Геніальна балерина, велична жінка, унікальна індивідуальність!
Їй аплодували в усьому світі – шанувальники і перші особи держав, митці і найвідоміші особистості!
Майя Плісецька була людиною-епохи – великою балериною, найяскравішою творчою особистістю, яка своїм незабутнім танцем і неординарним життям внесла величезний внесок не тільки у всесвітню історію балету, але й у кінематограф, моду, літературу – у світове мистецтво, культуру і громадське життя XX століття!
У суботу, 27 жовтня, о 19.00 на сцені театру імені Садовського вперше у Вінниці відбудеться грандіозний гала-концерт пам’яті Майї Плісецької.
Кращі солісти Одеського національного театру опери і балету виконають легендарні балетні партії, що стали візитною карткою неперевершеної балерини.
Квитки на концерт ще можна придбати на сайті http://bilet.vn.ua, а також у касі театру ім. Садовського.
Велика балерина залишалася вірною пуантам все життя. «Ave Майя» танцювала у 80… порушуючи всі закони творчого довголіття. Казала:
Я відчуваю, коли я «беру» зал!
І зал завжди здавався. Без бою.
Хоч у дитинстві майбутня знаменитість не мріяла стати балериною, але сцена її залучала завжди. Вже у три роки вона кружляла на вулиці під вальс із «Коппелії» Деліба.
Коли я була зовсім маленька, я не знала, ким я хочу стати, навіть і питання таке не стояло. Але мені завжди подобалася сцена. І перша сцена, перша вистава, яку я побачила, була драматична. Вона мені надзвичайно сподобалася. Називалася «З коханням не жартують».
Будучи дочкою акторки німого кіно Рахіль Мессерер, Майя бачила себе на екрані. Втрутилася доля. Після арешту батьків Майю удочерила тітка — Суламіфь Мессерер, балерина Большого театру.
Що стосується сценічного дебюту, то він у Плісецької відбувся у першому класі хореографічного училища.
Леонід Якобсон, у ті роки молодий хореограф, поставив номер «Конференція по роззброюванню». І вибрав мене. Я була найменшою за зростом. З'являлася через лаштунки в солом'яному гострому капелюсі. Чогось увесь час боялася, крутила головою по сторонах, косячи очима.
Майї Плісецькій не раз ставили запитання про те, що потрібно, щоб досягти успіху у будь-якій справі. Артистка завжди вважала, що для успіху мало «чогось одного». За її словами, потрібний і талант, і вміння працювати над собою, долати себе.
Якщо ти чимсь займаєшся, потрібно до цього мати здібність, потрібно мати бажання, посидючість. Посидючість не у буквальному значенні слова, щоб сидіти за столом. Дивлячись, яка професія. Але потрібно працювати, потрібно долати, тому що мало що легко дається.
Танцем «Помираючого лебедя» у виконанні Плісецької захоплювався увесь світ. Балерина виконувала цей танець не менше 50 тисяч разів!
Якщо врахувати, що «Лебідь» — сольний номер, що не вимагає ні декорацій, ні оркестру, то порахувати кількість його виконань я не змогла. Може, 50 тисяч, а може, і 100 тисяч разів. При цьому мені хотілося, щоб емоції, вкладені у цей образ, жодного разу не повторювалися.
Переломним моментом у своєму житті Майя Плісецька називала зустріч зі своїм чоловіком — піаністом і композитором Родіоном Щедріним.
Їх познайомила муза поета Володимира Маяковського Лілія Брік.
Найбільший поворот долі те, що я вийшла заміж за Щедріна. Коли я вперше побачила його — у гостях у Лілі Брік, — йому було 22 роки. Він був гарний і неординарний! Коли він грав «Лівий марш», я крізь музику немов почула слова: «Хто там крокує правою? Лівою! Лівою! Лівою!». Він чудово грав у той вечір: і свої речі, і Шопена. Грав так, як я ніколи в житті не чула.
«Анна Кареніна», «Чайка», «Дама із собачкою». Родіон Щедрін присвятив Плісецькій свою «літературну» класику — і не тільки. Балерина зізнавалася: чоловік продовжив її сценічну кар'єру на 25 років. Вони завжди були разом. І навіть свою червону помаду вона зберігала в кишені його піджака.
У нас немає секрету сімейного щастя, — говорила Майя. — Ми з Родіоном просто збіглися.
Майя любила образи характерні. Жагуча Зарема, задерикувата Кітрі, вогняна Кармен. Іспанська пристрасть виявилася явищем, досі небаченим на сцені класичного Большого театру. Плісецьку оголосили «зрадницею класичного балету», а критики шепотіли: «Стихія»…
50-річчя прима відзначила прем'єрою балету «Болеро» легендарного Моріса Бежара. У 60 вона танцювала «Даму із собачкою». У 80 вийшла на сцену в балеті «Ave Майя».
Не упокорюйтеся, до самого краю не упокорюйтеся. Навіть тоді — воюйте, відстрілюйтесь, у труби сурміть, у барабани бийте, у телефони дзвоніть, телеграми з поштамтів шліть, не здавайтеся, до останньої миті боріться, воюйте. Навіть тоталітарні режими, траплялося, відступали перед одержимістю, переконаністю, настирністю. Мої перемоги тільки на тому й трималися. Характер — це і є доля.
Три роки тому, у 2015 році, велика балерина померла від серцевого приступу у Німеччині на 90-му році життя.
Німецькі лікарі не змогли її врятувати. Співчуття на адресу рідних і близьких Майї Плісецької приходили з усього світу: сумував увесь театральний світ, колеги й численні шанувальники її таланту.
