Місяць не дожив до демобілізації боєць АТО Олег Грабчак. У нього залишилися батьки, брат та сестра. А одружитися Олег так і не встиг…
300 липівчан на колінах проводжали в останню путь 27- річного земляка. До мобілізації Олег працював у місцевій газовій конторі слюсарем.
– Молодий, успішний, добросовісний був, – каже колега Василь Гончар. -Справлявся із усіма поставленими перед ним завданнями. Ми втратили дуже гарного колегу та фахівця.
Мобілізували Олега Грабчака в липні 2015 року. Він ніс службу у 53-й механізованій бригаді. Загинув боєць поблизу с. Зайцево на Донеччині під час виконання бойового завдання. Хлопець зазнав поранення, несумісні з життям.
– Я особисто не знав Олега, але ми від спілки учасників АТО приїхали провести його в останню путь, – каже член спілки "Всеукраїнське об"єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО" Анатолій Кондюк. – Дуже шкода, що гинуть такі хлопці. Це цвіт нації, серце від болю й смутку розривається. Йому лише 27, бійці розповідали, що він після демобілізації хотів одружитися. У нього такий вік, що саме жити, дітей народжувати і радіти життю, а тут агресорська пуля забрала життя. Дуже боляче.
– Він був дуже добрим другом, веселим, компанійським, завжди приходив на допомогу, у будь-який час. Завжди виручав друзів, знайомих. Ми втратили дуже близьку людину, – з сумом говорить товариш Олега – В’ячеслав Бондар.
– Це дуже гарна родина. Вони дуже добрі, і Олежка теж був дуже хорошим хлопчиком. Він був добрий, усміхнений, порядний. Шкода хлопчини, – плаче сусідка Галина Присяжнюк.
Липівчани на центральній площі попрощалися з бійцем. Поховали Олега на місцевому кладовищі.