У невеличкому містечку Бар, що на Вінниччині, цю дівчину називають «наша Бона». На всіх фестивалях, ярмарках і Днях міста саме вона виконує роль засновниці Бара — італійської принцеси та польської королеви Бони Сфорци. Юлія разом зі своїми колежанками із «Жіночого клубу Бони Сфорци» звернулися до Барської міської ради і зініціювали проголошення 2019 року роком Бони Сфорци на честь 525-річчя від дня її народження. А влітку, під час відпустки, дівчина зробила символічний подарунок королеві — вона пройшла стежками її молодості, відвідала замок родини Сфорца на малій батьківщині Бони — в італійському містечку Барі. Яким же було здивування італійців, коли дівчина розповідала їм, що в Україні королева Бона заснувала кілька міст, але прототипом свого рідного Барі обрала саме містечка Бар, що на Вінниччині.
- Наше містечко неспроста називають «Подільським клаптиком Італії», адже за часів Бони тут були запроваджені найновіші технології для його розвитку — від побудови замку як укріплення до налагодження торговельних зв’язків як інвестицій, — розповідає Юлія. — До Бара Бона Сфорца привезла з собою не лише численний почет, зокрема кухарів, а й невідомі до того продукти та страви. Саме нові овочі, трави та фрукти, привезені з батьківщини Бони, стали причиною появи багатьох цікавих страв на наших теренах. Я часто собі уявляла, як готують італійці, і нарешті цього року разом зі своїм майбутнім чоловіком отримала можливість поїхати, побачити і скуштувати італійських страв, і не деінде, а саме в Барі.
Своє знайомство з Барі Юлія розпочала з вшанування королеви. І одразу з аеропорту попрямувала до мавзолея Бони Сфорци, який розташований у верхній базиліці собору Святого Миколая. Скульптура Бони розташована в центрі на саркофазі, а по краях — скульптури двох єпископів: Святого Миколая, покровителя Барі й подільського містечка Бар, і Святого Станіслава — покровителя Польщі. Дві жіночі постаті тримають герб Польського королівства і герб Барі.
- Це величне місце, про яке знають усі місцеві жителі і шанують його. Розповідали, як у 20-х роках минулого століття влада запропонувала перенести мавзолей із храму, але жителі Барі не дозволили. І все залишилося на своїх місцях, — продовжує Юлія. — Після мавзолею ми відвідали замок, де жила Бона Сфорца. Там побачили різні макети замків часів королеви. І от макет нашої Барської фортеці дуже схожий на замок у місті Барлетта: якщо порівнювати із стародавніми фото, то схожість прослідковується навіть у зовнішньому вигляді.
Окрім Барі, Юлія зі своїм майбутнім чоловіком відвідали рибальське містечко Мольфетта, власне там відбулося її справжнє знайомство з італійською кухнею: куштували лазанью, пасту, легку піцу, яка розрахована на одну персону. У кожному ресторанчику, кав’ярні й магазині Юлія розповідала італійцям про те, що Італія та Україна мають спільну історію, яку «написала» Бона Сфорца. Вона була здивована тим, як італійці щиро і з цікавістю приймали їх, каже, що гостинність — це спільна риса обох національностей.
- Цікаво було спілкувати з місцевими. Кожен, кого ми не запитували про Бону, знали, що це їхня принцеса. Але про те, що вона заснувала низку міст в Україні — не чули. Більше того для них навіть Україна — то щось таке далеке. Тому наша місія була не лише розповісти про Бону і наш затишний Бар, але й Україну та її кухню, яка має сліди Бони Сфорци, — відзначає дівчина. — Попри те, що місцеві жителі погано знають англійську, ми усіма способами розповідали їм про Бар, показували фото, акцентували на схожості наших міст. Познайомилися з компанією молодих людей, з якими спілкуємося в мережі. Так прокладаються перші місточки між простими людьми з різних країн. Адже це наша спільна гарна й достойна історія, якій варто приділити увагу, щоб тримати марку, достойну королеви.
МАВЗОЛЕЙ БОНИ СФОРЦИ РОЗТАШОВАНИЙ У ВЕРХНІЙ БАЗИЛІЦІ СОБОРУ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Ця історія дійсно з відчутним італійським присмаком. Бона Сфорца навіть через пів століття нагадує про себе. Вона була однією з найцікавіших постатей в історії королівських будинків Європи. Про королеву Бону досі розповідають страшні легенди: про отруєння невісток, про гарем із молодих офіцерів, про ванни з крові незайманих… Звичайно, достовірних відомостей про це немає і загадковість спонукає на нові дослідження. Досі про Бону Сфорца пишуть книги, знімають фільми, її особистість викликає інтерес не тільки в істориків, але й у людей, де свого часу жила чи просто проїжджала королева.
Олеся ШУТКЕВИЧ, фото Юлії Гудзь