В’ячеслава Узелкова хтось знає як успішного професійного боксера, хтось як тата і друга, а хтось, як тренера та шоумена. Про те, як сьогодні себе позиціонує, що думає про професійний та любительський спорт, над якими проектами працює, В’ячеслав розказав в ексклюзивному інтерв’ю Sport Dnipro.
- На скільки втомлюєтеся від постійних переїздів країною, і на скільки кайфуєте від того, чим займаєтеся?
Я кайфую від того, чим наразі займаюся на 100%. Мандрую країною і бачу те, чого не бачив, коли займався професійним спортом. Моя робота цікава, та не кожен може перейти зі спорту в шоу-бізнес, працювати на телебаченні. А мені подобається, я із задоволенням спілкуюся з людьми, відповідаю на запитання.
- Чи цікавитеся сьогодні боксом? Останній свій бій ви провели у 2014 році.
Мені не цікаво наразі спостерігати за тим, що відбувається у світі боксу, бо я знаю, що за цим стоїть. Я не підтримую бокс, тому що це важко. Я за здоровий спосіб життя, але не за професійний спорт. В нашій країні спорт підтримують самі спортсмени, або меценати. Коли ж спортсмен досягає якихось вершин, то держава хоче бути до цього причетна, а мені це не подобається.
22 лютого в Одесі розповім про зворотній бік професійного спорту. Буду говорити про те, чого люди не знають, а думають, що це легко, гарно, цікаво, перспективно. Багато хто хоче дати своїм дітям професійній спорт, але не замислюється над тим, а що буває потім. Про це я і розповім.
- Чи не жалкуєте тоді, що займалися боксом професійно?
Кожен мій шлях, мій день – це моє життя, яке я б не хотів змінювати. Спорт виховав в мені терплячість, спокій, впевненість в собі, силу волі.
Не хотів би, аби мої діти обрали спорт як професію. Я синові навіть не показував, що боксер. Його вже школі дорослі діти питали, а чи це твій тато. Він навіть не здогадувався, чому вони про мене знають.Я хотів би мати дітей здорових, розумних, які б йшли своїм шляхом. Деякі батьки, які не досягли чогось у спорті, намагаються реалізувати це через дітей. Я противник такого.
- Як сьогодні підтримуєте свою фізичну форму?
Щодня я тренуюся у залі, займаюся фітнесом. Після інсульту боксувати я не можу, але бігаю і тренуюся кожного дня, десь години три. Я прокидаюся легко і рано. Люблю випити кави, поснідати, а потім на тренування. Відновлюю сили за допомогою спокійного відпочинку.Якщо виникає стресова ситуація, я, зазвичай, сідаю в машину, вмикаю музику і катаюся містом. Мені цікаво все, що стосується активного способу життя. Не люблю екстрім, катання на лижах, сноуборді, чи дайвінг, наприклад.
- Як на вас особисто вплинула робота в проекті «Зважені та щасливі»?
Це телепрограма про зміну життя. Люди, в першу чергу, змінюються повністю в голові. Тобто, трансформуються свідомо. Я зробив для себе висновок, що вони не хочуть, аби їх жаліли, навпаки, їм необхідний контроль і настанови. Працювати з учасниками було складно. Мені необхідно було змотивувати їх працювати разом зі мною, бігати, стрибати і т.д. Це важко, коли людина нічого не хоче. Але в мене є свої методи свій секрет схуднення.
Це не просто робота з людьми на телепроекті, це також місія дати приклад тим, хто дивиться нас по той бік екрану, і потім стає гарним. Дуже багато отримую повідомлень у соцмережах з вдячними відгуками глядачів. Та я не даю поради на відстані, не беру участь у всіляких марафонах. На мою думку, це безвідповідально, не знаючи людину, давати їй якість поради стосовно здоров’я і спорту заочно.
Інколи люди кажуть, в мене немає грошей, аби займатися спортом для схуднення. Вибачте, але ж можна пішки ходити на роботу, чи просто більше гуляти, більше рухатися.
Якщо дійсно хочеш займатися собою – все вийде, а якщо ні, то ніхто не допоможе.
Якщо людина дотримується боді-позитивізму, нехай. Вона собі такою подобається, ми можемо вважати, що це не правильно, але це її особистий вибір. Немає ідеальних. Не треба комусь ламати психіку.
- Що ви вкладаєте в поняття здорового способу життя?
В основі здорового способу життя для мене лежить харчування і спорт. Сьогодні шалена популярність різноманітних залів, фітнес-центрів, і в кожному з них – купа тренерів. Та не кожен може ним називатися. Інколи я заходжу в якийсь клуб, бачу тренування і шокований тим, що відбувається. Бо люди потім виходять, а в них болить спина, коліна і т.п.
Спорт сьогодні – це мода, комерція. Треба розуміти, для чого тобі спорт, а не звертати увагу на різні модні тренди. Спортзали, по суті, відрізняються для мене лише тренерами. Я, особисто, займаюся зі своїми клієнтами мінімум дві години, бо хочу їм повноцінно приділити увагу. Важлива практика в нашій роботі і розумний підхід.
Я запланував новий проект, який ще не має аналогів в Україні. Розпочну з Києва. Поки що не можу анонсувати подробиці, але слідкуйте за моїми соцмережами.
- Ви активно ведете свої сторінки в інтернеті. Дописи робите особисто?
Всім займаюся самостійно. У мене багато підписників у соцмережах, звісно, що є рекламні пропозиції. Та я не рекламую спортивне харчування, алкоголь та тютюн. Це моя принципова позиція.
- Після завершення професійної кар’єри ви опанували нові напрямки діяльності, а чому б ще хотіли навчитися?
Мені подобається танцювати. Я б з великим задоволенням вчився танцювати разом з людиною, яку кохаю і буду кохати все життя – моєю дружиною. Вона для мене – найдорожча. До речі, в неї скоро день народження, і я від всього серця хочу її привітати.
- Чи втомлюєтеся від своєї популярності, від того, що люди впізнають на вулицях та просять зробити фото?
Часто чую від оточуючих: «Ви ж зірка». А ви знаєте, що таке зірка? Це скупчення газів, а я не хочу ним бути.Я завжди залишаюся собою. Комусь це подобається, комусь ні. Але мені байдуже.
Наталія Ісаєва, Катерина Кондаурова.
Фото: Тетяна Навротська
Джерело: sportdnipro.com