Як відомо, 6 вересня Верховна Рада прийняла за основу президентський законопроект №9036, який передбачає зміни до Статутів Збройних Сил України, а саме – впровадження нових форм звернення.
Замість усталеного у 2005-2018 рр. «товаришу» пропонується повернення подвійного «товаришу (пане)» – як то було у 1992-2004 рр. Окрім того, згідно нещодавно опублікованих відомим дослідником Перших Визвольних Змагань, кандидатом історичних наук Миколою Чмиром архівних документів, такий самий дуалізм звернення був запроваджений Наказом №9 Генерального секретаря у справах військових УНР Симона Петлюри ще 16 листопада 1917 р.: рівні за рангом та до нижчих зверталися «товаришу», а при звертанні до вищого за званням – «пане». Отже, можна сказати, що спостерігаємо відродження давніх військових традицій – при цьому вибір форми звернення залежить не від співвідношення звань, а від смаків самих військовиків.
Але, на жаль, ані старі, ані нові звернення чомусь не передбачають фемінітивів. Це дивно, зважаючи на те, скільки жінок наразі служать у лавах українського війська. Зрозуміло, що сто років тому атестованих жінок-військовослужбовців в арміях УНР-ЗУНР налічувалися одиниці, а в радянський період достатньо було статево-відстороненого «товарища» (втім, це стосується лише СРСР, а от у румунській мові існував офіційний фемінітив «Tovarășa»). Але ж зараз в Україні цілком доречно було б передбачити і «товаришко (пані)», хіба ні?
Зрозуміло, що до сучасних європейських гендерно-мовних стандартів нам ще далеко: у Німеччині стать навіть цивільних урядовців впливає на назви офіційних інтернет-сторінок, а у війську фемінітиви передбачені і для військових звань – оцініть, як поетично звучить: «'Fräulein Soldatin»! J
А за наявного стану речей ми лишаємося десь на рівні США 50-х років минулого століття: там до жінок-військовослужбовців вперто зверталися «Sir» – допоки не змінили статути.