У суботу, 26 січня, у кав’ярні «Турман» вперше відбулася фотовиставка «Обривки пам’яті» Олега Міхеєва. Фотохудожник презентував на своїх фотокадри природи Східної України. Як пройшов фотопроект дізнавалася наша кореспондентка.
У кав’ярні зібралися учасники фотоклубу, фанати пана Олега та вінничани, яким цікаві фотовиставки. Напередодні заходу організатори повісили на стіну 7 фотографій, які будуть знаходитися на цьому місці близько місяця.
- Організаторами фотовиставки є «Квартира 10» і«Turmancoffeehouse». Ми уже рік робимо такі виставки. Сьогодні була перша виставка в цьому році від фотоклубу “Обрій” в якому є Олег Міхеєв. Чию фотовиставку буде презентовано – обирають як учасники фотоклубу, так і я. Це все ми узгоджуємо. Сьогодні роботи специфічні для нашого сприйняття. Особисто мені ці роботи здаються екзотичними. Тому що таких робіт я не бачила раніше. Ця людина, як на мене, не лише жила в екзотичних умовах, але й пережила розруху, втрату свого місця проживання, і була вирвана із звичного для нього місця. Його спогади і ностальгія, і те, які він бачить всі її пейзажі – це дуже цікаво і важливо, – каже арт-менеджер кав’ярні Ольга Даниловська
Техніка робіт фотографа незвичайна і різноманітна Як зазначає пан Олег:
- В роботі яможу один і той же кадр обробити по-різному, і навіть додати відтінки різного настрою. Фотографії, які сьогодні знаходяться тут – я обирав виключно в чорно-білих тонах, без особливо яскравих кольорів з надлишком різкості.Наша пам’ятьдуже дивна річ: щось ти пам’ятаєш – і це ніби яскрава, кольорова пляма, а щось ні – як сіра без форми пляма. Саме такі властивості нашої пам’яті я хотів передати сьогодні.
Фотовиставка ОлегаМіхеєва сьогодні складається із робіт, які були зроблені в його рідному Донецьку. Автор робіт бачить набагато більше, ніж просто розвалені будівлі, закинуті парки:
- Сьогодні я хотів показати в своїх роботах те, що залишилося в нас та особисто в мене від війни. Те, що ще не загубилося в пісках, які розвіялися вітром і не згоріло у вогні. Це Донбас, який ми погано знаємо. Цілісна колись картина минулого спотворюється, змінюється, розчиняється і перетворюється в обривки. Уривки пам’яті. Вони, мов клапті щільного туману, розгойдуються під поривами часу. Іноді стаючи майже прозорими, майже невловимими, іноді згущуючись в конкретні, різкоокреслені образи. Часом це просто сірі плями, часом лізергіновий калейдоскоп.
Про малу Батьківщину, яку довелося покинути, митець відгукується поетично та натхненно:
- Що є Донбас? Це степ, усіяна золою чорного золота. Подекуди з цієї золи стирчать кістки давно померлих Левіафанів, місцями мерехтять на сонці озера чорної і червоної води.А місцями розверзаються прірви, в глибині яких можна розглянути розкриту тканину землі, сочилася кіноварною кров’ю. Терикони і руїни старих заводів, кар’єри і провали шахт, річки і озера шламу – найбільш яскраві візуальні образи, що залишилися в пам’яті.А ще запах. Ні, не розігрітої породи або палаючого вугілля, а запах степу. На жаль, його не зобразити на фото.
Вінничанка Єлизавета Рудковська вперше відвідала виставку Олега Міхеєва, і задоволена, що її очікування здійснилися:
- Дивлячись на ці фото можна відчути, що в тій місцевості ніколи не було ноги людини, воно ніби забуте нами. Саме на цих кадрах я побачила, що коли людина доторкається до того,що не створила сама – вона його ламає, перетворює в щось інше. Ті розбиті вікна, засушені озера, пусті будинки – це все те, що людина не зуміла зберегти та відновити. Фотографії Олега Міхеєва влучно передають що буває з навколишнім середовищем через людей.
Фотограф Олег Волощуквбачає в Олегові Міхеєві не просто руку професіонала:
- Хтось може вже 10 років знімати, і так і не навчитися, а комусь це дано відразу, тобто, це вже талант. Для мене роботи Олега – це роботи не лише нотки таланту, але й професіоналізм. Переглядаючи не лише тут його фото, але й в його сторінці на Фейсбуці – я переконуюся в тому, що Олег має своє бачення на буденні речі. Роботи цікаві, навіть, коли вони без яскравих кольорів. Я вражений.
Вінничанка ОленаСмірнова часто відвідує фотовиставки у Вінниці, і рада, коли з’являються роботи нових людей:
- Я вперше бачу роботи пана Олега. Сьогодні не просто прийшла подивитися на нового автора та оцінити роботу, але й почути й зрозуміти що таке Донбас сьогодні та ким він є. По телевізору ми його бачимо одним – в окопах зі снарядами, пустим, чужим, забутим, віддаленим. В роботах автора я побачила його ще цікавим з точки зору мистецтва. Можна за допомогою фото передати його в інших барвах. Пан Олег зазначав, що хотів передати його в темних тонах. Але я його бачу у світлих теж, і вірю, що зовсім скоро Донбас знову зацвіте яскравими барвами та здивує не лише Україну, але і Європу.
Наталя Притуляк
