Астрофізики виявили скупчення зірок-цефеїд, за допомогою яких можна виміряти швидкість розширення Всесвіту. Нові підрахунки кардинально відрізняються від прийнятих оптимальних показників. Цю інформацію передає «День», посилаючись на НВ.
На початку минулого століття американський астроном Едвін Хаббл зробив одне з найважливіших відкриттів у дослідженні космосу. За підрахунками Хаббла, космічні об’єкти, які розташовані на більшій відстані від нашої планети, віддаляються від нас швидше, ніж ті, які розташовані поблизу.
Саме цей парадокс і називається розширенням Всесвіту, а швидкість цього розширення назвали постійною Хаббла. З роками вчені вдосконалювали початкові підрахунки Едвіна Хаббла і визначили, що він помилився приблизно у 10 разів.
Донедавна астрофізики вважали, що постійна Хаббла становить 67,4 (км/с)/мегапарсек (один парсек = 3,26 світлових років або 30,8 трлн км). Це підрахували вчені з Європейського космічного агентства (ESA) за допомогою телескопа Planck. Але, згідно з новим відкриттям, це значення може бути серйозно заниженими.
Як пише Live Science, за допомогою телескопа Hubble, який названий на честь згаданого вище Едвіна Хаббла, дослідники виявили скупчення зірок-цефеїд у Великій Магеллановій Хмарі на відстані близько 7 тис. світлових років від нас.
Для цих зірок характерно постійне мерехтіння, за допомогою якого можна ще раз виміряти швидкість розширення Всесвіту, і яке є альтернативою до хабблівського методу вимірювання цього показника, заснованого на так званому реліктовому випромінюванні.
Підрахунки, засновані на частоті мерехтіння цефеїд показали, що постійна Хаббла становить 73,4 (км/с)/мегапарсек.
- Якщо початковий показник точний — це означає, що вчені вимірювали відстані до далеких об’єктів у Всесвіті неправильно протягом багатьох десятиліть. Але якщо друге значення правильне — дослідникам, можливо, доведеться прийняти існування екзотичної, нової фізики, — пояснює Адам Мен з Live Science.
Ключовим в цьому питанні залишається яскравість мерехтіння цефеїд, оскільки кожна з них може бути менш або більш яскравою в різні періоди свого існування.
Астроном з університету Чикаго і член однієї з команд, які аналізують дані з телескопа Hubble Барр Мадор каже, що нещодавно вони знайшли ще один спосіб уточнити постійну Хаббла — виміряти мерехтіння червоних гігантських зірок. Річ у тім, що ці зірки є однаково яскравими в кінці свого існування, що спрощує спостереження за ними з Землі.
За попередніми підрахунками, найбільш точна швидкість розширення Всесвіту — 69,8 (км/с)/мегапарсек. Але, Мадор каже, що астрономам потрібно ще деякий час, що підтвердити ці дані.