У той час як українці масово виїжджають за кордон у пошуках роботи, 26-річний американець зі ступенем магістра економіки Дейн Стівз хоче повернутися в Україну. У 2016 році він приїхав до Бари як волонтер Корпусу Миру на запрошення Фонду Громади «Барі». Для адаптації його оселили в українську родину, і за три місяці він вивчив українську мову, полюбив українську культуру та людей. Тоді, у 2017 році, розповідаючи мені про свою волонтерську діяльність, він нібито урочисто промовив: «Люди — ваше найбільше багатство. Вони настільки щирі й турботливі, що іноді це дивує. В Америці такого взагалі немає» (див. №22 за 9 лютого 2017 року). Може, й так, бо коли Дейн повернувся до Штатів, то зрозумів, що хоче жити і працювати в Україні. Каже, саме тут є 100-відсотковий шанс самореалізуватися і залишити після себе щось корисне або цікаве для людей. Тому розмістив на своїй сторінці в соціальній мережі резюме, де детально і серйозно прописав свої навички й мотивацію, чому українські компанії мусять взяти на роботу саме його. Пропозиції не забарилися.
- Пробувши два роки в Україні, в травні 2018 року я повернувся в Юджин, штат Орегон, але не було й дня, щоб я не згадував про Україну й людей, які оточили мене турботою та добротою. Мене щодня запитували, чи я не голодний, чи не змерз, чи не втомився. В Америці такі запитання мені хіба що мама ставила, — розповідає Дейн мені в Messenger, який дозволив, попри різницю в часі та відстань у тисячі кілометрів, знову почути неймовірного американця з українською душею.
Він закінчив університет, здобув фах економіста і міг би спокійно працювати за спеціальністю. Натомість вирішив піти в волонтери і поїхати в країну, про яку раніше навіть нічого доброго не чув, — лише «чорнобиль», «майдан», «війна». За два роки він зробив неймовірне: сформував громадський актив Бара, навчив барчан сортувати сміття, а молодь вільно розмовляти англійською.
- У мене є молодший брат, йому зараз 16 років, а сестрі 13, тому я знаю, настільки важливо «вливати» в молодь нові знання і надихати їх на сміливі вчинки, — каже американець. — Перебуваючи в Україні, я найбільше сумував за своїми рідними, було складно. Але якби зараз мені знову запропонували попрацювати в сфері розвитку українських громад, я однозначно б погодився. Я зробив гарний внесок для Бара. Моя робота мала значення, приносила результат, була корисна людям і мені, бо я отримав колосальний досвід. Тому, так, я отримую зараз пропозиції від різних роботодавців в Україні. Але поки що це не те, чим би я хотів займатися. Мені цікаво розробляти проекти, які спрямовані на розвиток громад, їхню розбудову фізичну і моральну. Я хочу отримувати задоволення від роботи. Бути щасливим і робити щасливих інших.
У Барі про Дейна згадують по сьогодні. Коли почули про його бажання повернутися, то почали активно поширювати його резюме, закликати роботодавців повернути американця, який за два роки став справжнім українцем — вивчив мову, відростив вуса і навіть вистриг оселедця, каже його український партнер по «Фонду громади «Барі», викладач Барського педагогічного коледжу із спеціальності «Живопис» Роман МОЧАРНИЙ.
- Дейна можна сміливо називати американцем з щирою українською душею, — говорить Роман. — Він вивчив українську мову буквально за два роки. Говорить нею не гірше за багатьох наших земляків. Він із цікавістю вивчав нашу історію, культуру. Він переймається екологією. Любив вареники (їв їх мало не щодня) і смакував салом. За час, який він був у Барі, він так самовіддано намагався зробити життя в ньому кращим, що компанія, яка візьме його на роботу, однозначно виграє від поповнення штату, бо він не просто харизматичний і оригінальний менеджер, а й достойна і чуйна людина.
Та чи повернеться американський волонтер в Україну, питання наразі відкрите. Дейн — у очікуванні. Він прагне співпрацювати з потужними українськими організаціями з Києва чи Львова, які дозволять йому на повну використати здобутий досвід, застосувавши його в потрібному руслі.
Олеся ШУТКЕВИЧ
Джерело: День