Україна, як відомо, досьогодні залишається країною, в якій відносини, пов’язані з виготовленням, відчуженням, володінням, використанням і застосуванням зброї громадянами та недержавними інституціями, регулюються не профільним законом, а фрагментарними нормами з інших законів та відомчими підзаконними актами. У цьому плані ми далеко відстали навіть від більшості держав пострадянського простору. Не лише професійні юристи усвідомлюють, що брак закону про зброю зберігає колосальне поле для зловживань – отже, появу фахово опрацьованого законопроекту слід було б вважати позитивною новиною.
Наразі мова йде про внесений 20 вересня сімома народними депутатами (всі – представники «Слуги народу») законопроект №1222-1. Попередні оцінки, які мені пощастило знайти, мали нейтральний або обережно-оптимістичний тон. На сполох забили лише в Українській асоціації власників зброї – їх занепокоїло збереження заборони на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю для простих громадян. Втім, я принципово залишу фахівцям можливість дискутувати про вплив «пістолетизації» всіх охочих на кримінальну статистику, оскільки у цьому законопроекті наявна така кількість конфліктів зі здоровим глуздом, що на цьому варто зупинитися детальніше.
Отже, почнемо наш непримиренний двобій здорового глузду з колективною «мудрістю» народних обранців.
«Стаття 1.
…зброя нагородна – відзнака, яка отримана фізичною особою в якості нагороди на підставі Указу Президента України, наказів Міністра оборони України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, або нагородних документів керівників і глав урядів іноземних держав;»
Легалізація нагородної зброї іноземного походження – новація досить неоднозначна, оскільки мова може йти, умовно кажучи і про зброю, якою нагороджували керівники російських силових структур. Воно нам треба? Чи краще було б додати: «…окрім держав, визнаних агресором»?
«…зброя пневматична – невогнепальна зброя калібру більше 4,5 мм і швидкістю польоту снаряду більше 100 м/с, в якій снаряд приводиться в рух за рахунок стисненого газу або суміші газів;»
Формально під це визначення може потрапити інвентар для страйкболу. Судіть самі: калібр 6 мм, а зразки з початковою швидкістю польоту кульки понад 100 м/с у вільному продажу наявні. Можна, звичайно, сказати: «Та ми не те мали на увазі!», але винахідливість окремих (а може й непоодиноких) поліціянтів в умовах хронічної кризи показників розкриття є необмеженою.
«Стаття 5. Категорії зброї та боєприпасів
1. В Україні зброя та боєприпаси поділяються на категорії А, Б, В, Г залежно від їх технічних характеристик.
2. До категорії А відноситься:
автоматична зброя;
нарізна зброя калібром більше 12,7 мм;
вогнепальна зброя, замаскована під інші предмети;
вогнепальна зброя, виготовлена з матеріалів, що не дозволяють виявити її за допомогою металошукачів;
боєприпаси бронебійної (куля з твердим осердям бронебійної дії), розривної (куля із зарядом, що розривається в момент зіткнення) або запальної (куля з хімічною сумішшю, яка запалюється при контакті з повітрям або в момент зіткнення) дії, а також снаряди для подібних боєприпасів;
боєприпаси, спеціально сконструйовані для посилення пробивної дії та ураження захищених цілей, а також снаряди для подібних боєприпасів.
3. До категорії Б відноситься короткоствольна зброя, за виключенням автоматичної та гладкоствольної короткоствольної (травматичної) зброї.
4. До категорії В відноситься зброя, що не входить до інших категорій, така як:
гладкоствольна короткоствольна (травматична) зброя;
нарізна довгоствольна зброя;
комбінована довгоствольна зброя;
пневматична зброя;
гладкоствольна довгоствольна зброя;
вихолощена зброя;
музейна зброя та інша деактивована зброя, що не входить до інших видів деактивованої зброї.
