Чи справді керівника вінницького військового шпиталю Сергія Петрука хочуть звільнити?

Новини Вінниці

Цього тижня у Вінниці серед військових, волонтерів, а також – у медичних колах та владних коридорах почали обговорювати можливу відставку начальника військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Сергія Петрука.

Спочатку такі припущення з’явились у соцмережах і сприймались за чиюсь вигадку, жарт чи фантазію. Але згодом про те, що начальника госпіталю намагаються силоміць випровадити на заслужений відпочинок заговорили як волонтери, що співпрацюють зі шпиталем, так і співробітники військово-медичного закладу.

А невдовзі на окремих інтернет-сайтах стали публікуватись матеріали, за якими видно: хтось дуже різко захотів зіпсувати репутацію керівника вінницького військового шпиталю.

Сергія Петрука, зокрема, звинуватили у тому, що з його вини у госпіталі помирають військові через відсутність медикаментів. Невідомі автори пишуть, що саме він провалив відповідні тендери.  

Нещодавно Сергій Петрук відзначив своє 60-річчя. Тому формально, каже, міг би піти на пенсію.

Натяків на це від мого керівництва не було, були прямі побажання – казали,  що 60 років – граничний вік і тому подібне, – розповідає Сергій Петрук.

Такі «побажання», за його словами, висловлював безпосередній керівник (Військово-медичний департамент міноборони очолює генерал-майор медичної служби Андрій Верба – Ред.).

Як і належить при будь яких кадрових рішеннях в армії, Сергій Петрук протягом двох тижнів проходив військово-лікарську комісію в головному військово-клінічному госпіталі в Києві.

Стаціонарно мене дуже гарно обстежили, я вдячний, що достеменно тепер знаю свій стан здоров’я. Висновок комісії – «придатний до військової служби». Я подумав, якщо я придатний і здоровий, то писати рапорт на звільнення за віком якось… що я тікаю, чи зраджую? Тим більше, що згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», під час дії особливого періоду якщо я бажаю продовжити службу, то маю право її продовжити, – каже Сергій Петрук.

Претензії до нього з боку керівництва бували й раніше, але мали робочий характер. А перед тим, як іти на військово-лікарську комісію, йому видали дві характеристики – медичну і службову. Службова підписана т.в.о. директора Департаменту, оскільки Андрій Верба на той час був у відрядженні. У документі – жодних претензій немає, навіть – навпаки.

Більше того, має Сергій Петрук чимало військових і державних нагород, в тому числі – орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною» та багато інших, якими, як відомо не нагороджують без подання вищого керівництва.

До речі, більше 35 військовослужбовців шпиталю також нагороджені орденами й медалями, позачергові військові звання отримали теж понад три десятки офіцерів. Чотири операційних сестри, які були на передовій, нагороджені орденами «За мужність».

На захист керівника шпиталю стали ветерани АТО.

У 2014-2015 роках я був на передовій, після дуже важкого випадку, коли бойові товариші на ношах мене винесли з окопів, я також сказав, щоб як будуть мене у госпіталь відправляти, то відразу – до Вінниці. Зараз багато моїх відряджень припадає на інші шпиталі, я бачу умови, які там є і відповідально кажу, що це – найкращий шпиталь, з якими я, принаймні стикався. Ця публікація мене настільки обурила. Хочу звернутися до людини, яка це писала: якщо це якийсь конфлікт внутрішній, розбирайтесь, будь-ласка, але не піднімайте кров і смерть наших бойових товаришів. Ви не маєте на це ніякого права, тут жоден боєць не помер, – каже представник Держслужби України у справах ветеранів війни та учасників АТО Олег Дмитрійчук.  

Те, що у госпіталі, на щастя, не помер жоден поранений військовий, правда, – розповідає Сергій Петрук.

За його словами, тільки 59-й військовий мобільний госпіталь, що базується на передовій і підпорядковується вінницькому Центру, у 2014 році стаціонарно пролікував 3250 хворих, 2015 року – 3492, 2016 – 3342 і за півроку 2017-го  – 1547 чоловік.

Вінницький військовий шпиталь тільки учасників АТО 2014 року пролікував 1621, 2015 року – 2980, 2016 – 1802, з початку цього року – 156 чоловік. Зараз на лікуванні у госпіталі перебуває вісім військовослужбовців – учасників АТО.

