6 червня минуло два роки, як в небі біля Слов’янська проросійські терористи збили розвідувальний літак Повітряних Сил Збройних Сил України Ан-30 №80. До другої річниці трагедії громадська організація «Клуб підприємців Краматорська» вирішила створити на місці загибелі льотчиків меморіальний комплекс зі скульптурою «Скорботний янгол» і висадити в степу пам’ятну Алею. Допомогти в роботі з доброустрою території запрошували всіх небайдужих. Тож долучилися активісти Краматорська, Слов’янська, Святогорська, Пришиба, Маяка і вихованців «Смарагдового міста».
Спільними зусиллями відбулося відкриття меморіалу «Скорботний янгол». Тут зібралися жителі Слов’янська, Краматорська, села Пришиб, побратими льотчиків, прикордонники, представники громадських організацій, представники міської та районної адміністрацій. Приїхали родичі загиблих. Почесне право відкрити пам’ятний знак льотчикам, які загинули, виконуючи свій військовий обов’язок, надали автору меморіалу, краматорському скульптору і художнику В’ячеславу Гутирі.
Слово для вшанування пам’яті героїв взяв батько загиблого льотчика Героя України полковника Костянтина Могилко Віктор Петрович. Окрім нього, свою щиру вдячність та слова жалю висловили жителі села Пришиб, які стали свідками трагедії того дня:
— Я на власні очі бачила, як два роки тому над нашими будинками летів і горів літак. Потім пролунав вибух. Ми всі прибігли на місце падіння, де навіть земля горіла. Ціною власного життя хлопці врятували нас і наше село. З покоління в покоління буде переходити їхній героїчний вчинок. А ми будемо приходити до цього меморіалу і приносити квіти. Хочу низько вклонитися і подякувати батькам та родичам загиблих. Тільки сміливі і хоробрі люди могли зробити такий вчинок — загинути самому, але врятувати інших. Я вірю, що їхні душі зараз серед нас. Вони все бачать і чують. Величезна вам вдячність! Вічна вам слава! — зі сльозами на очах сказала мешканка села Пришиб Тамара Хримлі.
На мітингу могли виступити всі охочі. Поет з Краматорська Юрій Волович зачитав власний вірш, який присвятив трагедії.
Присутні вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятника загиблим. В небі пролетіли два вертольоти — так побратими вшанували пам’ять товаришів по службі.
В день роковин, на території бригади транспортної авіації, де служили хлопці, було відкрито обеліск екіпажу розвідувального Ан-30Б.
— Вчора наші військовослужбовці, рідні та близькі побували на місці, де загинули наші бойові побратими, і де вони знайшли свій останні дім. Немає слів передати ті враження та почуття, які тривожать душу. До нас підходили незнайомі люди, які просили сказати великі слова вдячності рідним та близьким за те, що їхні діти та чоловіки врятували життя мирного населення, відводячи машину, що палає від жителів Слов’янська та сіл, що поблизу. Так, це наша професія — захищати країну. Але я вважаю, що те, що зробили наші хлопці — це справжній подвиг, вони справжні герої. Поки ми їх пам’ятаємо — вони живі, вони серед нас, — звернувся до присутніх заступник командира частини полковник Олег Михайленко.
Крім родичів героїчних льотчиків, на мітингу був присутній і народний артист України Володимир Талашко, який не тільки процитував вірш Василя Симоненка, а й сказав коронну фразу з фільму «В бій ідуть одні старики»:
— «Можливо, знову загримлять гармати, і танк зімне пшеницю на лану, і буде плакать і журитись мати, коли сини ітимуть на війну»… Слава Героям! І будемо жити, якщо будемо пам’ятати, любити і нести славу наших загиблих воїнів. Будемо жити! Слава їм!
Після мітингу охочі вшанувати пам’ять героїв, поклали квіти до обеліска, а також меморіалу льотчикам на Книшовому кладовищі.
***
Два роки тому, до трагедії, літак двічі ставав мішенню терористів, але кожного разу вдало повертався на базу. Проте після влучання ракетою з ПЗРК він загорівся, зірвався в піке та став стрімко падати. Командиру Костянтину Могилку вдалося вирівняти повітряне судно. Він наказав членам екіпажу покинути борт літака. Але з восьми льотчиків тільки троє встигли вистрибнути з парашутом.
Сам командир залишився за штурвалом і відвів літак від житлових кварталів Слов’янська. Ціною власного життя він врятував мирних городян. За виняткову мужність і героїзм командир загиблого екіпажу АН-30Б Костянтин Могилко був посмертно удостоєний звання Героя України. А оператор Сергій Камінський, борттехнік Павло Дришлюк, механік Олексій Потапенко і радист Володимир Момот посмертно нагороджені орденами Богдана Хмельницького III ступеня.
Джерело: «Крила України»