5. До категорії Г відноситься холодна зброя…»
Включення до однієї категорії і нарізної зброї, і вихолощеної, і музейної (попиляно-завареної, іншими словами) є суцільною маячнею – хоча б з точки зору дозвільного процесу. А оксюморон: «…та інша деактивована зброя, що не входить до інших видів деактивованої зброї» є шедевральним!
«Стаття 6. Конструктивно схожі зі зброєю вироби
1. До конструктивно схожих зі зброєю виробів належать:
пристрої під патрон «Флобера» калібру до 4 мм (включно) та боєприпаси до них, якщо енергія кулі становить менше 0,5 Дж/мм2;
пістолети та револьвери газові;…»
Іншими словами, музейна «мосінка» з привареним до стволу затвором є зброєю категорії В, а газовий пістолет – ні, лише «конструктивно схожим зі зброєю виробом». Але ж у ст. 1 цього ж законопроекту чітко визначено:
«пістолети та револьвери газові – зброя, конструктивно призначена для пострілу патронами, спорядженими речовинами сльозоточивої та дратівної дії..»
Ви логіку бачите?
«Стаття 7.
… Фізичні особи можуть бути нагороджені зброєю будь-якої категорії. Після нагородження фізична особа зобов’язана отримати у встановленому цим Законом порядку дозвіл на володіння зброєю…»
Так і бачу: у будь-якому представництві Російської Федерації на теренах України масово «нагороджують» автоматами «активістів товариства російсько-української дружби», а вони постфактум можуть легалізувати її. Абсолютно неймовірно, але легально!
«Стаття 9. Повноваження державних органів у сфері обігу зброї.
…2. Міністерство внутрішніх справ України, в межах своїх повноважень, визначає:
…порядок купівлі-продажу, зберігання, колекціонування, експонування, пересилання зброї та боєприпасів до неї, а також здійснення перевірки дотримання умов їх зберігання;
порядок огляду технічного стану та контрольного відстрілу зброї.
3. Органи Національної поліції здійснюють контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами (суб’єктами господарювання) спеціальних правил та порядку придбання, зберігання, носіння, транспортування та продажу зброї, а також виконують інші повноваження, визначені законодавством.»
Тобто МВС визначатиме порядок зберігання, зокрема, деактивованої музейної зброї, а співробітники Національної поліції будуть і це перевіряти?
«Розділ ІІ
Єдиний державний реєстр зброї
…Стаття 12. Структура та відомості Реєстру
…2. Обліку в Реєстрі підлягає зброя категорій А, Б, В та основні частини до неї, що мають ідентифікаційні номери…»
А чи не занадто багато треба буде часу, аби внести до мега-Реєстру інформацію про номери всіх затворів, стволів і т.д.? А якщо цих номерів бракує – наприклад, на музейній зброї, яка була виготовлена до ХІХ ст.?
«Розділ ІІІ
Основи обігу зброї та боєприпасів до неї
Стаття 16. Обмеження обігу зброї та боєприпасів
1. На території України забороняється:
цивільний обіг зброї без маркування…»
Музейники, агов? Ну, ви зрозуміли, куди подіти старовинну зброю? Експонувати її точно не можна.
«…цивільний обіг нарізної зброї калібром більше 12,7 мм; боєприпасів категорії А; вогнепальної зброї, замаскованої під інші предмети; вогнепальної зброї, виготовленої з матеріалів, що не дозволяють виявити її за допомогою металошукачів;»
Явна суперечність із ст. 7, яка дозволяє нагороджувати фізичних осіб зброєю будь-якої категорії. До того ж, нагадаю, що «обіг (оборот) зброї – виробництво зброї, торгівля зброєю, продаж, передача, придбання, колекціонування, експонування, спадкування, облік, зберігання, носіння, перевезення, транспортування, використання, вилучення, знищення, ввезення зброї до України та вивезення зброї з України». Тобто нагородити фізичну особою зброєю категорії А можна, а взяти на облік – вже ні.
