Зміни, політика та авторська самотність: про що вінницька поетеса Катерина Калитко розповіла в інтерв’ю з Сергієм Жаданом (відео)

Відео Інтерв'ю Новини Вінниці Топ

Вінницька поетеса Катерина Калитко під час візиту до Харкова та презентації своєї нової поетичної збірки «Орден мовчальниць» поспілкувалася з поетом, публіцистом та громадським діячем Сергієм Жаданом. Під час понад годинної розмови митці торкнулися не лише теми нової праці Катерини, але й сучасних тенденцій, політики та відчуття змін, яке сьогодні відчувається у світі.

Спілкування поетів відбулося в рамках проєкту «Все про єдинорогів», який започаткували спільно Сергій Жадан, режисер Олег Сенцов та політик Єгор Соболєв.  

Про нову збірку

Напередодні розмови у Харкові Катерина Калитко в будинку «Слово», де згодом і відбувся запис спілкування між вінничанкою та поетом, презентувала поетичну збірку «Орден мовчальниць». Сама поетеса раніше називала її «найбезшкірнішою своєю книжкою». Збірка буде опублікована видавництвом «Meridian Czernowitz». Видана книжка буде до кінця квітня.

«Як на мене, дуже цілісна, глибока і «збита», як фортечний мур, книга з якимись такими наскрізними мотивами, глибиною і пронизливістю. Десь відчуття тривоги, а десь, можливо, відчуття втоми, а десь відчуття якоїсь сили і впевненості», ‒ описує збірку сам Сергій Жадан.

За словами поетеси, збірка створювалася на «якомусь трансформаційному внутрішньому великому пориві».

«І я не знаю, чи вдасться втримати голос на одному рівні від початку до кінця. Хоча вірші там стоять не в тому порядку, в якому вони писалися, але вони структуровані за настроями. За тематичними блоками ‒ не хотілося б говорити. Але є якісь наскрізні мотиви, які поєднують ті чи інші цикли», ‒ каже Катерина Калитко.

Відчуття змін в книзі та в сьогоденні загалом

У віршах Катерини Калитко Сергій Жадан відмічає відчуття певних змін. «Змін в просторі, змін в ландшафті, змін в повітрі і змін, очевидно, в письмі». До речі, перший розділ нової збірки має назву «Принишклий ландшафт».

Під час розмови двох поетів тема змін, зокрема, торкнулася стану суспільства, який настав після 2014 року.

«Я не знаю, до чого ми рухаємося зараз, але є відчуття, що все попереднє вже не працює. І ми (хочемо, не хочемо) мусимо якось переформатовувати свою взаємодію зі світом. І світ, зрештою, змінюється сам. Ми бачимо це за якимись загальносвітовими, загальнонаціональними тенденціями, які часто виявляються для нас несподіваними. Дивують нас самих, і ми самі для себе трохи дивні в цих всіх історіях. Поки що напрацьовується, мені здається, і в мене так само, інструментарій, яким це все можна пояснити», ‒ каже поетеса.

Про «обнулення» ситуації

«Наскільки я можу судити, є два популярних погляди. Перший ‒ що після 2014 року все змінилося, і так чи інакше ми далі рухаємося. Рухаємося не прямою магістральною дорогою, а певними манівцями. Трішки це нагадує «рух п’яного зайця». Заплутуємо сліди, але рухаємось вперед. Інша точка зору, і вона теж зараз популярна, що політика теж багато чого визначає. І ця зміна в політикумі, в політичній риториці насправді сильно позначилася, і фактично, з 2019 року багато чого змінилося. Те, що говорив Віктор Федорович, ситуація «обнулилась». От на твою думку ситуація «обнулилася»? ‒ питає Сергій Жадан.

За словами вінницької поетеси, такого «обнулення» в суспільстві все ж не відбулося. Відбулася травматизація.

«Бо були якісь очікування в певної частини населення, які не виправдалися. Були якісь надії в іншої частини населення, якісь напів фантастичні та «райдужні», що вдасться змінити невідомо що, невідомо в якому напрямку, але от різко і зразу. Зрозуміло, що це працює лише в тому… низькопробному кінематографі. Але реальність виявилась, як це часто буває, зовсім іншою. І її вимоги виявились зовсім іншими.

В нас є така зависла ситуація, в якій ми не розуміємо, де ми. І, зрештою, що робити. Бо ми як соціум, який лише напрацьовує політичну культуру. Немає якихось сталих інструментів для збалансовування протиріч, які виникають у нас дедалі частіше і дедалі гостріше. Ми часом трохи по-дитячому б’ємося, а часом дуже по-дорослому лишаємо шрами і рани одне на одному, з якими доведеться працювати ще роки наперед», ‒ каже Катерина Калитко.

Про мистецтво під час карантину та авторську самотність

Як відзначає Жадан, минулий 2020 рік сильно позначився на культурному житті країни. Культурні механізми, інституції, мистецькі звички, які сформувалися, ‒ все зазнало серйозних змін. Культурний простір, каже митець, опинився без «живих» голосів поетів. Майстрам слова довелося перейти в онлайн-режим.

«Під кінець це вже страшенно невротизує, бо це як спіритичний сенс. Ти сидиш викликаєш якихось людей, яких ти уявляєш, але не бачиш. Ти сидиш, говориш в чорну діру, ніби там є якісь люди, які шлють «лайки», «сердечки»… Але, насправді, це теж такий момент розхитаності, невпевненості і великої авторської самотності», ‒ каже вінницька поетеса.  

Окрім того, за її словами, сильно постраждав книжковий ринок, який, зокрема, тримався на Мистецькому Арсеналі, форумі видавців та на великих майданчиках продажу книжок.

Відчутною виявилась і самотність читача.

«Коли були оці паузи між локдаунами, як люди йшли на культурні заходи. Це величезні натовпи були. Шалена віддача. Страшенно жаль мені насправді. Цей рік нас вивів «з колії», яку ми прокладали з десяток років точно. Ми щойно почали вибудовувати життєспроможні інституції, якісь тривалі процеси, які з року в рік ростуть, а не просто одноденки», ‒ додає Катерина.  

Загалом, понад годинна розмова двох митців торкнулася також тем інституцій, державності та вірогідності нової боротьби за державність, а також теми «жіночих голосів» сучасної поезії.

З повною розмовою можна ознайомитися нижче:

Довідково

Катерина Калитко — українська поетеса, перекладачка, авторка поетичних збірок і прозових творів. Народилася у Вінниці. Член НСПУ та Українського ПЕН. В творчому доробку Калитко збірки поезії «Посібник зі створення світу» (1999 рік); «Сьогоднішнє завтрашнє» (2001); «Портретування асфальту» (2004); «Діалоги з Одіссєем» (2005); «Сезон штормів» (2013); «Катівня. Виноградник. Дім» (2014); «Бунар» (2018); «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого» (2019). Серед прозових робіт: книжка малої прози «М.істерія» (2007) та збірка «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» (2017).

Окремі твори Катерини Калитко перекладені англійською, німецькою, польською, вірменською, литовською, словенською, сербською, болгарською, італійською та на іврит. Збірка віршів «Золото, смирна і мед» вийшла 2014 року в Ізраїлі (переклад на іврит Антона Паперного). Також Калитко досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцоговини.

Відео – з YouTube-каналу «Все про єдинорогів»

У нашого сайту тепер є Telegram

Також запрошуємо на нашу Facebook-сторінку

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *