Йому 31, їй 18. Вони амбітні, веселі і непосидючі. Їх об’єднала спільна риса – любов до життя і безкінечних пригод. Знайомтеся – Єгор і Влада Солдакови – молоде подружжя, яке вирушило у подорож велосипедами із Києва до Берліну.
Мрії повинні здійснюватися
Вони познайомилися у власній стихії – коли працювали аніматорами у місцевому дитячому розважальному центрі «Ермітажику». Цікаві конкурси, розваги, анімації, веселі дискотеки – вони знають і вміють організувати цікаве дозвілля та відпочинок для малечі.
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
«Щирі посмішки, гучний дитячий сміх і щастя в очах – це те, що приносить найбільше задоволення в нашій роботі. Саме у цій стихії ми з Владою і познайомилися, наші погляди зустрілися, і ми зрозуміли, що створені один для одного!», – ділиться Єгор. – «Думки про подорож до Європи на велосипеді мені навіювалися вже давно, це була мрія дитинства, але не думав, що колись вдасться. Але коли Влада почула про мою мрію, то одразу відповіла: А чому б ні? Мрії повинні здійснюватися! Ми це зможемо зробити!». У такі хвилини розумієш, як важливо зустріти у житті таку людину, яка розумітиме тебе і матиме такі ж погляди на життя», – із щасливою посмішкою розповідає Єгор.
Кожна зупинка в новому місті – це своєрідне випробування
Вперше вони вирушили у подорож ще восени, але доїхавши велосипедами до Львову, зрозуміли, що Влада захворіла, тому змушені були повернутися додому. До наступної подорожі жмеринчани збиралися ретельно: підготували велосипеди після зими, взяли найнеобхідніші речі, палатку, закупили магнітики з символікою України та набори для творчості…
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
Львів – Новояворівськ – Тарнув – Краків – Катовіце – Ополе – Вроцлав – Зелена Гура – Франкфурт на Одері – Берлін… Маршрут проложили на карті і поринули з головою у нові пригоди.
Вже після Львову їх очікувало перше випробування, коли вони намагалися пройти митницю у м.Кравовець, дізналися, що саме тут перетнути контроль можна лише на авто, а для пішого контролю та велосипедів є інша митниця. Єгор з Владою вже думали звертати з маршруту, однак один із водіїв запропонував їм скористатися його автобусом.
«Таким виявилося перше знайомство і нові враження від поїздки. Далі усе пішло, наче в кінострічці: в кожному місті на нашому шляху зустрічалися позитивні добрі, щирі, відверті люди, серед яких багато і наших українців», – розповідає Єгор Солдаков, – Ми приєдналися до спільноти у фейсбук «Українці в Польщі», розповіли, що подорожуємо з України до Берліну велосипедами, і нам з радістю почали запрошувати до себе в гості.
Люди безкоштовно пропонували житло, їжу. Один чоловік написав: «Друзі, з радістю чекаю вас в Ополе. Тепле ліжко і смачну вечерю гарантую». Звісно, ми не могли не заїхати. На ранок я допоміг господарю скопати город на знак вдячності за підтримку».
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
Як? Ви тут ночували? Ми ж тут вчимося! Як вам це вдалося?
На запитання, які ж випробування все-таки довелося пережити, Єгор відповідає: «Приїжджаючи в кожне нове місто розумієш, що десь потрібно переночувати, щось поїсти, а десь навіть підзаробити коштів. У м.Жешув не було дешевих костелів, і ми вирішили переночувати в палатці на території університету. Це треба було бачити очі студентів, коли ми зранку витягнули з-під ялинки палатку і свої велосипеди: «Як? Ви тут ночували? Ми ж тут вчимося! Як вам це вдалося?» Це було свого роду екстремально».
«Якщо у нас закінчувалися кошти, ми не боялися робити зупинку і заробляти їх. Цікаво було взяти участь в одному з фестивалів у Вроцлаві. Ми просто переодяглися в аніматорів і почали розмальовувати личка дітей прямо на площі. Це було весело, люди підходили до нас, фотографувалися, розпитували про ціль нашої подорожі і давали кошти на підтримку турне. До прикладу, можна було за кілька годин заробити у такий спосіб 80 злотих, а цього вистачило б щоб 5 днів нормально харчуватися», – говорить Єгор.
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
Перебуваючи вже майже місяць у Польщі, жмеринчани кажуть, що зустріли дуже багато хороших людей, багато з яких пропонували не лише ночівлю та їжу, а й просто залишали їм ключі від будинку, коли вранці поспішали на роботу. «Будете кудись йти або їхати, залиште нам ключ в поштовій скриньці», – ці слова довіри просто вражали наших туристів.
«Приємно було відчувати підтримку і довіру від людей. Ми зустріли українку, яка нас запросила на дискотеку, присвячену сортуванню сміття. Такі вечірки у них часті і вважаються нормою. Менталітет інакший до всього. Та й підходи до всього інакші. Дороги тут набагато кращі, є ціла культура велосипедистів. Велосипедні доріжки відповідають усім стандартам, тому їхати легко і приємно», – ділиться жмеринчанин.
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
У кожному місті вони знайомляться з новими людьми, знаходять нових друзів, обмінюються подарунками і враженнями, і далі прямують до кінцевої точки – столиці Німеччини.
«Плануємо дістатися до Берлінської Стіни та Рейхстагу. На кожному кроці ми відкриваємо для себе цікаві місця, архітектуру, місцеве населення. Сильні почуття залишилися після того, як ми побували в концтаборі Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. Побачивши на власні очі музей під відкритим небом, ми відчули потрясіння на серці. Тут залишилися сліди тяжких злочинів в історії людства. У такі хвилини розумієш, яке усе банальне і нікчемне, проти людського життя…».
Берлін, ми вже близенько!
Зупинятися на досягнутому жмеринчани не планують, навпаки будують в думках новий велосипедний маршрут, але вже до Чехії, Парижу… Однак це вже буде наша наступна історія. А зараз тримаємо кулачки за наших земляків, бажаємо сприятливих погодних умов і хороших людей на їхньому шляху!
Єгоре, Владо, чекаємо ваших нових фото з Берліну і нових вражень від подорожі!
Фото зі сторінки Єгора Солдакова
Автор: Яна Сладковська
Джерело: zhmerynka.city