Зірки середніх розмірів, подібні до Сонця, завершують свою еволюцію у вигляді сірих, щільних та згаслих білих карликів. Щільність таких небесних тіл у мільйони разів перевищує щільність звичайної зірки.
Як повідомляє Naked Science, про це йдеться у статті П'єр-Еммануеля Трембле (Pier-Emmanuel Tremblay) і його колег з Уорікського університету, опублікованій в журналі Nature.
Вчені розглянули гіпотезу, згідно з якою при безперервному зниженні температури після зупинки термоядерних реакцій у щільному ядрі білих карликів може йти кристалізація атомів вуглецю та кисню. Процес відбувається з виділенням енергії і здатний підігрівати стару зірку, сповільнюючи старіння.
Астрономи повідомили про спостереження за більш ніж 15 тисячами білих карликів, які були помічені європейським космічним телескопом Gaia на відстанях до 300 світлових років від Сонця.
Виходячи з кольору та світності зірок, автори встановили їх температури та вік, а потім порівняли їх розподіл з передбаченнями теоретичних моделей. Дослідження підтвердило надлишок порівняно молодих білих карликів – за оцінками астрономів, у деяких старіння зірки сповільнилося на цілих 2 млрд років. Підживлює їх енергія кристалізації.
Ядра білих карликів містять, здебільшого, вуглець, кисень та інші «метали». Під дією величезного тиску їх атоми втрачають зовнішні електрони і стискаються в надзвичайно щільну, позитивно заряджену рідину. Щойно температура в ядрі такої зірки знижується до певного рівня (порядку 10 млн °С), рідина починає кристалізуватися.
Усі білі карлики кристалізуються на певній стадії своєї еволюції, – зазначає Трембле. – Це означає, що мільярди білих карликів в нашій Галактиці вже завершили цей процес і практично цілком перетворилися на кристалічні сфери. Саме Сонце стане кристалічним білим карликом через 10 млрд років.