Ірина Френкель: корона «Дня», відзнака Міністерства та кар’єрний стрибок

Про культурну політику, професійність в культурному менеджменті та роль керівників культури  – від Ірини Френкель в ексклюзивному інтерв’ю для Вінниця ОК.

Наприкінці 2017 року газета «День» «коронувала» найбільш впливових людей України  2017 року в різних категоріях. Серед нагороджених: Оксана Линів – диригентка, яка входить у трійку найбільш відомих та успішних жінок-диригентів світу, шеф-диригентка опери міста Грац (Австрія), засновниця першого міжнародного молодіжного симфонічного оркестру України та ініціаторка міжнародного фестивалю LWIW MozArt;  Наталья Ворожбит — київський драматург, сценарист, кураторка театральних програм фестивалів «Донкульт» и «ГОГОЛЬfest», співзасновниця фестивалю «Тиждень актуальної п’єси» та засновниця театру переселенця, сценаристка фільму «Кіборги»; Віталій Нахманович – історик і етнополітолог – за принциповість в меморалізації  та наша землячка Ірина Френкель.

Вінничанка Ірина Френкель не перший рік реалізовує масштабні мистецькі проекти. Вона відома як продюсерка міжнародного фестивалю VINNYTSIA JAZZFEST, який є культурною візитівкою регіону. Ії проекти «Форум молодої музики», «Ревізія» (яку вона починала спільно з художником Олексанром Никитюком), Хорові асамблеї Миколи Леонтовича, що стартували у 2008 році та відбувались до 2014 року щорічно, VIN ART CITY – це лише невеликий перелік того, що зроблено для міста та країни. Але 2017-го їй вдалося ініціювати справжню культурну революцію в Україні, провівши Фестиваль оперної музики open air OPERAFEST TULCHYN на території палацу Потоцьких у Тульчині.

Ірино, Ви отримали корону за  відродження високої культури в глибинці, що «призабула» своє шляхетне минуле. Фестиваль Opera Fest Tulchyn вже наступного дня після закінчення було визнано культурною подією року України, настільки яскравим і потужним було його проведення. Міністр культури України Євген Нищук, відвідавши Тульчин, назвав Opera Fest найбільш вдалим культурним стартапом року та  вручив Вам найвищу галузеву нагороду «Відзнаку за досягнення в культурі і мистецтві». Можна сказати, що саме цей фестиваль був тією краплею, яка підняла Вас і Вашу команду до вищого ешелону проектних менеджерів та промоутерів України. Як Ви відчуваєте себе у новому статусі?

Продовжую працювати (посміхається, і наша серйозна розмова одразу стає легкою та невимушеною – Авт.). Повертаючись думками до червня  2017 року,  постійно аналізую процеси, що відбувались під час підготовки проекту і розумію, що все це  сталося не раптово, не на пустому місці. Наша команда має великий досвід із організації професійних мистецьких фестивалів та проектів. Свого часу ми пройшли дуже складний шлях становлення і нині не стоїмо на місці.  Нас штучно не створювали, як це сьогодні відбувається з багатьма іншими новими менеджерами. Все, що ми маємо,  – це наші реальні знання, досвід і результати. Під час роботи над фестивалем ми розробили для нього кожний сегмент, а це складна фахова ексклюзивна робота. Синтез кожної складової  загальної картині і створив той резонанс, який тепер маємо.  Тому оперний фестиваль став значною віхою не лише для нас, а й «золотим стандартом виміру» для фестивалів в Україні. 

Що саме мається на увазі під «золотим стандартом виміру»?

Це фінансові стандарти, менеджерські алгоритми, крос-секторальні креативні рішення, audience development та багато іншого. Так склалося в  професійному житті, що наші ключові проекти, а саме –  PLAN Z, Opera Fest Tulchyn, Vinnytsia Jazzfest – є класичними прикладами, на які орієнтуються під час організації аналогічних проектів, та які  презентують експерти на конференціях і семінарах різного гатунку в якості вдалих прикладів України з культурних трансформацій. Я збилася з ліку, скільки запрошень  отримую з пропозиціями презентації досвіду із врахуванням особливостей культурної політики України. Враховуючи обмаль часу,  змушена вибирати лише знакові події, які мають в подальшому впливові результати та наслідки для розвитку культурної політики і культурної економік.