«…безпідставний публічний показ зброї за відсутності підстав та намірів для її використання (застосування);»
На цьому місці актори і учасники військово-історичної реконструкції мають сильно напружитися, а власники магазинів зброї – замислитися, як же це продати зброю без «публічного показу». Інкасатори ж, напевне, мають запхати пістолети та автомати під спідню білизну?
«Стаття 17. Набуття у власність юридичними особами (суб’єктами господарювання) зброї, віднесеної до цивільного обігу
…3. Юридичні особи (суб’єкти господарювання), діяльність яких пов’язана з функціонуванням стрілецьких тирів та стрільбищ, мають право на набуття у власність зброї для експлуатації категорії А у кількості не більше трьох одиниць однієї моделі за одним місцем постійного зберігання зброї, а також категорій Б, В, Г…»
Іншими словами, будь-яка комерційна структура, пов’язана з стрілецьким тиром, може законно придбати автоматичну зброю і нарізну калібром 12,7 мм+ (категорія А, нагадаю). До цього не додумалися б Аль Капоне, Мишко Япончик та ІДІЛ – навіть спільними зусиллями!
«…8. Кіностудії мають право на набуття у власність виключно вихолощеної зброї.»
Відразу видно, що неуки, які писали цей законопроект, театри оминали.
«..9. Музеї, які використовують зброю в якості експонатів, мають право на набуття у власність вихолощеної та музейної зброї для експлуатації.»
Про холодну зброю – анічичирк. Значить, і вона для музейників – поза законом?
«Стаття 18. Набуття у власність фізичними особами зброї, віднесеної до цивільного обігу
…2. Фізичні особи не мають право набувати у власність зброю категорії А.»
І знову – конфлікт зі ст. 7, яка дозволяє нагородження фізичних осіб зброєю будь-якої категорії.
«…3. Право набувати у власність зброю категорії Б мають спортсмени з видів спорту, визнаних в Україні, правила змагань яких передбачають використання вогнепальної зброї.»
А як бути з тисячами виданих раніше у вигляді відомчих відзнак нарізних пістолетів, автоматів тощо?
Стаття 19. Дозвіл на володіння зброєю, віднесеної до цивільного обігу, для фізичних осіб
1. Фізичні особи набувають у власність зброю, віднесену до цивільного обігу та володіють нею, за наявності дозволу на володіння зброєю.
2. Дозвіл на володіння зброєю видається територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України строком на п’ять років з можливістю його продовження у порядку, встановленому законодавством. Інформація про продовження дозволу на володіння зброєю вноситься до Реєстру з наданням фізичній особі відповідного витягу…»
Іншими словами, навіть якщо предметом моєї мрії є «музейна зброя та інша деактивована зброя, що не входить до інших видів деактивованої зброї», все рівно треба оформлювати купу паперів у дозвільній системі?
«…Стаття 20. Відмова фізичній особі у видачі дозволу на володіння зброєю
1. Підставами для відмови фізичній особі у видачі дозволу на володіння зброєю є:
…наявність медичних протипоказань до поводження зі зброєю;
…відсутність довідки про проходження курсів з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування.»
Для потенційних власників «музейної зброї та іншої деактивованої зброї, що не входить до інших видів деактивованої зброї» автори законопроекту виключень не передбачили.
«Стаття 22. Дозволи для юридичних осіб (суб’єктів господарювання) на зброю, віднесену до цивільного обігу
1. На місця постійного зберігання зброї юридичним особам (суб’єктам господарювання) видаються наступні безстрокові дозволи:
…дозвіл на функціонування об’єктів в музеях, кіностудіях, закладах освіти;»
Тут ми бачимо, що, хоч і з процедурними тонкощами, але зброя у закладах освіти може бути наявна. Запам’ятайте – потім повернемося.
«Розділ ІV
Особливості обігу зброї та боєприпасів до неї
…
Стаття 26. Продаж зброї та боєприпасів до неї. Торгівля зброєю.
