Міжнародна група дослідників з Прінстонського університету і Китайської академії наук, завдяки хвилям землетрусу, дізналася про підземні гори, що розділяють два шари мантії. Робота опублікована в журналі Science.
Геофізик Джессіка Ірвінг (Jessica Irving), що брала участь в дослідженні, зазначила, що різниця між слабкими і сильними землетрусами величезна. За її словами, підземні поштовхи з магнітудою вище семи здатні поширюватися у всіх напрямках і стрясати великі пласти мантії. В останній роботі вона і її колеги використовували дані землетрусу 1994 року, який пройшов у Болівії. Він мав магнітуду 8,2 і став другим за масштабом за весь час спостережень.
Отримана інформація лягла в основу комп’ютерної моделі, яка розкрила структуру мантії. Вчені скористалися хвилями, які продукує сейсмічна активність. Подібно до того, як звукові хвилі ультразвуку здатні виявляти відмінності в щільності тканини всередині тіла, величезні хвилі землетрусу відображаються або переломлюються при зустрічі з прикордонними зонами.
Докладніше про технології розповів інший учасник дослідження Веньбо Ву (Wenbo Wu):
«
- Ми знаємо, що майже всі об’єкти мають нерівності на своїй поверхні, а отже, розсіюють світло. Тому ми їх бачимо. У цій роботі ми вивчали розсіяні сейсмічні хвилі, які йдуть всередину Землі і позначають нерівності на глибині 660 кілометрів.
Виявлені нерівності — ланцюг гір, що відокремлює два шари мантії, яка становить приблизно 84 відсотка обсягу планети. За словами Ву, ці гори мають більш виражену топографію, ніж Скелясті гори — хребет найбільшою за довжиною гірської системи Землі — Кордильєр. Автори не можуть назвати точну висоту підземних вершин, але припускають, що вони можуть бути вище будь-гори на поверхні планети. При цьому на глибині 410 кілометрів тієї ж картини не спостерігається.
Відкриття такої чіткої межі допоможе в розумінні того, як формувалася наша планета. Ця інформація сприятиме визначенню того, хімічно різні або ідентичні верхній і нижній шари мантії.
Джерело: УНІАН