Днями набрав сили виданий ще 1 серпня 2018 р. Наказ МВС №654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника». Відтепер правоохоронці, які приїжджають на місце, де відбувається домашнє насильство, можуть виписати кривднику терміновий заборонний припис. Документом передбачено, що такий припис може містити низку вимог до правопорушника:
- зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи,
- заборонити вхід та перебування в цьому місці,
- заборонити у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Потрібно зазначити, що Наказ МВС №364 впроваджує алгоритм реалізації положень ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», де і описано такий новий правовий інструмент як терміновий заборонний припис. Особливо слід підкреслити, що ч. 3 вказаної статті згаданого Закону прямо передбачено: «Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення».
Іншими словами, навіть одноосібного власника помешкання відтепер можна на законних підставах вигнати з його оселі, якщо співмешканці на грунті особистої неприязні вкажуть на нього як на «кривдника». Виключення робиться лише для неповнолітніх. Якщо ж мова йде про повнолітню особу – бодай навіть з інвалідністю або недієздатну, то заборонити їй входити до власного житла на 10 діб та ще й звітувати поліції про місце свого тимчасового перебування – цілком законно!
Чи потрібно пояснювати, які зловживання новим правовим інструментом можливі в наших реаліях – наприклад, з боку корумпованих правоохоронців? Як будуть реагувати суди на оскарження «кривдниками»-власниками житла термінових заборонних приписів, якщо скарга базуватиметься на положеннях ст. 41 Конституції України, яка має вищу юридичну силу?
Просто уявіть собі умовну ситуацію: подружжя пенсіонерів (інвалідів) на Різдво «пересвяткувало» і посварилося, надававши один одному стусанів, стурбовані сусіди викликали поліцію. Що робити, якщо жоден не кається, а називає кривдником іншого? «Ліпити» термінові заборонні приписи обом і виганяти на мороз? Абсурдність ситуації, гадаю, очевидна…
І чи не простіше було б не мавпувати крутих копів з американських телесеріалів, а застосовувати на практиці хоча б ст. 173 «Дрібне хуліганство»?