У лютому цього року співробітниками вінницького Управління Служби безпеки України у зоні АТО було затримано бойовика терористичної організації «ДНР» при виконанні розвідувального завдання. У серпні – в ході спецоперації затримано іншого бойовика. Його свідчення були дуже цінними для доказів російської агресії стосовно України.
Ці та інші цифри в одній з небагатьох, зважаючи на специфіку професії, розмов із журналістами навів керівник оперативної групи співробітників спецслужби з Вінниччини, які нині працюють у зоні АТО, Андрій.
«Розвіддані отримуємо постійно»
За його словами, загалом за 10 місяців 2017 року оперативниками Вінницького управління СБУ затримано 8 членів інформаторських мереж терористів, їм оголошено про підозру. Затримано трьох осіб, які 2014 року забезпечували контрольно-пропускний режим на блокпостах так званої «ДНР».
Цього року набрали законної сили вироки судів стосовно затриманих співробітниками СБУ двох бойовиків, одного інформатора «ДНР» та одного військовослужбовця ЗСУ, який перейшов на бік терористів. Зараз – на завершальній стадії судові розгляди у справах 5-х інформаторів бойовиків.
Крім того, отримується інформація розвідхарактеру, яка може забезпечити безпеку і життя українських військовослужбовців – щодо обстрілів, щодо обізнаності терористичних організацій ситуацією на наших позиціях і тому подібне, – розповідає Андрій.
Оперативну групу вінницьких співробітників СБУ було сформовано Штабом АТО ще на початку збройної агресії проти України. На хлопців покладено переважно завдання контррозвідки: викриття агентурних мереж РФ або їхніх афільованих структур – «МГБ» так званих «ДНР» і «ЛНР», виявлення диверсійно-розвідувальних груп, окремих бойовиків та їх повна ідентифікація.
Допомагають листоноші, священики і родичі бойовиків…
Одним з найважливіших напрямів роботи спецслужби на прифронтовій території є реалізація програми «На тебе чекають вдома». За нею цього року вінницька оперативна група вже вивела з-за лінії розмежування 4-х колишніх учасників терористичних організацій.
Програма розроблена фахівцями Служби безпеки України. Основне її завдання – доведення до бойовиків на окупованих територіях необхідності їхнього повернення до мирного життя. У першу чергу програма спрямована на тих, хто не вчиняв тяжких або особливо тяжких злочинів. Реалізується програма у кілька етапів. Один з перших – інформаційний.
Є відповідний сайт, «гаряча лінія». Сюди входить також робота з родичами і близькими бойовиків, а вони нами ідентифіковані на території у нашій зоні відповідальності. Знаємо їхніх дружин, батьків і через них доводимо інформацію до бойовиків. Працюємо також через авторитетних людей, яким місцеві довіряють. Наприклад, сільські і селищні голови, листоноші, священики, лікарі, педагоги, соціальні працівники. Другий етап – це безпосередній контакт з тією людиною, яка погодилась на виведення. Це – аргументи, певні оперативні вміння. Відверто кажучи, не всі погоджуються, деякі не вірять, але для цього й проводиться інформаційна робота, показуємо позитивні приклади того, як програма діє, – каже Андрій.
Третій етап програми – оформлення документів.
Стосовно цих осіб реєструються кримінальні провадження, але вони звільняються за рішенням суду на підставі статті 260 «Створення незаконних воєнізованих формувань» пункту 6, що передбачає для особи, яка добровільно покинула лави незаконних збройних формувань звільнення від кримінальної відповідальності. Вони амністуються і повертаються до мирного життя. Є приклади, коли ці люди одружуються, знаходять роботу і навіть переконують інших виходити за цією програмою, – розповідає керівник оперативної групи.
«Нагрузили пакеты с мясом людей… у меня сдали нервы»
З кількома колишніми бойовиками вінницьким журналістам вдалося поспілкуватися на прифронтовій території. За їхніми словами, повірити СБУ було справді спостаку важко – давалась взнаки ворожа пропаганда з-за «поребрика». Але тепер вони не жалкують, а своїм колишнім «колегам» вони радять не боятися.
