних умовах. Відомо, що чимало експертів з реформи місцевого самоврядування в Україні переймали досвід Польщі у реформуванні локальної влади. Вони також навчались не повторювати тих помилок, які ми зробили. У Польщі нині місцева влада має значно більше повноважень і ресурсів для їх реалізації, ніж це було 20 років тому. Це дуже добре і, наскільки я розумію, українська реформа йде в цьому напрямку.
Яких польських помилок у цій реформі українцям не варто повторювати?
З усіх реформ, які в Польщі відбулись, реформа місцевого самоврядування – найуспішніша, але зараз теж є певні питання, зокрема, чи потрібен рівень між гмінами та воєводствами. Зараз також піднімаються, наприклад, питання – скільки каденцій може мати мер міста.
Чи змінилась тенденція звернень до Генерального Консульства Республіки Польща у Вінниці після впровадження «безвізу»?
Впевнений, що «безвіз» є великим кроком вперед у відносинах між Україною і Польщею та Євросоюзом загалом. Зміни, дійсно, відчутні. У нас шенгенські візи зараз складають приблизно 3% від усіх віз, які ми видаємо в Консульстві. Тобто їхня кількість зменшилася кардинально. Але ми увесь час видаємо національні візи – це візи на роботу, для студентів, які навчаються в Польщі, і візи для людей, які мають «Карту поляка». Наприклад, у березні ми в Консульстві видали більше 10 тисяч національних віз. Але «безвіз» – це великий крок вперед, тому що я сам маю особистий досвід – пам’ятаю часи, коли мені потрібно було робити візу в Німеччину, коли їхав в університет, – були певні ускладнення. А зараз людина сідає в поїзд Вінниця – Пшемишль з паспортом – і через 6 годин вона там. Це величезні можливості для молоді, студентів, які хочуть пізнавати інші країни.
Але багато людей їдуть не просто пізнавати іншу країні, а – працевлаштуватися там. Інколи – не зовсім легально…
Знаєте, там, де є міграція, завжди трапляються нелегальні моменти. Але більшість українців, які зараз перебувають в Польщі, а це – близько 1 мільйона, вони там – легально, в тому числі працюють. Нелегально – це або якщо вони в’їжджали на підставі візи, виданої на півроку, і залишились там, скажімо, на рік, або ж – якщо працюють неоформленими. Натомість, більшість українців, які працюють в Польщі, – вони там легально. Тому що польські роботодавці зацікавлені в працівниках, оскільки в Польщі є дефіцит робочої сили. З іншого боку, українці, які приїжджають в Польщу, вже знають, що не потрібно працювати нелегально, якщо є можливість працювати легально: сплачувати податки, мати страховку – усе, що мають громадяни Польщі. Останні дані за 2017 рік показують, що фінансові трансфери від українців, які працюють в Польщі, складають більше 9 мільярдів злотих.
Це – теж фінансова підтримка родин тих працівників з України, які працюють в Польщі. З 1 січня 2018 року почали діяти нові закони для тих, хто хоче працювати в Польщі. Зокрема, ті, хто зайнятий на сезонних роботах, може офіційно працювати в Польщі до 9 місяців, раніше це було півроку. У деяких галузях польської економіки, наприклад, сільському господарстві, туризмі спрощено отримання візи. Студенти, які навчались в Польщі і там почали працювати маючи легальний договір, – їм вже не потрібен ніякий дозвіл, вони приїжджають в Консульство і тут на підставі тільки договору про роботу і польського диплому отримують візу. Крім того, є багато суспільних інформаційних кампаній, наприклад, підготовлених польським міністерством праці для українців, аби донести, що вони можуть працювати легально. Адже завжди є люди, які хочуть використати інших, так було і з поляками, які також виїжджали працювати на Захід.
Які нові програми є для українських студентів, які хочуть навчатися в Польщі?
У Польщі зараз понад 30 тисяч студентів з України. Програм таких, дійсно багато, в тому числі окремі міста пропонують різноманітні пільги для студентів, які хочуть там навчатися. Наприклад, у Кельце впроваджувались такі стипендії для студентів з Вінниці. Окремі пропозиції є для студентів польського походження, тих, хто має «Карту поляка» – вони мають можливість отримання стипендії, безплатного навчання тощо. У Польщі цього року утворена нова Національна агенція міжакадемічного обміну, що відповідає за стипендії для іноземців. Тут справа – за бажанням студентів: можливостей багато, але потрібно їх шукати, є як національні програми, так і програми окремих вузів.
Скільки вінничан отримали «Карту поляка», як вони використовують надані їм можливості?
Від заснування Генерального Консульства у Вінниці до цих пір ми видали близько 15 тисяч «Карт поляка», але це стосується не тільки Вінницької, а й Житомирської, Хмельницької та Чернівецької областей. Охочих досі є дуже багато, адже «Карта поляка» дає багато можливостей: безплатного навчання в Польщі, отримання стипендій, можливість легально працювати, отримати довгострокову візу. Але з 1 січня 2017 року почав діяти новий закон щодо «Карти поляка», він дає можливість її власникам приїхати до Польщі і залишитись там назавжди – вони отримують право на постійне місце проживання, а потім через рік чи півтора року – громадянство. Вони мають реальну можливість вирішувати свою долю: переїжджати, чи залишатися тут.
Чи прагнуть ще поляки працювати в Західній Європі? Чи студенти їдуть навчатись на Захід?
