У вівторок, 5 листопада, до рідної Жмеринки завітав перший український гонщик, що підкорив найнебезпечнішу у світі трасу «Дакар» – Вадим Притуляк. Спортсмен виступив перед учнями школи №3 із захопливою розповіддю про своє життя та досягнення, а також продемонстрував екіпіровку справжнього гонщика, яку дозволив приміряти учням.Деталі зустрічі розкрило видання «Жмеринка.City».
Школярі із захопленням прийняли зірку українського автоспорту, зустрівши його оваціями. А представила автогонщика директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Тамара Білан, яка розповіла про надзвичайні досягнення жмеринського чемпіона.
Вадим розказав аудиторії про своє особисте життя, а також презентував для жмеринської молоді свої трофеї, екіпіровку, читав вірші та показував фільми власного монтажу про перегони в пустелі. Одному з юнаків навіть пощастило надягти повну екіпіровку мотогонщика. А для школи гість подарував фірмові майки та власну підписану автобіографію.
Вперше сів на мотоцикл у 9 років
Вперше Вадим сів на мотоцикл, коли йому було ще 9 років, це був важкий мотоцикл його батька. А в одинадцять отримав у подарунок мопед, на якому гасав із друзями усе літо, а також отримав свої перші травми. На жаль, мопед був вкрадений. Вадим розповідає:
- Якось я питаю маму: Скажи мені чесно, мопед справді вкрали, чи ти продала його після того як я розбився?
Після бурхливого дитинства, хлопець вирішив, що бажає пригод та бачить себе розвідником. З цією метою, закінчивши сьомий клас, він вирушає до суворовського військового училища, далі вступає до нині неіснуючого Київського вищого загальновійськового командного училища на факультет військової розвідки.
Закінчивши виш – стає командиром взводу спеціальної розвідки, далі командиром розвідувального взводу, далі – агентом радянської розвідки. Працює у США та спецпідрозділах в Південній Кореї.
Але в якийсь момент Вадим розуміє, що військова служба його більше не цікавить, він розуміє, що хоче передавати свої знання, навички та досвід іншим.
На 35-му році життя, живучи в Алматі, вперше за багато років знову сідає за кермо. Сталося так, що його друг придбав два байки, один з яких був для нього. Бажаючи гострих відчуттів, Вадим вирушає у подорож по горах, саме ця подорож назавжди змінить його життя.
Любов до екстриму надає йому сил брати участь у змаганнях. І хоч перші «кроки» давались йому не без падінь, але усе ж він потрохи отримував досвід.
Ідея «пройти Дакар» переслідувала з юності
Зі спогадів гонщика стає зрозуміло, що ідея «пройти Дакар» переслідувала його давно. Але ралі завжди вважалося найнеприступнішим з усіх можливих і ще ніхто і ніколи із країн СНД не зміг пройти цю гонку до кінця. Саме таке почув від знайомих і Вадим, але жага до пригод та екстремальних відчуттів взяли гору.
У 2007 році Вадим подає заявку на участь у 30-му ювілейному змаганні, але у 2008, за день до початку, через загрозу тероризму його відміняють. Попри це спортсмен приймає рішення йти до кінця, тому отриманий час він витрачає на тренування.
І вже у 2009 році він вирушає на змагання. Але знову невдача, на 9-му етапі в нашого героя зламався мотоцикл, і йому довелося зійти з гонки.
Тому до 2011 року наш земляк тренувався як міг, щоб цього разу показати себе на повну. Загалом у змаганні взяли участь 407 транспортних засобів, серед яких 170 мотоциклів та 30 квадроциклів.
На першому етапі Вадим фінішував 82-м, на другому – 75-м, на третьому він увійшов у п’ятдесятку. Це була свого роду тактика, за якою спортсмен не викладається повністю одразу, а поступово скорочує відрив. Таку тактику зазвичай використовують при забігах на довгі дистанції.
Шанси Притуляка все підвищувались, а фініш ставав все ближчим… і тут трапилось несподіване, Вадим впав з мотоцикла. Це падіння коштувало українському спортсмену переламу ребра. Також в нього була пошкоджена рука. Але, не зважаючи ні на що, він із однією цілою рукою доїхав до фінішу етапу.
Наступного ранку все тіло гонщика боліло, і його син спитав: «Тату, може не поїдеш?». На що Вадим відповів: «Після сніданку вирішу».
Спустившись поснідати, він побачив знамениту гонщицю Міріам Пол та спитав її: «Що мені робити?», на що у відповідь почув: «Ніколи не здавайся!».