З цих пацієнтів не помер жоден, хоча були дуже важкі. Загалом, цього року, згідно з медичним звітом, у нас померло чотири військовослужбовці, двоє мали відкриті черепно-мозкові травми, несумісні з життям – це були ДТП, один – механічна асфіксія, ще один – СНІД. Але це не пов’язано з АТО, – каже Сергій Петрук.

З найуспішніших інфраструктурних проектів, які вдалось втілити за керівництва шпиталем Сергія Петрука, – завершення будівництва корпусу клініки медичної реабілітації та санаторного лікування.

Будівництво йде двома чергами: перша – де замовником є наш Центр і воно розпочато 2,5 роки тому. Там уже меблі стоять і штори замовили. Друга черга вже готова на 75 – 80%, там замовник Міністерство оборони за кошти загального фонду, в нас – зі спеціального, тобто, за кошти від нашої господарської діяльності. Планували відкрити до Дня медичного працівника, аврали нам не потрібні, нам потрібна якість. Тому за місяць-два стрічку переріжемо.  

Стосовно ж звинувачень у провалі тендерів та відсутності медикаментів, то це – повна нісенітниця, – переконує Сергій Петрук. Адже, попри усі тендерні проблеми, нині забезпеченість шпиталю медикаментами складає приблизно 78%, що доволі непогано.   

Оптові постачальники медикаментів не те що саботують, але в нас не відбулося два тендери через те, що на один зовсім не було учасників, на другий вийшли по одному учаснику, вони мотивували це тим, що у нас невеликі суми, які їх не цікавлять. Ми передбачали таке, тому торік у грудні-листопаді закупили більше ліків і зробили запас. Те, чого не вистачало, покривали іншими джерелами фінансування і волонтерськими зусиллями. Тому це зовсім не критична ситуація. До речі, жодного звернення чи скарги від хворих щодо цієї проблеми не надходило. На медикаменти нам виділили 20 мільйонів 165 тисяч гривень. На сьогодні ми провели процедури закупівель на 8,9 мільйона. При цьому 1,3 мільйона заощаджено завдяки системі «Прозоро». 6 червня проведена класифікація і 12 червня ми затвердимо переможців ще на 2 мільйони – на медикаменти. Щоправда, із цих 20 мільйонів – 6,2 мільйона у нас знімуть і дадуть на Київ, мотивуючи тим, що потрібно закуповувати аптечки для передової. Але ми підраховували – нам потрібно 2,8 мільйона в місяць для того, щоб повністю забезпечити всі категорії хворих медикаментами, а фактично залишається 14 мільйонів. Сподіваюся, що це – на півріччя, і міноборони ще буде виділяти кошти, бо минулого року потреби в коштах на медикаменти ми не мали, – говорить Сергій Петрук.

Чим закінчиться розв’язана проти нього кампанія, Сергій Петрук не прогнозує. Як і те, хто може зайняти крісло очільника госпіталю у випадку його звільнення.

Довідка. Військово-медичний клінічний Центр Центрального регіону, що у Вінниці, управляє всіма військово-медичними закладами на території Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Черкаської і частково Київської областей. Підпорядковуються і великі медичні склади, як наприклад, в Бару, а також 59-й мобільний військовий шпиталь, який нині виконує завдання за призначенням у зоні АТО. 

4 коментарів на “Чи справді керівника вінницького військового шпиталю Сергія Петрука хочуть звільнити?

  1. Петрук -прекрасний лікар,висококваліфікований організатор, доброзичливий керівник,”настоящий полковник”, котрий залишив у львівському військовому госпіталі самі душевні риси відданості справі охорони здоров’я, перш за все військових, це Людина, в слові котрого всі великі букви.А де,коли,в якій темряві перебігла чорна кицька дорогу,потрібно помізгувати (по-львівськи)…

  2. Треба підняти з архіву історії хвороби Петрука С.О. коли він лежав на лікуванні у Львівському військовому госпіталі і подивитися на його діагнози,а тепер він вже здоровий.Нема зараз особливого періоду!Думає вічно служити.

  3. Прекрасна людина.Людина з Великої літери.Коли Він пішов з Львівського госпіталю за ним плакали не тіль
    кі люди,але і квіти не цвіли.”Доброго здоровячка”-так він вітався зусіма,незважаючі на посаду.Порядні люди завжди мішають,і в цьому наша біда.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *