Що чекає Вінницьку область у новому – високосному – році? Які плани економічного її розвитку? Чим зароблятиме область на хліб у рамках децентралізації – про це читайте в інтерев'ю голови обласної державної адміністрації Валерія Коровія.
– В чому секрет лідерства Вінниччини у 2015-му серед областей виробників? Це реальні показники чи з президентської області роблять показове “потьомкінське село”?
– Я спокійно ставлюсь до рейтингів та проти будь-яких накручувань показників. Водночас, як голова обласної державної адміністрації та економіст за фахом, можу вас запевнити, що наша область справді динамічно розвивається перш за все в плані переробки та виробництва аграрної продукції. Цьому сприяли суб’єктивні та об’єктивні фактори… Об’єктивно в нашому регіоні економічний уклад такий, що 65% доданої вартості продукується та створюється саме в селі, на полях, птахофабриках і тваринницьких фермах. І саме ця галузь нині є локомотивом економічного зростання Вінниччини. Бо наші підприємства-експортери нині впевнено почуваються на світових ринках. Зокрема Вінницький олійно-жировий комбінат, Миронівський зернопродукт (птахофабрика у Ладижині), Вінницька кондитерська фабрика, кілька підприємств борошно-мельного профілю, м’ясопереробні виробники, що разом забезпечують області позитивний баланс. Я оцінюю його в + 7% зростання до показників минулого року.
Окремо хотів би сказати, що девальвація минулого року стала позитивом для окремих виробників Вінниччини. Зокрема, швейна фабрика “Володарка” отримала цілий ряд серйозних замовлень, бо відносно дешева робоча сила посилила її позиції на конкурентному ринку.
Паралельно, серед позитивних сигналів для Вінниччини та вінничан є стала тенденція переїзду в нашу область за два останні роки 170 виробництв із інших регіонів України. Цей процес є свідченням комфортного клімату та адміністративного середовища для бізнесу саме у Вінницькій області… Повірте, це результати нашої спільної роботи по відкриттю прозорих офісів, відкритості дозвільних служб та професіоналізму фіскальної служби за багато років. Бо лише 1% вінницьких податків був отриманий в результаті претензійної роботи… Решту податків підприємці та підприємства заплатили свідомо та відповідально. Ось вам складові успіху Вінниччини, які полягають перш за все у зміні свідомості наших людей. Не дарма кажуть, що в Україні лише після Революції Гідності народилась нація!
– Вінниця залишиться локомотивом розвитку в області, чи у районів є шанси підтягнутись до обласного центру?
– Приємно чути у Києві та інших областях компліменти на адресу найкомфортнішого для життя міста країни. Але окрім слів є факти, що засвідчують це. Бо місто активно будується і в 2015-му здано в експлуатацію 170 тисяч квадратних метрів нового житла! Для порівняння в 2014-му було 140 тисяч, у 2013-му — 90 тисяч метрів… І вражають не лише цифри і темпи, а те, що більшу частину нового житла купують не мешканці Вінниці… Бо попит на квартири в нашому місті є перш за все у жителів районів області та людей з усієї України. Тобто європейський комфорт по-вінницьки у поєднанні з новими робочими місцями дають поштовх для розвитку всього міста у плані транспорту, соціальних стандартів, відкритого вуличного простору, торгівлі та індустрії відпочинку.
Якщо говорити про райони, то вони вже отримали серйозний фінансовий ресурс завдяки децентралізації. Активно в 2016-му будуть розвиватись як міста обласного значення, так і зовсім маленькі населені пункти… Подивіться, як за останніх півтора року змінилась в кращу сторону Жмеринка. Як міняється Могилів-Подільський, Ладижин, Тростянець. Бо лише за рахунок Фонду регіонального розвитку область на інфраструктурі об’єкти отримає в новому році 210 мільйонів при 150 освоєних в 2015-му.
– Як ви оцінюєте результати місцевих виборів у області? Перезавантаження влади відбулось?
– На мою думку, ці вибори стали тестом на зрілість нашого суспільства. І провести їх без протистояння і відкритого конфлікту було дуже не просто. Бо спершу була спроба через суди познімати із виборів кількох кандидатів у мери та депутати. Але це було б не правильно, якщо ми демократична країна і прагнемо до Європи. Бо відсіяти тих чи інших кандидатів мають, перш за все, виборці своїми голосами. І якщо вони обирають собі такого мера чи депутата, значить вони його варті…
Так само моїм завданням, як лідера обласного списку від БПП Солідарності, було не допустити використання адмінресурсу на користь партії Президента для унеможливлення різних політичних спекуляцій та звинувачень. Повірте, грань тут була дуже тонка і, дякувати Богу, весь процес обрання місцевих рад на Вінниччині пройшов максимально чесно і відкрито. Хоча під час дискусій від мене вимагали жорстких дій по окремих персоналіях, в тому числі й однопартійцях. Але я був категорично проти, бо діалог між усіма гравцями на партійно-політичному полі області є набагато ціннішим. Я казав і кажу — вибори закінчаться, а нам треба сідати за стіл перемовин, шукати компроміс та спільно працювати для Вінниччини і вінничан.
Так само вибори мера Вінниці у два тури краще, ніж перемога Сергія Моргунова в першому турі із результатом 51% голосів. Чому? Бо його впевнена перемога під час повторного голосування зняла всі питання щодо чесності підрахунку голосів, відкритості виборчої кампанії та на тему все було зроблено так чи не так.
В цілому по області виборці змінили 40% сільських і селищних голів. Так само по виборах до обласної ради, яка оновилась майже на 80%. І знаєте, мене радує новий якісний склад цієї обласної ради. Бо тут є багато нових, молодих облич. Так, вони різні, але в них горять очі та відсутня байдужість до своєї землі та своїх земляків. Оновлення депутатського корпусу назріло давно, особливо після Революції Гідності. Адже облрада зразка 2010-го абсолютно не відображала політичних настроїв вінничан, коли абсолютну більшість отримали “регіони” за рахунок мажоритарників та підтягнення “тушок” з інших фракцій. І працювати в такій раді було тягарем, бо із цією псевдобільшістю треба було працювати, домовлятись і голосувати… Інакше б вони заблокували роботу ради. Тепер в новій раді є лише невеличка група депутатів, які звикли всім диктувати свої умови. Але їх тепер рівно стільки скільки за них проголосували…
Звісно, є питання до закону про вибори, коли люди голосували за одного і він отримав 30%, а депутатом став інший із 7-ма відсотками.
– Чи можливе згортання децентралізації та що отримають громади Вінниччини від успіху цього процесу?
– Хочу зазначити, що відбувся лише перший етап децентралізації і ще без заявлених змін до Конституції. І він вже успішний, бо вперше за останні роки вже виконані всі наші місцеві бюджети. Так, бюджет області “схуднув” на 200 мільйонів, але загалом всі місцеві бюджети Вінниччини отримали за 11 місяців 2015-го 660 мільйонів додаткових ресурсів. Повірте, це колосальний ресурс для громад області, який використовується безпосередньо на місцях.
Також орендарі та користувачі земельних паїв тепер платять на місці єдиний фіксований земельний податок, що зріс у 21 раз із 6 до 140 гривень за гектар. Уявіть, що сільрада із трьома тисячами гектарів навколо села після минулорічних 18 тисяч тепер отримала у свій бюджет 428 тисяч. Це колосальні гроші для маленьких сіл… І весь цей перший успіх Мінфін хоче скасувати в 2016-му і забрати гроші на Київ! Тому я категорично проти таких “нововведень” і 19-го грудня під час приїзду до Вінниці Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана від імені громад області я підтвердив рішучість намірів місцевого самоврядування Вінниччини відстоювати своє право розпоряджатись власними децентралізованими коштами. Так само є пропозиція вінничан встановити новий фіксований земельний податок на рівні 200 гривень за гектар і всі на це погоджуються. І це є справжня децентралізація, коли не треба буде стояти в черзі на ручний розподіл коштів із центрального бюджету.
Так само навіть в часи фінансової кризи малий бізнес став набагато патріотичнішим, бо на 40% зросли надходження від єдиного податку. Якщо Мінфін забере, як хоче 55% із цього податку, то місто Вінниця втратить 70 мільйонів гривень… Так ми робимо децентралізацію, чи повертаємось до централізації? Чи комусь знову хочуться рулити процесом і в ручному режимі тиснути на кнопки?
– В області у ветеранів АТО вже розпочався “Афганський синдром”, коли чиновники ганяють їх по колу за довідками та папірцями… А землю, пільги та лікування доводиться навіть кіборгам вибивати із боєм. У вас є рецепт подолання “синдрому”?
– В Україні діє державна програма допомоги ветеранам і родинам загиблих в АТО. В цьому році за кошти держави ми купили для вінничан, чиї рідні загинули на Донбасі 24 квартири і повірте мені, це було не просто. Бо реальні ціни на ринку вищі за ті, які декларує Мінрегіонбуд. Тому довелось сісти за стіл перемовин із забудовниками та достукатись до їхньої совісті. Ось так нам вдалось викупити ці квартири за мінімальними цінами і це один із кращих показників в Україні. Вже на підході додатковий ресурс, за який буде придбано ще 8 помешкань… Звісно, хочеться допомогти усім таким родинам.