Була така хвиля еміграції з Польщі після вступу в ЄС, тоді, дійсно, багато поляків виїжджало на роботу за кордон, передусім, у Великобританію, Ірландію, Німеччину. Зараз ця тенденція набагато зменшилася, дехто вже повертається в Польщу. А стосовно навчання, то багато молодих людей їде у вузи Західної Європи, насамперед, за європейськими стипендіальними програмами.
Наскільки активний польський бізнес нині на Вінниччині?
Дані минулого і вже цього року показують певні тенденції – постійне зростання торговельного обороту між Польщею та Україною. Наприклад, торік торговельний обмін між нашими країнами був рекордним. Польща – на першому місці за експортом з України в країни Євросоюзу. Тобто Польща є одним з найбільших торговельних партнерів України. 2017-го року Польща була на другому місці серед економічних партнерів Вінницької області, тобто Вінниччина дуже інтенсивно працює з польською стороною. Ми маємо одну з найбільших польських фірм в Україні – «Барлінек-Інвест», яка планує збільшувати обсяги виробництва і кількість робочих місць, збільшувати обсяги інвестицій. Загалом, інвестиції, які заходять на Вінниччину, показують, що тут дуже привабливий інвестиційний клімат і це – сигнал для інших компаній, що тут, у Вінницькій області, привабливі умови для бізнесу. Я оптиміст і впевнений, що польський бізнес буде присутній на Вінниччині.
А вінницький бізнес присутній у Польщі?
Так, присутній. Коли я був в одному з сіл Польщі, зайшов в магазин і побачив цукерки відомого українського виробництва, то зрозумів, що вінницький бізнес в Польщі присутній. Договір про вільну торгівлю надає такі можливості різним галузям економіки. Присутня в Польщі і сільськогосподарська продукція та інші.
Як Ви оцінюєте нинішній рівень міжкультурного діалогу?
Після кількох років, коли я виїжджав з України і приїхав сюди знову, я побачив, що напрямів співпраці на локальному рівні стало настільки багато, що вже не можу їх порахувати. Так, нещодавно був великий проект для старшокласників з Вінницької області, який організувала польська сторона, стосовно їхнього вміння вести діалог, переговори, публічні виступи, дискусії. Добре відомі вже контакти між місцевою владою Вінниччини та містами й воєводствами Польщі. У Польщі навчається не лише багато вінницьких студентів, а й учнів середніх шкіл. Кілька днів тому у нас в Консульстві була дівчина з Вінниці, яка навчається у загальноосвітній школі у Варшаві. Нещодавно була зустріч таких учнів і студентів з Президентом Польщі – вона там виступала і говорила про свій шлях з Вінниці до Варшави. Таких контактів дуже багато. І такі суспільні контакти роблять свою роботу.
Пане Консуле, чому на Вашу думку, останнім часом бачимо загострення у стосунках між нашими країнами через певні історичні питання? Адже про них знали давно, але дискусії були спокійнішими. Можливо, є вплив «третьої сили»?
За часів комунізму і в Польщі, і в Україні не про всі речі та історичні події можна було говорити. Їх почали обговорювати 10-15-20 років тому. Коли почалось обговорення, в тому числі польсько-українських відносин, по-різному ставились акценти. Останнім часом ми бачимо деякі провокаційні дії. Звичайно, постає питання: кому це вигідно? Важко виключити те, що тут немає впливу «третьої сили». Однозначно, є сили, яким хочеться, щоб загострення тривало. Нам, як Польщі, важливо, щоб історичні дослідження, які проводяться стосовно ексгумації тіл поляків, загиблих на території України в часи Другої світової війни, залишились, щоб це можна було проводити. Тобто діалог нам потрібен – і польській, і українській стороні. Але дуже важливо, щоб ми не піддавалися напруженню, яке не потрібне нікому. Тому що нас бачать молоді люди, які виїжджають в Польщу і приїжджають в Україну, які в майбутньому будуть будувати наші країни. Важливо, щоб наші відносини були нормальними і добросусідськими. До речі, довгий час Україна – в тренді у Польщі: молоді люди зацікавлені приїжджати сюди, вивчати українську мову, йти на філологічні студії з української мови. Як підтвердження: зараз у нашому Консульстві із дев’яти консулів шість – вільно розмовляють українською мовою. Це – молоде покоління, яке почало цікавитись Україною і вивчати українську філологію в Польщі. Я хотів би, щоб це так і залишалось.
У Польщі достатні можливості вивчати українську філологію?
Звичайно! У нас є кілька сильних осередків, де викладається українська мова. Це, передусім, Вроцлав, Варшава, Люблін, Краків, Ольштин, Познань та інші. Багато таких осередків і багато охочих вивчати українську філологію. Немає вже тієї думки, що достатньо знати російську. Думаю, що ця зацікавленість Україною є і буде.
Як Вам живеться у Вінниці? Які маєте захоплення? Можливо, полювання, риболовля?
Риболовлею не займаюсь, полюванням – тим паче. Натомість, я багато років займався скелелазінням і альпінізмом. Тут на березі Південного Бугу є скали, але я на них ще не ходив. Добре було б зробити штучні стіни для скелелазіння – у Польщі їх дуже багато. Загалом, у Вінниці почуваюсь добре. Не випадково, мабуть, Вінниця вкотре посіла перше місце серед тих міст, у яких зручно жити. Це – не тільки слоган, так і є насправді. Моя дружина і троє дітей теж уже звикли до міста. Діти навчаються тут в українській школі – в 4 і 6 класі, розмовляють вже українською мовою, молодший – ще дошкільного віку. Але вони також відвідують польські гуртки, де викладається польська мова, крім того, навчаються в польській школі через Інтернет.