Остання популяція мамонтів найвеличніших на Землі, більшість з яких вимерли після «катастрофічних подій», змогли вижити в ізоляції у відносно стабільному середовищі. Ці тварини існували ще сім тисяч років після того, як їхній вид майже зник.
Такого висновку дійшли автори останнього дослідження. Проаналізувавши зміни у їхній дієті й метаболізмі, дослідники не знайшли доказів, які б вказували на те, що останні представники виду були під тиском змін. Тож вони навряд чи вимерли від радикальної зміни клімату, через яку більшість мамонтів на Землі померли з голоду, — пише Newsweek.
Мамонти найвеличніші остаточно зникли 4 тисячі років тому. Вони були ізольовані на острові Врангеля в Арктиці, який був відрізаний від решти суходолу після підйому рівня води в кінці останнього льодовикового періоду. Популяція мамонтів на острові прожила значно довше, ніж їхні родичі на континенті. Мамонти на території Росії зникли 15 тисяч років тому, в той час як вид зміг вижити на острові Сент-Пол біля Аляски. Там ці тварини вимерли приблизно 5600 років тому.
Попередні дослідження показали, що зміна клімату призвела до серйозних змін у звичках обох популяцій мамонтів. І це могло послужити причиною для вимирання на локальному рівні.
- Ніхто не дивився на те, що відбувалося з дієтологічною екологією мамонтів на острові Врангеля. Зважаючи на всі інші дослідження, пов’язані з дієтою, настав час це зробити, – сказала Лаура Арппе з Фінського природничого музею.
- Ми хотіли розглянути дієтологічну екологію цих мамонтів, щоб подивитися, чи були хоч якісь зміни у їхньому харчуванні чи метаболізмі, які могли призвести до вимирання. Чи знайдемо ми якісь ознаки голоду чи недоїдання, – пояснила вона.
Арппе і її колеги вивчили кістки й зуби мамонтів з острова Врангеля, щоб порівняти їх з рештками популяцій з інших регіонів. Вчені звертали увагу на вуглецеві й азотні ізотопи, які можуть забезпечити інформацію про харчування і метаболізм за тисячі років існування виду до вимирання.
- Судячи з кількості радіовуглецю в кістках мамонтів з острова Врангеля, ця остання популяція, швидше за все, зникла раптово. Не має жодних ознак скорочення розміру популяції перед вимиранням, – сказала Арппе.
- Складається враження, ніби вони зіштовхнулися зі стіною приблизно 4 тисячі років тому. Всі головні кліматичні зміни на той час вже давно відбулися. Більш теплий клімат Голоцену почався приблизно 10 тисяч років тому. Ізоляція острова і його скорочення до сучасних розмірів – 8 тисяч років тому. Тож, якщо взяти до уваги всі дослідження про їхнє довкілля, здається, що ці мамонти вимерли у цілком стабільних умовах. Чому? – поставила питання вчена.
Команда виявила, що мамонти з острова Врангеля були подібними до своїх сибірських родичів у питанні дієти. Однак, були й певні відмінності між ними. Ті тварини, які жили на острові, використовували запаси жиру по-іншому, опираючись на ці калорії під час суворої зими. Мамонти, які жили в більш теплому середовищі, не потребували такого механізму.
Втім, дослідники не знайшли жодних доказів радикальних змін у звичках чи кліматі для мамонтів на острові Врангеля. Тому вони допускають, що вимирання тварин пов’язане з певним короткостроковим явищем. Приміром, до цього міг призвести певний процес «обмерзання». Тобто крижаний покрив міг позбавити тварин доступу до їжі. Також такі короткострокові події могли обмежити доступ мамонтів до прісної води.
Джерело: УНІАН