У п’яти нових об’єднаних громадах Вінниччини 30 червня відбудуться перші місцеві вибори. Чекали їх, безумовно, у всіх цих ОТГ, але в трьох – особливо: у Павлівській, Соболівській та Теплицькій голосування мало пройти ще в грудні минулого року. Уже цьогоріч ці громади могли б отримати додаткові бюджетні надходження, але завадив воєнний стан…
Однак, вони не зневірились у децентралізації. Як і не зневірились інші: реформа триває, з’являються нові ініціативи про об’єднання і формування спроможних громад. Уже восени цього року очікується наступна хвиля перших місцевих виборів.
Про це – в інтерв’ю з радником з децентралізації Вінницького центру розвитку місцевого самоврядування Євгеном Шаповаловим.
– Є дві Постанови ЦВК, які призначають перші вибори і додаткові вибори в об’єднаних територіальних громадах. Перші вибори призначено в Літині, Сутисках, Павлівці, Соболівці, Теплику. Додаткові – у Томашпільській і Бабчинецькій громадах, де доприєднувались території. У Теплику, Соболівці і Павлівці вибори вже мали бути у грудні минулого року, але не проводились через воєнний стан. По-перше, вони втратили час, втратили перехід на прямі міжбюджетні відносини уже з цього року. Враховуючи, що такі громади як, наприклад, у Теплику, що створені навколо районного центру, мають потужну економічну базу, вони уже могли б використовувати немалі кошти. Що стосується Соболівської та Павлівської громад, то оскільки це сільські територіальні громади, вони втратили інфраструктурну субвенцію. Її втратив і Теплик, але, можливо, там не настільки це відчувається. Інфраструктурна субвенція – річ доволі непогана. Зараз уже є розпорядження про її розподіл, це орієнтовно – 350 гривень на одного мешканця могло б зайти на ці громади. Вони могли б їх використати на що хотіли б, починаючи від водогону, вуличного освітлення, ремонту доріг. Популярна зараз річ по всій Україні, на що виділяють кошти – розробка містобудівної документації. Тому що насправді жоден серйозний інвестор нині не піде на територію без актуального Генплану і детального плану забудови. Я б не сказав, що після цього відтермінування виборів, у цих громадах є якась зневіра. Тому що навіть зараз, в умовах певної політичної невизначеності, низка територіальних громад роблять певні кроки, передбачені законодавством і або приєднують нові території, або створюються нові громади. Такі процеси зараз запущені в Барському районі, очікуються в Чернівецькому районі та інших.
– Тобто вони остаточно повірили в децентралізацію, у необхідність об’єднання і не звертають увагу на те, змінюється влада чи не змінюється?
– Насправді, ця реформа диктується економічними показниками. Можливо, навіть не так економічними, як демографічними. Наприклад, відома цифра, хоча й трохи страшна, що мінус 3 344 учні піде до першого класу у вінницькій області через 5 років. А якщо ще брати тенденцію до урбанізації – зменшення кількості сільського населення? Враховувати варто й те, що коли ти не керуєш своїми коштами, як це є в об’єднаних громадах, то ці кошти використовуються досить неефективно. Це видно, наприклад, з того, що в об’єднаних громадах капітальні видатки – на рівні 25%, тоді як у районах це десь 5-6%. Тобто рано чи пізно економіка змусить у тій чи іній формі цю реформу завершити. Вона взагалі повинна була мати місце років 15-20 тому.
– У яких громадах Вінниччини найближчим часом чекають призначення перших виборів?
– Щоб піти на перші вибори, громади мають здійснити процес об’єднання. Тобто прийняти три рішення та отримати висновок від ОДА. Очікується утворення нових ОТГ, принаймні ініційовані такі процедури – Погребищенської міської, Копайгородської у Барському районі, Ялтушківської, є таке бажання також у Тиврові… Але є й певні дедлайни: ЦВК має призначати перші вибори не пізніше, ніж за 70 днів до їх проведення. Але зараз ЦВК трохи не звертає уваги на цю свою попередню Постанову і може призначити не пізніше, ніж за 50 днів. Тобто такі вибори своєю Постановою буде призначати ЦВК і відраховувати орієнтовно 50-70 днів. Є очікування, що наступні перші вибори в ОТГ Вінниччини будуть восени. І в нових громадах, і в тих, де буде доприєднання. Наприклад, Іванівська ОТГ Калинівського району зараз здійснює активне приєднання. Завдяки тому, що по Калинівському району було схвалено обласною радою перспективний план, це дозволяє їм розширювати свою територію.
– Села охоче йдуть на приєднання до уже створених громад?