Інформація, яку нам вдалося зібрати за роки практичної роботи з організації  є дуже корисною для менеджерів культури. Підкреслю,  ми завжди робимо аналіз по закінченні кожного проекту. Павло Третьяков, експерт «Інституту культурної політики», режисер Opera Fest Tulchyn, директор джазового фестивалю, складає багато графіків і діаграм та робить детальні порівняльні аналізи, які є основою для подальшого розвитку фестивалів.  Нами було видано дві книги за підтримки МЗС Німеччини та збірку за підтримки Міністерства культури України для агентів культурних змін, зокрема, для малих міст України. Ці матеріали  роздаємо під час спеціалізованих заходів. Тому багато хто в Україні має наші напрацювання і намагається використовувати їх. З цього приводу є чимало смішних і водночас навіть безглуздих історій.

Розкажіть  найцікавішу.

Я є координатором Реформи Децентралізації в секторі культури. Маю відвідувати різні наради з децентралізації. Після проведення Opera Fest Tulchyn  кожен учасник наради підходив та запитував  про Тульчин. Одного разу мені сказали, що  уважно вивчили нашу першу книжку «PLAN Z» та почали збирати ключових гравців в ОТГ і проводити  брейнштормінги задля пошуку культурних родзинок території. «Все, як у Вас описано!» – дитячий захват співрозмовника завів мене в тупик. – «Це так цікаво! Тільки не зовсім виходить».  Я була дещо здивованою та з’ясувала, кого саме запрошують на такі заходи. Виявилося, що до складу таких груп не входять культурні політики та професійні менеджери культури! В якості прикладу навела Тульчинську ОТГ: «Якщо б такий круглий стіл без участі відповідних фахівців відбувся в Тульчинської ОТГ, наприклад, у лютому 2017 року, то я абсолютно впевнена, що жоден з зацікавлених осіб не назвав би слово «опера» в якості культурної родзинки території. Я вже не говорю про подальшу імплементацію ідеї».  Людина була здивована. На цьому прикладі можна побачити грань між професіоналізмом і аматорськими процесами.

Із Ваших слів випливає, що будь-хто намагається займатися культурним розвитком?

Ну це ж не важко! (іронічно сміється – Авт.).  Якщо асфальт не так положив, або щось не так збудував – це всі бачать. А культурна політика – це те, що ніхто не бачить! Але маю зауважити, що наслідки її відсутності чи незрозумілості відчувають на собі наступні покоління. І наш час геополітичних розломів у суспільстві – це результат реалізації культурної політики 90-х років. У суспільстві, в експертному середовищі та у владних колах нині дещо відсутнє розуміння необхідності фахового керування культурними процесами. Вважають, що будь-хто може керувати галуззю, надавати поради, тощо. Невдалі кадрові рішення призводять до агресивної та закритої культурної політики, втручання в творчі процеси або створення штучних проектів, які не мають перспектив для території і не впливають на її розвиток. Культура в Україні не є видимою. Зараз одним із головних завдань, які стоять перед Міністерством культури України, є створення «visibility profile» для культурної політики. Це нова методологія, яку використовують в ЄС. Під час підготовки оперного фестивалю, ми інтуїтивно прийшли до цього. Нас побачили, фестиваль відчули завдяки впровадженню цих механізмів – тому саме такий ефект від нього  маємо  сьогодні. Патрик Фьоль – один із відомих європейських експертів, який був в Тульчин, класифікував наш фестиваль як яскравий приклад «видимості» культурного продукту. Ну і необхідно пам’ятати, що фестиваль робила команда фахівців – і за освітою, і за досвідом.

Ми звернули увагу, що у Вас на проектах  ніколи  не бачимо волонтерів…

Так, це наша позиція. В професіональних проектах не може бути волонтерства. Практиканти – так, це навіть необхідно. Але практиканти – це студенти, які навчаються культурному або проектному менеджменту. Це відома європейська традиція – запрошувати практикантів для виконання завдань того чи іншого сегменту. Організація фестивалю потребує кроссекторальних знань, тому наявність професійної основи команди –  залог успіху.

Повернімося до управління культурою. Чи багато прикладів некомпетентного ставлення до культури та її ресурсу є в Україні?

