Нагородна система України формувалася протягом тривалого часу та під впливом різних чинників, і це, природно, зумовило суперечності й зайві витрати для державного бюджету. Ухвалена минулого тижня урядова Постанова №925 «Про посвідчення і нагрудний знак “Ветеран Національної поліції” вкотре нагадала про один з таких моментів – дублювання ветеранських відзнак. Про що саме йде мова?
У далекому 1999-му Постановою Кабміну №1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" було встановлено ветеранську відзнаку, яка сама по собі не є нагородою, а, скоріше, таким собі додатком до ветеранського посвідчення. Знак, як то було характерно для буремних 90-х, мав примітивний дизайн із пострадянським присмаком.
Поступово знаки аналогічного призначення були створені не лише для військових (ЗСУ, ВВ МВС, СБУ, ДПСУ, УДО тощо) ветеранів, а для ветеранів органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи і т.д.
Принциповим моментом виступало те, що ветеранами визнавалися не лише ті, хто чесно прослужив 25 й більше років у календарному обчисленні, а й ті, хто прослужив менше, але отримав під час проходження служби інвалідність – так, як це й визначено положеннями ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»:
«Ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.»
В той же час, незалежно від «урядового» знака, практично у всіх силових відомствах були встановлені власні ветеранські нагороди – у ранзі відомчих заохочувальних відзнак. Відповідно до вподобань високопосадовців вони змінювали дизайн, назви і вимоги до претендентів.
Відносна уніфікація у розмаїтті відомчих заохочувальних відзнак була впроваджена Указом Президента України №365/2012 – це спричинило фактичне перезавантаження всіх відомчих нагородних систем. Але, разом із безперечно позитивними моментами, цей нормативний акт містив і низку проблемних положень, одним з яких була жорстка вимога для всіх претендентів на нагородження медаллю «Ветеран служби»: 25 календарних років вислуги. Іншими словами, офіцер, який гідно прослужив, умовно кажучи, 22 «календарі» і отримав інвалідність, визнавався ветераном військової служби – з видачею відповідного посвідчення і «кабмінівського» знака, а от нагороджувати його відомчою заохочувальною відзнакою «Ветеран служби» було зась. З іншого боку, офіцер, який 25 років не брав у руки нічого важчого за теку з паперами, абсолютно законно міг претендувати і на «кабмінівський» знак, і на відомчу відзнаку «Ветеран служби». Двічі ветеран, так би мовити…
З огляду на це, виглядає доречним змінити нормативно-правову базу щодо відомчих заохочувальних відзнак таким чином, щоб закріпити право на отримання відомчих медалей «Ветеран служби» не лише тих, хто 25 «календарів» за плечима має, а й тих, хто прослужив менше, але втратив при виконанні службового обов’язку здоров’я – перелік таких категорій наведено вище. Відповідно, «кабмінівські» знаки з жахливим пострадянським дизайном не множити відповідно до змін у силових структурах (я вже уявляю собі знак «Ветеран НАБУ»), а припинити продукувати й видавати.
Що ми отримаємо в такому разі?
По-перше, ветерани з числа тих, хто не дотягнув до «четвертного» через поранення (а ми розуміємо, що мова, перш за все, про учасників АТО/ООС) отримуватимуть не просто «нагрудний знак» (який, до речі, відповідно до Наказу МОУ №606 від 20.11.2017 р. навіть не віднесено до тих, що можна носити на військовому однострої), а повноцінну відомчу заохочувальну відзнаку – з вищим статусом.
По-друге, українська фалеристика зробить помітний крок вбік очищення від постсовкового несмаку.
По-третє, знову ж таки, для бюджету економія, чи не так?