Першим в історії український спортсмен, що пройшов усі етапи «Дакару»
Вадим сів на мотоцикл та поїхав, він проходив етап за етапом, інколи навіть не спав, адже кожний етап – це один день. За два тижні, впродовж яких тривало ралі, він двічі пересік Анди, а саме гору Аконкагуа – колискову цивілізації древніх інків.
І врешті-решт прибув на останній фінішний етап, очі його налилися слізьми: «Я заїжджаю в натовп, і мене зустрічає моя команда, поливаючи шампанським, а я думаю, як добре що вони не побачать, що в мене червоні очі».
Так Вадим став першим в історії українським спортсменом, що пройшов усі етапи «Дакару».
Іще в той час, коли закінчилась його військова кар’єра, Вадим вирішує кардинально змінити життя та вирушає до пустелі Об’єднаних Арабський Еміратів, де буде наступні чотири роки навчати військових, спортсменів та просто усіх бажаючих водінню машин та мотоциклів, а також виживанню в пустелі. Він тренував їх та тренувався сам.
Якось вже після «Дакару» він їздив по високій піщаній дюні, і раптом влетів у шматок бетонного бардюру. «Пустеля сама по собі прекрасна, доки не вмішуються люди», – каже гонщик. Його байк підкинуло в повітря, а він сам отримав складний перелом ноги. Він сів на мотоцикл, на ньому доїхав до машини, на якій ще 120 км добирався до госпіталю. Зламана нога не дозволяла брати участь в Кубку Світу на мотоциклі, а до нього залишалося два місяці.
Окрім мото- Вадим викладав і автоводіння. Тому не відмовився від участі у змаганнях в якості штурмана. Після шести днів гонки, він був виснажений від некомпетентності пілота, тому для себе вирішив, що більше ніколи не буде ні в кого штурманом. А другим його рішенням стала участь в якості автогонщика, але без штурмана.
Майстер спорту міжнародного класу
Для того, щоб реалізувати це, необхідно було зробити дві речі: встановити на штурвалі авто навігаційні прилади з мотоцикла та отримати спеціальний дозвіл від Міжнародної Федерації Автомобільного Спорту.
Виконавши ці умови, Вадим відправився на етап Кубка Світу крос-кантрі ралі, де виборов перемогу. Після чого взяв участь ще в одній гонці, де здобув бронзу. І врешті отримав срібло Кубку Світу. Це дозволило Вадиму Притуляку стати майстром спорту міжнародного класу.
- Все починається з мрії, – каже Вадим – І все залежить від того, чим ви готові пожертвувати для її досягнення». Саме це, на його думку, є вирішальним фактором для досягнення успіху в спорті чи будь-якій іншій справі
А спеціально для юних жмеринчан, що бажають досягти успіху в спорті, він розповів:
- Якщо людина поставила перед собою ціль – то вона її досягне, але не можна рівняти всіх під одну гребінку, адже хтось займається спортом, хтось гарно вчиться. Жмеринка завжди славилась гарною шкільною підготовкою. Все залежить від того, наскільки ти хочеш вчитися, наскільки ти готовий вчитися. Мені говорять, що гарно вчитися необов’язково, але я був відмінником, і я побував більш ніж у ста країнах світу, не був лише у Австралії та в Антарктиді, але і її вже скоро відвідаю
Окрім мотоспорту, жмеринського гонщика завжди цікавила поезія та література, тому у 2016 році він пише та видає автобіографічну книгу «Мій Дакар», в якій поєднані спогади про життя автогонщика, його дитинство, молодість та любов до мотоспорту. А доповнюють повість вірші за авторства самого Вадима. Історія цієї книги сфокусована на досягненні своєї, нехай трохи божевільної, але мрії.
Вадим Притуляк жив по всьому світі, але найбільше він згадує пустелю, де отримав одне із своїх знаменитих прізвисьок – «білий бедуїн». Воно було отримане від справжніх бедуїнів, з якими Вадим проводив безліч часу.
- Екстремальні умови, вони як лакмусовий папір, демонструють хто на що здатен, а там живуть дуже відкриті люди. Адже коли ти пірнаєш в їх життя, ти їси із ними руками, ти годуєш верблюдів, п’єш тепле молоко та розділяєш з ними хліб, то як вони можуть тебе не прийняти? – каже відомий гонщик.
За словами Вадима, ідея переїхати в Емірати прийшла його другу, але окрім цього сам гоночний спорт передбачає пустельний ландшафт.
- Ми не прив’язуємося ні до місць, ні до речей, ні до людей, адже лише переборовши страх та крокуючи в невідоме, ти зможеш досягти незвіданого. Я не претендую на абсолютну правоту своєї точки зору, але я щасливий!
Після перемоги Вадим Притуляк запустив власний бренд спортивного одягу та повернувся до коучінгу, цього разу для дітей. А ще скоро готується до виходу його нова книга про розвідників.