Володимир та Анастасія Бровко з Вінниці перетнули північну Атлантику на вітрильному катамарані. Подорож тривала з травня по липень цього року і пройшла майже за маршрутом Христофора Колумба. Щоправда, якщо шлях великого мореплавця лежав з Іспанії до островів Карибського басейну, то у подружжя Бровків все було навпаки: вийшовши в океан з кубинської бухти Сан-Фуегос, вони завершили мандрівку у Пальма-де-Майорці. Про свої пригоди відчайдухи розповіли ввечері 21 вересня у TravelClub креативного простору «Артинов».
Анастасія та Володимир марили цією подорожжю багато років, однак родині з двома дітьми було непросто втілити мрію у життя через її високу вартість. Особливо дорого було винайняти шкіпера, тож, щоб заощадити, Володимир сам пройшов відповідне навчання у Києві та практику у Туреччині.
Отож, не маючи потреби у шкіпері, подружжя орендувало катамаран в іспанської фірми, філія якої працює на Кубі. Це коштувало родині 900 євро, ще 3000 вони заплатили у якості застави. Ці кошти, каже Володимир, їм повернули сповна, компанія навіть покрила витрати Бровків на невеликі ремонтні роботи, які їм доводилось робити під час плавання.
- Коли я лише познайомився зі своєю майбутньою дружиною, виявилося, що ми обидва з дитинства маємо мрію перетнути Атлантику. Я читав книгу Бєляяєва «Острів загиблих кораблів», – каже Володимир
- А я читала «На Ра через Атлантику» Юрія Синкевича, – додає друджина
Разом із Бровками у подорож відправилась ще одна сімейна пара, яка вже вчетверте перетинала океан, та один попутник, що «зійшов» на Азорських островах. Окрім Азорів, мандрівники відвідали Бермуди, острів Мадейру та Канари.
Приблизний маршрут подорожі
- Мадейра та Азорські острови вражаючі, а от Бермуди нікому не раджу – дорого і нема на що подивитись, – запевняє Володимир
На островах команда катамарану зупинялась на кілька днів, в проміжках між сходженнями на берег їм довелося здійснити три великі морські «переходи» – по 5, 7 і 14 днів. Щоночі мандрівники по черзі несли вахту, щоб тримати курс і відводити катамаран від ймовірної небезпеки. Несли і побутові вахти, які полягали у прибиранні та приготуванні їжі.
Посеред океану, каже Анастасія, життя йде зовсім не так, як ми звикли:
- В океані «перемикаєшся» на інший режим життя. Усе, що ти робиш – прибираєш, готуєш їсти – здається неймовірно важливим. Стосунки між людьми стають іншими, коли вас лише четверо на маленькому судні, а навколо лише вода і випасти за борт означає наразити себе на смертельну небезпеку. Коли розумієш ці обставини, зовсім по-іншому дивишся на життя
- Коли знаходишся там, набагато менше метушишся. Тут у тебе завжди обмаль часу, біганина, робота, діти, а там ти можеш все обдумати, прийняти виважене рішення і нікуди не поспішаєш. Там розумієш наскільки ми поринули у непотрібну метушню. Там ти живеш у гармонії з усім світом і якщо поважаєш океан, він залишить тебе живим, – доповнює Влодимир
Океан зустрічав мандрівників по-різному: то штилем і легким бризом, то невеликим (як для океану) штормом із дев’ятиметровими хвилями. Втім, кажуть Бровки, нічого страшного в тих хвилях не було. Анастасія навіть примудрялася в’язати, коли вони гойдали парусний катамаран.
- Океанські хвилі не такі як морські. Якщо в морі хвиля йде одна за одною, то в океані проміжок між ними може сягати тридцять – п’ятдесят метрів. В таких умовах відчуваєш себе відносно комфортно, – переконує шкіпер Бровко
Нині подружжя мріє про навколосвітню подорож і кажуть усім: підкорення Евересту набагато небезпечніше, ніж «приборкування» океану. Головне слідкувати за погодою, оминати штормові зони, йти за вітром і течіями.
Олександр Сашньов