Лейтенант Наталія Жижко — начальник зміни окремого полку зв’язку, за її плечима — 25 років військової служби. А у творчому доробку художниці Наталії Жижко — близько семи десятків картин, виставки у рідній військовій частині, гарнізонному будинку офіцерів та найпрестижніших залах Вінниці, де свої роботи виставляють професійні живописці. Її картини, написані лише упродовж року, роз’їхались по всій країні й закордонню. А ще — перемогли у міжнародних конкурсах.
— Про конкурс у Туреччині дізналась випадково, — ділиться враженнями Наталія, — одна зі знайомих просто скинула посилання на сайт організаторів. Вирішила взяти участь. Виконала всі умови, які виявились не такими то й простими, як скидалось на перший погляд. Довелось зареєструватися на спеціалізованому сервісі Pinterest, аби організатори конкурсу змогли ідентифікувати мене як справжнього користувача і те, що мої роботи належать саме мені. Про моє друге місце повідомив сам голова журі. Я була вражена, адже змогла перемогти багатьох учасників із таких країн, як Туреччина, Індія, Казахстан, Франція, Німеччина тощо. Було приємно почути слова підтримки та захоплення від організаторів міжнародного заходу.
Картини, які змагались в Лондоні, я написала дуже швидко. «Білочку» десь упродовж чотирьох годин. Іншу роботу написала в січні після інтерв’ю на вінницькому місцевому телеканалі. Журналіст спитав про найулюбленішу пору року, для мене це зима. І раптом зрозуміла, що в мене жодного зимового пейзажу немає. Результат — у мене перше та третє місця.
Професійний військовослужбовець Наталія Жижко розпочала серйозно займатися живописом нещодавно, хоча свого часу і закінчила художню школу, мріяла стати художницею. Але склалося так, що після закінчення Вінницького технічного університету пішла на військову службу.
— І, можу сказати, що армія — моє покликання, — розповідає майстриня. — Мені завжди подобалась форма, я із захватом згадую моменти, коли до нас в гості приїжджали брати дідуся — кадрові військові. А повернутись до живопису, я не брала пензель в руки майже понад 20 років, мене змусив випадок: побачила в подруги схему вишивки бісером. І так мені запала в душу та «Іспанка з квітами», що думаю: невже ж не зможу так намалювати? А ще подруга додала завзяття, каже: «Ну, ще треба вміти так намалювати, не кожен здатний». Це стало для мене своєрідним викликом. Але ж долати виклики — це справа військових. Тож відтоді між чергуваннями та нарядами кожну вільну хвилинку використовую, щоб сісти за мольберт.
Також Наталія проводить майстер-класи із малювання для учасників бойових дій та їхніх родин.
— Враження від спілкування просто неймовірні. Звісно, з дітьми працювати значно легше, вони більш відкриті, мають гарні навички з малювання. І коли дитина занурюється в мистецтво, вона відволікається від сумних думок та переживань, пов’язаних із тим, що батько чи матір тривалий час перебуває на війні. І я дуже рада допомогти їм зануритися в чарівний світ фантазій. Трохи по-іншому працювати з дорослими, особливо з ветеранами. Тут було цікаво спостерігати, як кремезні чоловіки справляються з пензликом, у когось щось не виходило, а один учасник взагалі взяв і вийшов посеред заняття. Та я нікого не змушувала залишатись, просто цікавилась, чим можу зарадити. А взагалі це дуже круто, що моє хобі допомагає нашим захисникам та їхнім родинам відволікатись від війни.
Інформаційна редакція Інформагентства Міноборони (м. Вінниця)