На жаль, чимало. Ми навчились відслідковувати таких керівників та визначати рівень їхньої компетентності за їх справами та, аналізуючи процеси, що відбуваються в містах та регіонах. Зараз, наприклад, існує тенденція в Україні зі створення брендів міст. Це яскравий приклад професійності керівних підрозділів культури та їхнього впливу на процеси. В одному місті,  деякі муніципальні службовці та активісти взялися за ідею зробити з міста «кулінарну столицю України». На жаль, це штучно створена ідея, і вона  не буде довго жити. Перш ніж висувати таку ідею, необхідно зробити аналіз України, скласти кулінарну карту і спромогтися знайти власне місце на цей мапі. Мабуть, тоді почнуть шукати іншу родзинку? Взагалі, «бренд» – це зовнішнє позиціювання території, яке вже існує, і необхідно знайти те єдине ексклюзивне, сегментуючи уявлення про місто, і підсилити цю особливість, з одного боку, маркетинговою стратегією, інформаційним позиціюванням, з іншого – професійно зробленими подіями.  Саме подіями, які створюють ексклюзивний асоціативний ланцюжок, який існує тільки тут. Постає питання, яким чином просунути на ринок міст кулінарну ідею?  Чи є, наприклад, фестиваль їжі (яких відбувається щороку до 500 тільки в Україні) ексклюзивною ідеєю для розвитку території?  Тоді саме там  і необхідно збирати фахівців (не громадських активістів!) і працювати задля розвитку культурного коду міста. 

Напередодні нового року  Вас призначено на посаду директора Українського центру культурних досліджень. Ця установа серед завдань має формувати засади культурної політики України та координувати співпрацю з офіційними міжнародними установами, зокрема, з організацією ЮНЕСКО (нематеріальна спадщина), Бюро «Креативна Європа» та багато інших. Із чого почнете?

Так. Відбувся конкурс, і з 27 грудня я приступила до виконання обов’язків директора. Установа потребує осучаснення структури закладу і відповідності до завдань, які  маємо. У 2018 – 2019 роках нам потрібно забезпечити умови для  якісного прориву в галузі культури шляхом:

– впровадження ґрунтовних досліджень для розробки проектів стратегічних та програмних документів, які базуються на об'єктивній оцінці реального стану ресурсів галузі та практичному досвіді;

– супроводу реалізації завдань затверджених документів на місцях шляхом надання консультаційної допомоги та здійснення постійного моніторингу з подальшим корегуванням дорожніх карт реалізації Державних завдань.

Для цього ми створюємо три структурних підрозділи: Ннауково-дослідницький – культурна політика та культурний ресурс (спадщина, ремесла, тощо); Проектний офіс реформи галузі, до якого ввійдуть всі міжнародні та національні проекти з культурної політики та кроссекторального співробітництва, окремі національні проекти – такі, як «Академія культурного лідера» та  проект «Малі міста – великі враження». Окремо маю сказати про створення Інституту координаторів реформ – ця нова структура має дуже важливі для галузі завдання, що зазначені у другій частині місії установи.

Інститут координаторів реформ – що це за структура, які її завдання?

Так склалося, що Міністерство культури втратило вплив на регіони, враховуючи, що до 2015 року впроваджувало закриту та агресивну для регіонів культурну політику. Зараз ситуація докорінно змінилась, і зроблено чимало кроків щодо змін до законів, впровадження окремих програм для регіонів та організацій у сфері культури.  На рівні регіонів залишилась стара парадигма сприйняття Міністерства, яка відображена в анекдоті (пам`ятаєте,  «прачечна»?),  або обвинуваченнями про «нічогонероблення». Ця парадигма сприйняття оновленого Міністерства культури   сьогодні пов’язана, в першу чергу, з некомпетентністю регіональних та міських галузевих керівників, які не розуміють власної місії: забезпечувати виконання законів на місцях, а для цього самостійно (вибачте, Децентралізація) приймати рішення з урахуванням особливості регіону, міста та брати відповідальність на себе за ці рішення. «Чарівного пенделя» з центру не буде. Але контроль забезпечувати ми плануємо.

Враховуючи усе це, представники Інституту координаторів реформ  працюватимуть у кожній області задля забезпечення імплементації культурної політики та законів України в галузі культури, збору необхідних нам статистичних даних та здійснення моніторингу результатів реалізації законів для забезпечення збалансованого розвитку галузі.

Ірино, ми говорили з Вами про дуже цікаві речі. Сподіваюсь, будемо зустрічатись та дізнаватися  про реальні зміни, які відбуватимуться в культурній політиці України.

Користуючись нагодою, щиро вітаю усіх  з Новим роком та бажаю гармонії, злагоди, миру, сімейного затишку та прекрасних культурних подій!

Спілкувалася Світлана Вишневська