Кінець листопада 2015-го. Перша сесія Вінницької обласної Ради 7 скликання після Революції Гідності. Після тривалих перемовин депутати від восьми партій визначились з очільником Ради – головою обрали Анатолія Олійника. Дискусії, компроміси, відстоювання інтересів Вінниччини і, попри політичну різноманітність, таки відбулись суттєві зміни. Під керівництвом Анатолія Олійника налагодили процес вирішення кадрових питань, знайшли вихід на міжнародні гранти через новостворену Агенцію регіонального розвитку та новим регламентом відкрили засідання для громадян, на яких неодноразово грали «активісти», зриваючи сесії.
Про «прозорий офіс» в облраді, про місцевий політичний бомонд, про оренду комунальних приміщень та про особисте – наша розмова із Анатолієм Олійником.
Рік тому відбулась перша сесія. На Вашу думку, вдалось консолідувати депутатів з восьми партій?
Голова обласної Ради – це посадова особа обрана з числа депутатів, з такими ж правами, але з великою відповідальністю. Дуже важливо дотримуватись демократичних принципів роботи. І результат роботи обласної Ради – це прийняті рішення. Часто були непрості дискусії, але вони проходили демократично, без ненависті до іншої думки і з розумінням – якщо рішення прийнято більшістю, то його треба виконувати.
Журналісти говорять, що деякі депутати перетворюють сесії на піар-майданчик. Можливо, Ви винайшли систему, щоб уникнути такого ходу сесійних засідань?
Я виріс у тій системі, коли сесії проходили за дві години і вирішували сотні питань шляхом одноголосного голосування. Добре, що сьогодні усі сесійні питання обговорюються на комісіях. Але із розумінням ставлюсь до тих обранців, які, не отримавши підтримку на депутатській комісії, доносять свою думку з трибуни Ради. Тому ми запровадили практику демократичного суспільства, аби виборці в режимі прямої онлайн трансляції спостерігали за сесійними засіданнями і бачили хід вирішення важливих для області питань. Вінничани самі дають оцінку кожному депутату.
Вінницька облрада першою запровадила призначення керівників комунальних закладів на конкурсній основі. Саме Ваше рішення зробити цю процедуру прозорою з одного боку є демократичним, з іншого – не популярним…
Ми напрацювали систему щодо порядку призначення керівників комунальних установ. Однак є галузі, як от медицина чи соціальний захист, де питання призначення керівників не врегульовано їх галузевими законами. Я сподіваюсь, що вдалося забезпечити прозорість та повагу до особистості в цьому процесі. Конкурсний відбір показав позитивний результат. Тільки так можна пройти цей шлях цивілізовано.
Яка ситуація з комунальними підприємствами, що є баластом для бюджету? Наприклад, «Вінницякіно». Всіх здивувало, що в результаті керівнику замість догани видали грамоту…
Наша функція як власника комунального закладу – призначити керівника. Далі ми делегуємо повноваження облдержадміністрації. Тому, все що стосується оптимізації, рентабельності, прибутковості – це питання облдержадміністрації. Повноваження виконавчої гілки влади – здійснювати супровід галузі. Ми знаємо, що по «Вінницякіно» в сесійному залі дійшли до звільнення керівника і одного голосу не вистачило. Рішення не було прийнято. Наші повноваження тут закінчились. Але ми знову повернулись до цього питання і рекомендували управлінню культури надати пропозиції. Хочу наголосити, що ніхто не буде миритися зі збитковістю та нерентабельністю комунальних підприємств.
Скільки є комунальних підприємств, які потрібно оптимізувати?
На сьогодні п’ять підприємств, які по 10-15 років перебувають стадії банкрутства. Є підприємства, які ніби не збиткові, але потребують дофінансування з бюджету. Те саме «Вінницякіно» на 80% функціонує за рахунок бюджетних коштів. Зараз ми випрацьовуємо механізм оптимізації, який будемо запроваджувати у 2017 році.
Наступного року облрада планує змінити методику розрахунку за оренду комунального майна, яка не змінювалась з 2007 року…
Всі рішення, на основі яких здаємо в оренду приміщення, приймались з 2001 до 2007 роки. Від того часу жодних змін до цих рішень не вносилось. Мені здається, за дев’ять років потрібно було не один раз повертатись до цього питання. На нараді, яку я нещодавно провів, управління спільної комунальної власності отримало чітке завдання внести свої пропозиції. Вже є відповідний регуляторний акт, який проходить процедуру обговорення та внесення пропозицій. Думаю, у лютому-березні 2017 року буде внесено пропозиції щодо нових орендних ставок.