Щодо “синдрому”, то я згоден — найбільше фронтовиків та їхні родини обурює несправедливість. Тому я знаходжусь в постійному контакті із такими сім’ями, особливо із дружинами і матерями загиблих вінничан. І ми робимо багато, але ще не все, аби допомогти їм… Так було, коли постало питання пільгового проїзду рідних загиблих. І ресурс у обласному бюджеті знайшовся, питання вирішилось і це були не такі вже й великі гроші. Головне тут не бути байдужим і не вбивати віру цих людей у місто, громаду, державу… Коли хтось із моїх підлеглих байдужий до таких людей та їх проблем, я дію жорстко. Бо пільги, допомогу і землю їм обіцяла держава, а дати маємо ми.
Особливо гостро стоїть питання землі, бо це було доручення згори забезпечити ветеранів АТО ділянками без чіткої регламентації. Бо це мають бути 10 соток під будівництво чи 2 гектари для фермерства ніхто не знає… А насправді маємо лише по Вінниці величезну чергу із фронтовиків та реальний дефіцит вільної землі у місті та навколишніх селах. Є незадоволені, є напруга, хтось бере ділянку справді для господарювання, хтось відверто на продаж… Єдиного рецепту з вирішення цієї проблеми поки що не має.
Тому плануємо спільно із обласною радою створити комунальне підприємство, яке буде координувати із громадськими організаціями ветеранів та контролювати хід вирішення всього комплексу проблем учасників АТО та їх родин. Бо це об’єктивний процес, дуже болюча тема, яка не вирішиться сама по собі в найближчі роки. А ще я б не хотів би, щоб на ній хтось спекулював у нашій області…
– Чи є шанс у 2016-му нарешті здати вінницький “довгобуд №1” – хірургічний корпус лікарні Пирогова?
– Для введення в експлуатацію із усім обладнанням цього об’єкту в нинішніх цінах потрібно більше 300 мільйонів гривень. Таких грошей не має і не буде… Тому є план поетапного введення цього корпусу і це завдання №1 для нового керівника обласного управління охорони здоров’я.
– Голова Верховної Ради Володимир Гройсман у Вінниці пообіцяв про 1 мільярд в бюджеті 2016 на підтримку об’єднаних громад. Скільки їх буде на Вінниччині в новому році?
– Кожна така громада, яка добровільно вирішує об‘єднатись із сусідньою, має пройти 20 кроків. І це закон, що дає на об’єднання від 150 до 300 і більше днів… Поспіху тут, як це вже сталось у Тернопільській області, не повинно бути. У нас по цьому шляху вже пішли дві громади. Зокрема, Калинівка об’єднується із сусіднім селом та в Піщанському районі в селі Студена. Але вони зробили це поза межами перспективного плану і тепер, після виборів, перед цими громадами постали цілий комплекс конфліктних питань, починаючи від печатки сільради… І цей приклад показав всі недоліки швидкого і позаформатного об’єднання. Тому із 106 громад на Вінниччині, які мали намір до об‘єднання, процес пішов по 86-ти. І до кінця нового року для мене особисто і всієї області було б успіхом об‘єднання бодай двадцяти громад. Звісно, цей процес потребує фінансової підтримки і мільярд із бюджету України стане своєрідною гарантією для цих громад.
Водночас треба говорити про зміну ментальності в кожній громаді, в кожній душі. Бо я багато їжджу по області, бачу, як і хто працює, що робить… І коли на узбіччя викидають мішки сміття це роблять свої, місцеві. Тому порядок біля своєї хати, у своєму рідному селі чи райцентрі має навести сам господар чи громада разом, а не голова Коровій із Вінниці чи Гройсман із Верховної Ради.
– Що дасть зона вільної торгівлі з ЄС для виробників області? Скільки підприємства Вінниччини втратять від закриття ринку Росії?
– Від закриття російського ринку традиційно страждали наші сільгоспвиробники… Бо Росія перекривала кордон для вінницького сиру, молока, м‘яса, горілки. Але як показала практика ми крок за кроком вже успішно вийшли на європейські та азійські ринки. Так, спершу багато вінницьких підприємств не знали, що з цим робити. Втім, для прикладу нині “Плазматек” із Піщанки, що виробляє електроди переорієнтувався із російського ринку на ринок Румунії та загалом ЄС. Так само Вінницький олійно-жировий комбінат отримав нульову ставку на свою продукцію для європейського ринку. А нова вінницька кондитерська фабрика “Рошен” нещодавно запустила ще 18 тисяч квадратних метрів виробничих потужностей для продукування карамельок у Європу. Так само Миронівський зернопродукт із фабрикою під Ладижином повністю вибирає європейську квоту на постачання курятини в ЄС.