– Взагалі, приєднання відбувається згідно з перспективним планом. Так, по Калинівському району ведуться перемовини щодо приєднання громад до Іванівської. Одна вже надала згоду – Жигалівська територіальна громада, у Пиківській зараз будуть громадські обговорення. Так само є ініціатива в Новогребельській ОТГ приєднувати території. Хоча, відповідно до цього перспективного плану, в Калинівському районі передбачається після реформи три ОТГ, і Новогребельська громада, оскільки вона не є крупною, де демонструє «захмарні» економічні показники, поки що, передбачена у складі великої Калинівської ОТГ. А приєднання нових територій – це збільшення кількості населення, таким чином – здешевлення публічних послуг, які надаються, підвищення економічної бази тощо. «Плюс» цього перспективного плану, в тому, що громади активізували процес об’єднання і приєднання, бо розуміють: рано чи пізно це буде. «Дорожньою картою» Уряду чітко вказано – 2020 рік: чергові вибори до органів місцевого самоврядування мають бути за новим адміністративно-територіальним устроєм. Є чітке розуміння того, що для ефективного утримання інфраструктури та надання базових послуг громада повинна мати економічну базу й ефективно використовувати кошти.
– Перспективний план на сесії облради було затверджено частково. Що зараз відбувається у тих громадах, які були, так би мовити, «винесені за дужки»? Чи знаходять там порозуміння і точки дотику?
– Процес перемовин відбувається. Іноді точки дотику знайти важко через банальне нерозуміння принципів, за якими має формуватися територіальна громада. Усі посилаються на Закон про добровільність об’єднання, але є й методика формування спроможних територіальних громад, де прописані чіткі критерії: сталість економічної бази, максимальні зони доступності тощо. На жаль, деякі посадові особи місцевого самоврядування, які ініціюють, наприклад, питання щодо зміни конфігурації, керуються, можливо, якимись своїми навіть особистими амбіціями. Практика показує, що створена громада перш за все має бути спроможною, бо потім, у процесі функціонування, з’являються моменти, на які спочатку закривалися очі… Тому при формуванні громад, на мою думку, варто, все ж, дотримуватися методики, яка чітко вказує критерії, за якими має бути спроможною громада.
– Яка доля тієї частини плану, яка затверджена? Кабмін її схвалює?
– За нашою інформацією, він знаходиться на розгляді у профільних міністерствах: по певних аспектах перевіряється фінансова спроможність, відповідність тій же методиці формування спроможних громад. Потім він буде затверджений. Очікується, що це займе близько місяця. До тих районів, що пройшли через сесію облради, серйозних зауважень немає.
– Із тих громад, які вже затверджені обласною радою, ще ніяка не передумала? Не захотіли об’єднуватися в іншій конфігурації?
– Перспективний план – це перш за все «дорожня карта» спроможних територій області. Чи може громада передумати? Може: якщо, наприклад, зібрати сесію сільською ради – там такі перипетії можуть вирувати… Діалог іде, але ми розуміємо, що перспективний план, який пройшов сесію облради, є адекватним, конструктивним і він забезпечує два основних принципи: відповідає методиці формування спроможних громад і створює передумови для збалансованого розвитку територій.
– Чи буде різниця у фінансових преференціях, різних вигодах для тих громад, які встигнуть об’єднатися добровільно, і для тих, що вимушені будуть об’єднуватись примусово якщо таке буде?
– Існує законопроект, який вже пройшов профільний комітет і готовий до винесення у сесійну залу. Він передбачає, що інфраструктурна субвенція, що надається ОТГ, для тих громад, які об’єднаються добровільно, буде закріплена ще на 5 років. Це дуже гарний аргумент. Водночас, це – стартова допомога для того щоб оновити ту ж містобудівну документацію, відновити якісь важливі соціальні об’єкти інфраструктури. Ті громади, які пішли на об’єднання раніше, виграли навіть не так у фінансах, як в часі: вони вже створили усю структуру виконавчих органів, а кадри – це на рівні з фінансами, бо якщо є хороше ядро, тоді громада буде успішною.
– Що зараз говорять в експертному середовищі? Наскільки реально буде завершити реформу у 2020 році, зважаючи на зміни у владі, на парламентські вибори? Адже невідомо, чи буде проголосований цей законопроект…
– Це більш політичне питання, але я думаю, що будь-який народний депутат, який обирається, будь-яка керівна особа в країні, не є ворогом України і хоче для країни якогось блага. Будувати загальне благо в країні можливо лише, коли на місцях будуть люди, готові взяти на себе відповідальність, управляти своїми ресурсами. Насправді ж не держава має робити якісь заходи з благоустрою, проводити вуличне освітлення чи дивитися за станом місцевих доріг. Це рано чи пізно мають робити мешканці. І чим швидше ми це почнемо робити на місцях, тим більше в буде успіху в конкретній громаді і цей ефект буде масштабуватись на всю країну. Тому я думаю, що в будь-якому випадку реформа є незворотною. І ті 888 громад, які зараз існують в Україні, уже відчули цей позитив. Решта, на жаль, втрачає час, втрачає ресурси і втрачає можливості. Але наголошую, що об’єднання територіальних громад – не є самоціллю реформи. Це – інструмент для розвитку.
Сергій Маламура
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Аудіощоденник реформ. Вінниччина» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США