А що буде готелем «Савой», який ремонтують з 2010 року чи з будівлею «Промінь» на розі вулиць Театральної та Соборної…
Стосовно стану комунального майна, то розірвання договорів оренди регламентується Господарським кодексом. Ми розуміємо невідповідність, але, згідно чинного законодавства, чекаємо строків закінчення дії раніше укладених договорів. Після чого, зможемо, згідно закону, втрутитися. Для прикладу – ситуація навколо відомого будинку на розі вулиць Театральна-Соборна. У орендатора, підприємства «Оспром», виник борг. Зараз він погашений повністю. В обласний бюджет надійшло півмільйона гривень. Ми досягли того, що вони щомісяця платять оренди більше 50 тисяч грн. Робоча група щодо цього приміщення на чолі з першим заступником голови облради Людмилою Щербаківською фактично завершує роботи. Я чекаю їх пропозицій. Далі, або суд, або виносити проект рішення облради про включення цього об’єкту на приватизацію через Фонд Держмайна, або інші варіанти.
Вінницька облрада є співзасновником Агенції регіонального розвитку. Чим займається Агенція?
Ми створили установу, яка є зрозумілою нашим закордонним партнерам. Днями Валерій Нікітюк (в.о директора Агенції – ред.) повернувся з Польщі, де перебував на запрошення Міністерства закордонних справ. Обговорювали питання фінансування спільних проектів України і Польщі в рамках програм, які діють в ЄС. На цій важливій зустрічі Валерій Нікітюк був єдиним директором Агенції з усієї України. До цього він вже контактував з 12 посольствами. В нього є напрацювання з представниками європейських фондів. Остання наша поїздка в Італію, наприкінці листопада, в тому числі – в рамках співпраці Агенцій.
З обласного бюджету виділяються кошти на утримання Агенції?
Так. Але у Державному бюджеті на 2016-17 роки передбачено 98 млн. гривень на підтримку Агенцій. Тому засновники могли зробити свій внесок. Закінчується рік, Агенція створена, але не отримали державного фінансування. Є сподівання, що з тих запланованих мільйонів на наступний рік ми отримаємо хоча б 10%, що дасть змогу розвиватися. Паралельно напрацьовуємо проекти, у яких Агенція буде заробляти гроші.
Що очікує програму відшкодування витрат на навчання учасників АТО та їх дітей за рахунок обласного бюджету у 2017 році?
Ми виділили 921,6 тис. гривень на 2016 рік і стали єдиною областю в Україні, яка прийняла таке рішення відносно учасників АТО. На сьогодні 106 вінничанам відшкодують вартість на суму 440,6 тисяч гривень. В бюджеті 2017 року будемо закладати такі самі кошти.
В 2016 році рух «ЧЕСНО» та ГО «Прозорі ради» визнали Вінницьку облраду найпрозорішою в Україні…
Для нас це було несподівано. Але «прозорість» це не лише відповідь на запити. Це регламент, це відео- та аудіотрансляція сесійних засідань в онлайн-режимі. Головне – відкрили для вінничан доступ до пленарних засідань. Також у обласній Раді немає проблем в доступі до посадовців.
Чи буде «прозорий офіс» в приміщенні обласної Ради?
Профільна комісія прийняла позитивне рішення про початок першого етапу реконструкції нашого приміщення. А ще, розкрию плани, заплановано встановити ліфт.
Поговоримо про звичне життя голови облради. Анатолію Дмитровичу, минулого року Ви у Вінниці придбали квартиру в кредит і сказали журналістам, що спите на «розкладушці»… За рік налагодили побут, диван купили?
Був такий період спартанського побуту. Диван купив і протягом року обжились…
Дружина переїхала з Вами до Вінниці?
Так, і ми їздимо на вихідні до Томашполя, там наші батьки: моїй мамі 86 років, мамі дружини – 76. Вони потребують уваги.
Які у Вас є захоплення?
Фотографія та малювання. В мене досі є професійний широкоформатний фотоапарат, збільшувачі та інший фотореманент. Я сам вчився робити фото. Пройшов від чорно-білої до кольорової фотографії. Більше того, я заробив перший капітал на фотографіях і купив квартиру в Томашполі.
Фотографіями заробили на квартиру?
При Радянському Союзі фотографи непогано жили. Я приїхав у Тульчин з двома дітьми, працював нічним вихователем у школі-інтернаті для дітей-сиріт та підробляв фотографією. За два роки заробив 12 тисяч радянських рублів. І за 9 тисяч рублів купив першу квартиру. Це був 1988–1989 рік.
Як плануєте зустрічати Новий рік?
На свята традиційно збираємося родиною у сімейному колі. До нас приїжджає названий син Григорій. Я вдячний долі, що вона звела нас з ним, коли я працював в школі-інтернаті для дітей-сиріт. Тепер – він частина нашої родини.
За інформацією: Прес-служба Вінницької облради