1. Фізичні особи можуть у встановленому порядку продати або безоплатно відчужити належну їм зброю, основні частини до неї, що мають ідентифікаційні номери та боєприпаси іншим особам через суб’єктів господарювання, які мають право на здійснення торгівлі зброєю, або через територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України…»
Тобто іржавого мушкету епохи Козаччини музею законно вже й не подаруєш – нема ж бо номерів на стволі!
«…2. Власник зброї має право безоплатно відчужувати належну йому на праві власності зброю, основні частини до неї, що мають ідентифікаційні номери, а також боєприпаси, органам Національної поліції.»
Це писалося точно якимось мудрагелем-«дозволістом», який спить і бачить, як вигадати порушення і видурити у власника цікавий йому чи начальству «ствол».
«…6. Не підлягає продажу зброя або боєприпаси до неї, які не мають ідентифікаційного номеру, сертифікату, або знаку відповідності державним стандартам чи технічним регламентам.»
Музейники і реконструктори-медієвісти можуть сідати й плакати.
«…Стаття 30. Носіння та транспортування зброї
1. Носіння зброї та боєприпасів до неї забороняється, окрім випадків, передбачених цим Законом.
2. Носіння зброї дозволяється під час здійснення полювання в мисливських угіддях, заняття стрільбою чи на спортивних заходах у межах стрілецьких тирів та стрільбищ.
3. Фізичні особи мають право на носіння гладкоствольної короткоствольної (травматичної) зброї, а також нагородної зброї, окрім місць, де існує заборона перебування зі зброєю. Носіння зброї, визначеної у цій частині статті, здійснюється приховано від оточуючих, у спосіб, який унеможливлює випадкову втрату зброї та боєприпасів, чи заволодіння ними третіми особами, а також випадкове спричинення шкоди третім особам, у зручний для власника та безпечний для нього і оточуючих спосіб (кобурах, чохлах, сумках тощо), які надійно утримують зброю від випадіння назовні незалежно від їх положення відносно тіла.
4. Власники зброї мають право транспортувати її до місць проведення полювання, спортивних заходів чи заняття стрільбою. Транспортування зброї та боєприпасів повинно здійснюватися у спеціально призначених для цього засобах (чохол, кейс, тощо) у спосіб, що забезпечує безпеку власнику та оточуючим, їх надійне зберігання та унеможливлює безперешкодний доступ до них сторонніх осіб. Зброя під час транспортування повинна знаходитися в розрядженому стані (без боєприпасів у патроннику чи магазині, у тому числі запасному або знятому).»
Кіно? Театр? Реконструкція? Ні, не чули!
«…7. Заклади освіти є зонами, вільними від зброї. Кабінет Міністрів України може визначати інші зони, вільні від зброї.»
Вочевидь, семеро диваків, що підписалися під цим законопроектом, й гадки не мали про існування системи військової освіти – для військових та правоохоронних освітніх закладів, установ та підрозділів виключень не зроблено.
«…Стаття 38. Огляд технічного стану зброї та її контрольний відстріл
1. В Україні ведеться криміналістичний облік зброї за її слідами, що залишаються на стріляних з неї кулях та гільзах.
2. Вогнепальна зброя категорій А, Б та В (за виключенням довгоствольної гладкоствольної зброї), яка вперше реєструється, має бути відстріляна для отримання необхідної інформації та об’єктів для криміналістичного обліку. Обов’язок відстрілу зброї покладається на суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, ремонту або торгівлі зброєю…»
Для довгоствольної гладкоствольної зброї контрольний відстріл не обов’язковий. Але ж у категорії В є ще й деактивована, вихолощена і музейна – для них таких послаблень не обумовили.
Як на мене, розглянутих дурниць достатньо, аби зробити певні недвозначні висновки щодо адекватності тих, хто писав законопроект №1222-1, і тих, хто поставив під ним свої підписи.
Закон, який би регламентував обіг зброї, Україні необхідний. Але він має бути створений фахово. Якщо бракує власних юристів, то позичте у Молдови – там такий закон працює вже не один рік.