Я работал в Донецке, когда началась война. Резко не стало работы, деваться было некуда. Поступил в так называемую группу быстрого реагирования (ГБР) – охранную структуру. Обещали платить 7 тысяч гривен. Это в 2015 году было. Я согласился. Охраняли склады, паркинги. Прошел месяц – второй – ни денег ничего. Началась между ними возня – они не могли поделить между собой те машины… Воевать я не соглашался. Там платили за убитых, но я не внедрялся. Семья осталась на территории Украины. Месяцев 6-7 я работал, денег давали по тысяче, плюс находили варианты, чтобы оштрафовать. Я решил для себя, что делать там нечего, переоделся в гражданку, отдал оружие и ушел. Меня искали, пытались как-то вернуть, обещали, что все будет нормально. Но я этому не верил и убежал сюда. Людям, которые там остались, советую, пока есть такая программа, обратится, пока не поздно. Потом будет намного хуже. Сейчас я чувствую себя свободным, в первую очередь, – розповів чоловік, який назвався Олександром.
Схожа мотивація зв'язатись із терористами була в іншого мешканця Донеччини – Валерія:
Не было работы, ехал в Горловку – я там жил. Ехал человек, разговорились по поводу работы. Говорит, что есть работа – там ребята стоят ничего не делают. Так я попал на блок-пост. Обещали 150 гривен в день. Я там пробыл месяц-полтора, тогда заплатили.. Потом попал в медчасть водителем. В мои обязанности входило доставлять медикаменты и возить раненых и убитых. Насмотрелся на такое – последний раз как нагрузили – просто пакеты с мясом людей. Невозможно было смотреть, очень страшно. У меня сдали нервы и я по комиссии оттуда ушел. Опять денег не было. Ребенок еще маленький. Мне начали домашние гнать обратно. Ни желания, ни стремления не было. Я от них скрывался, позвонила мамка и сказала, что есть возможность вернуться домой, есть программа. Позвонил ребятам по «горячей линии», спасибо ребятам – приехали, забрали…
Співробітники СБУ та представники української влади на місцях кажуть, що не залишають цих людей наодинці з їхніми проблемами на мирній території: допомагають і з працевлаштуванням, і з побутом, і з соціальним становленням.
«Конкуруємо за виїзд в зону АТО»
Робота в зоні АТО – це неоціненний досвід, – кажуть співробітники спецслужби.
З літа 2014 року, відколи почались ротації нашої групи на Донбасі, особисто я тричі вже був в зоні АТО у складі нашої оперативної групи. Люди відчувають нашу роботу, а наші співробітники набираються оперативного досвіду, який розкриває їхні можливості. Знаю багато випадків, коли оперативна майстерність співробітників стає прикладом для інших. У нас в Управлінні навіть є певна конкуренція виїзду в зону АТО. Зараз термін кожного відрядження – до 4-місяців. Уже звиклись, налагодили побут, є вже певні свої традиції тут. Проживаємо в казармених умовах, один одного бачимо – хто чим живе, бачимо не лише роботу один одного, а моральні принципи, товариськість, професіоналізм. У таких умовах стали вже – як рідні. Керівник уже є не тільки керівником, а й бойовим побратимом. Я жодного разу ні в кому з наших оперативників не розчарувався, а навпаки – побачив справжніх товаришів по службі, справжніх товаришів, – розповідає керівник вінницької групи Андрій.
«Люди хочуть, щоб тут були українські військові»
Про власну безпеку співробітники СБУ на Донбасі також не можуть забувати. Кожен з них розуміє – «полювання» за ними бойовики ведуть з особливим ентузіазмом. Говорять навіть про «розцінки»: за викрадення або ліквідацію співробітника української спецслужби обіцяють до 50 тисяч доларів.
Тому робота відповідна проводиться щоденно. Кожен співробітник перед тим, як сідати в автомобіль, його оглядає, по одному ніхто не їздить, – говорить пан Андрій.
Тим не менш, за його словами, якщо на початку війни місцеві мешканці дещо насторожено ставились до військових та співробітників спецслужби, то тепер люди вже хочуть, щоб і армійці, й СБУшники залишались тут. Кажуть – це запорука стабільності.
Вони бачать, що тут немає вбивств, мародерства, віджимання бізнесу і комендантських годин, як на окупованій території. Люди розуміють, що помилилися в травні 2014 року. Наша присутність у цьому регіоні тимчасова та обумовлена ситуацією. Тут рано сутеніє, вулиці швидко порожніють, а люди бояться виходити з домівок. Наше завдання – аби цей страх зник, аби люди вийшли гуляти в парки, аби в ці міста заїхали інвестори та почали розбудовувати регіон, який позбавився б ярлика "сірої зони". Так і буде, – впевнений Андрій.