У вінницькому кінотеатрі «Родина» у п’ятницю, 30 серпня, відбувся допрем’єрний показ фільму «Заборонений». Стрічку про видатного земляка Василя Стуса вінничани побачили одними з перших. Перед та одразу після перегляду глядачі мали змогу поспілкуватись зі сценаристами, режисером та виконавцем головної ролі.
Фільм викликав ажіотаж місцевої публіки, яка за хвилини до сеансу впевнено заповнювала кінозалу. Коли ж місця закінчились, люди почали вмощуватись на стільцях чи просто на підлозі. Символічно, що кінотеатр відвідали студенти та викладачі Донецького національного університету імені Василя Стуса – закладу, в якому поет, що провів дитинство та юність на Донбасі, здобув вищу освіту.
За маленькі незручності, які довелося терпіти у переповненій кінозалі, глядачі були винагородженні нетривіальним видовищем, яке не залишило після себе байдужих. Молоді кіномани залишились задоволені акторською грою та чудово прописаним, хоча й зовсім не «попкорновим» сюжетом, сповненим трагічних епізодів, старші ж були вражені гарно відображеним духом 60-х – 80-х. Воно й не дивно: аби максимально точно показати епоху, людей, радянський тоталітарний режим та рух опору, сценаристи Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов годинами спілкувались з дисидентами, зокрема із Левком Лук’яненком. Команда, що працювала над «Забороненимм», зробила таку титанічну роботу, що зараз важко собі уявити: фільм міг і не з’явитись на екранах.
- Був час, коли ми не знали, чи відбудется цей фільм. Ми не знали, чи отримаємо дозвіл на використання образів, імен, віршів, цитат. На щастя, син Василя Семеновича Дмитро Стус дозволив нам використати ім’я та вірші свого батька, – розповідає режисер стрічки Роман Бровко
До того ж, ті, хто слідкував за новинами навколо фільму пам’ятають про скандал навколо політика Віктора Медведчука, який пригрозив знімальній групі судовими позовами, якщо його образ у фільмі використають у негативному контексті. У 1980 Медведчук був призначеним адвокатом по справі дисидента Стуса, однак поет відмовився від його послуг, вважаючи, що той не розуміє його і не хоче захищати. Сам Медведчук досі наполягає, ніби не міг нічим зарадити Стусу, адже долю політичних в’язнів вирішував не суд, а КДБ СРСР. Зрештою, Медведчук у «Забороненому» таки є, проте показали його дуже «обережно».
- Ми планували дві сцени із Медведчуком: сцену судового засідання і сцену, в якій він спілкувався зі Стусом за закритими дверима у СІЗО. Від другої довелося відмовитись, оскільки щоб ми не показали Медведчук міг би сказати «все було не так» і подати до суду, тож ми залишили лише сцену у суді, яка по суті є відтвореним протоколом засідання, ми навіть слова у репліках місцями не міняли, – говорить режисер
Виконавець головної ролі Дмитро Ярошенко зізнається: зіграти душевні муки скаліченого режимом митця було неможливо без власних терзань. Особливо важко, каже актор, далася сцена у суді та епізоди, де головний герой перебуває у концтаборі на Уралі.
- Перед тим, як ми знімали сцену суду, пішов сильний дощ і всі актори, вже перевдягнуті, сховались у вагончику. Актори виглядали так натурально, атмосфера виникла така, що у мене краяло серце у тому вагончику. Мені здалося, що я ніби на секунду відчув хоча б піввідсотка того болю, який пережив Стус, – каже Дмитро
Потенційних глядачів варто застережити: у стрічці доволі неординарно показані начальник табору, в якому загинув Стус, та його помічник. Як саме – побачите у кінотеатрі, прокат стартує 5 вересня. Сценаристи пояснюють: ці два героя показані саме такими, щоб додати їм додаткової мотивації. А ще, наділивши їх певними якостями, Дзюба та Кірсанов хотіли розвіяти міф про «високоморальний», «скрєпний» СРСР. Втім, фільм і без того руйнує міфи про «спокійний» період «застою» та зриває маски з «перебудови», який показаний лише ширмою, за яку сховалась тоталітарна машина.
Олександр Сашньов