У Вінницькому хабі «Місто змістів» сьогодні, 5 вересня, відбулась дискусія «Вінницькі підземелля: діагноз та рецепти лікування», присвячена міським підземним комунікаціям XVIII – XIX століття. Представники міської та обласної влади, науковці, громадські активісти, представники релігійних громад та любителі краєзнавства обговорили проблему збереження та дослідження унікальних архітектурних пам’яток.
За словами директора «Центру історії Вінниці» Олександра Федоришена, вперше у письмових джерелах вінницькі підземелля згадуються у літописі капуцинського монастиря. Спогад датовано 1786 роком, у ньому повідомляється, що староста міста Чесновський за свій рахунок побудував канал від кляштору до річки Бога (Південний Буг).
- Це спогади про ініціативи вінницького старости Чесновського про будівництво підземного каналу. Пізніше про них згадували дослідники інших часів. Зокрема, анонімний автор, якого пов’язують з міським головю Миколою Оводовим, один з фундаторів краєзнавчої справи у місті Іван Шипович – сказав історик
Олександр зауважив, що таємні ходи – особливість будови усіх кляшторіврів тієї доби, такі ж самі підземелля мали ієзуїтський та домініканський монастирі. Крім того, дослідник звернув увагу, що термін «катакомби» некоректно застосовувати по відношенню до підземних споруд Вінниці і рекомендував називати їх просто підземеллями або підземними ходами.
До речі, саме слово «катакомби» перекладається як «склепіння, розташоване внизу». Цим терміном раніше називали передусім підземні поховання, хоча зараз він набув більш широкого змісту.
Підземні споруди і досі знаходять у центрі міста, зокрема нещодавно за адресою Монастирська, 24, виявили підвал флігеля. Однак, каже директор Центру історії Вінниці, повноцінного археологічного дослідження підземної Вінниці не було ніколи, а, отже, вони давно назріли.
Завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв облдержадміністрації Михайло Потупчик наголосив на необхідності ретельного вивчення катакомб і запропонував створити для цього спеціальну інституцію.
- Необхідно створити межвідомчу інституцію за участі археологів, спелеологів та інших фахівців, яка б досліджувала підземелля. Інше питання – спеціалістів необхідного рівня в Україні буквально дві-три людини, у Вінниці немає жодного. Наймати спеціальну компанію буде надзвичайно дорого… – сказав він
В свою чергу, депутатка міської ради Ганна Давиденко запропонувала створити для порятунку міських підземель об’єкт культурної спадщини «Вінниця підземна».
- Я переконана, «Вінниця підземна» стане туристичною принадою та родзинкою нашого міста, тому ці унікальні об’єкти треба зберегти і не вадливо, чи це монастирські споруди вісімнадцятого сторіяччя, чи будови пізніших часів
Представник монастиря Братів Менших Капуцинів брат Костянтин Морозов вважає, що ті підземелля, які гарно збереглись, мають бути передусім доступними для людей, а ті, які ще доведеться знайти, слід зробити туристичними об’єктами. Брат Костянтин навів приклад, як подібну проблему вирішили у Римі:
- Треба зберегти те, що вже бачимо і досліджувати нові підземелля. Ось вам приклад з Риму: там на одній з площ є вхід у підземелля, і він взятий під скло. Його знайшли і «законсервували»: поставили скло, встановилиосвітдення, поставили поруч інформаційну дошку і водять туди екскурсії. Довкола є будинки, офіси, бари, такі історичні пам’ятки приваблюють туристів
До слова, вінницькі «катакомби» застосовували найрізноманітнішим способом: вони виконували оборонно-фортифікаційні, господарські та санітарні функції. Ці комунікації поступово прийшли у занепад протягом ХІХ та ХХ століть, тоді ж їх почали частово підлаштовувати під побутові потреби. Значна їхня частина сьогодні лежить під землею або залита грунтовими водами.
Олександр Сашньов