Паралельно ми відкриваємо свої ринки для європейських товарів, які однозначно розіб’ють монополії в Україні та знизять рівень цін на багато груп товарів. Цей процес однозначно посилить конкуренцію та знизить ціни всередині нашої країни на основні товари, зробить їх більш доступними.
– Але без грошей в гаманці, зарплати і пенсії вінничани не куплять всі ці карамельки, кури та олію?
– Як економіст я 100-відсотково за підняття соціальних стандартів, бо сто чи тисяча гривень до пенсії чи стипендії однозначно краще ніж новий міст чи потяг. Чому? Бо надрукований мільярд гривень краще роздати людям і ці гроші простимулюють місцевого виробника, внутрішній ринок та дадуть змогу пережити ціновий шок. І не секрет, що всі українці за два останні роки пережили цей шок.
А коли цей мільярд віддати в руки великого бізнесу, то він за пару тижні буде на валютній біржі тиснути на курс гривні та долара.
Пам’ятаєте як Азаров казав: “Что вам лучше построить мост или купить мороженое?” Так я за морозиво, яке роблять із молока, зібране на вінницьких фермермах.
А ще коли ціни ростуть люди із своєї зарплати та пенсії перестають купляти навіть дешеві продукти і ховають гроші під подушку на “чорний” день. На сьогодні це серйозна проблема, бо країна знову стала вкрай бідною… І рівень отриманих субсидій по Вінниччині, коли 33% чи 250 із 740 тисяч сімей області подали заяви на державну допомогу, серйозний сигнал для Уряду для підняття соціальних виплат та мінімальних зарплат. Я переконаний, що саме через підняття соціальних стандартів ми зможемо вийти із цієї кризи, піднятись із дна та простимулювати внутрішній попит в країні.
– Ви не вважаєте систему субсидій недосконалою, бо їх вже отримують всі підряд навіть для опалення 3-поверхових маєтків?
– Я уважно контролюю цей процес по області та можу відповідально заявити, що субсидії на Вінниччині не отримують власники мерседесів, літаків та заводів… А люди із маленькою зарплатою та пенсією як це передбачає закон. І якщо ви подивитесь на вулиці Вінниці, то по них їздять багато дорогих авто і заможних людей у нас, погодьтесь, вистачає… Тому якби на газ була низька ціна, то вона була б так само для всіх — вчителя, пенсіонера і мільярдера. І той, хто має “хороми” палив би багато дешевого газу і саме таких споживачів найбільше б дотувала держава.
– Що чекає на “Цукровий Донбас” в новому році? Це правда, що цукор буде по 20 гривень?
– Наша область найбільше посіяла цукрового буряка і в 2014-му зварила 340 тисяч тон цукру. У 2015-му вихід готової продукції вінницьких цукроварів буде меншим на 10-15%. І це при загальному зростанні виробництва аграрної продукції. Звісно, менше цукру їсти ми не стали і зменшення пропозиції на ринку підштовхне ціни вгору. 18, 20 гривень за кіло? Не думаю, що це доступна ціна…
Водночас, в області сезон відпрацювали тільки 6 цукрозаводів. А одразу три заводи однієї комерційної структури не виконали своїх зобов’язань перед фермерами і господарствами на серйозні суми… Через цю непорядність ринок цукру на Вінниччині за останні 2 роки втратив позиції та головне – довіру між виробниками і селянами. І багато хто на цій хвилі взагалі відмовився сіяти буряк. Сподіваюсь, що в новому році ми разом подолаємо цю кризу недовіри між учасниками солодкого ринку в області, люди будуть сіяти, працювати, варити цукор і мати добрі зарплати в кишені. Бо цукрова галузь нині прибуткова і перспективна для Вінниччини.
– Україна вирішили роздержавити ЗМІ, які весь час хвалили владу. Чи не завелика розкіш для Вінниччини мільйони бюджетних гривень на комунальні газети і телебачення, що описують “важку працю” і щоденні “подвиги” чиновників?
– Я не читаю газет де все дуже добре чи навпаки все погано… Але мені приємно, коли пишуть про успіхи Вінниччини та Вінниці на рівні області чи України. Бо мене хвалити не треба і я ніколи не вимагав до себе з боку журналістів надмірної уваги чи газетних “лаврів”. Я просто роблю свою роботу… Але я не сприймаю дискусію на рівні ґвалту, коли все не так і я нічого не знаю! Це як “Баба Яга проти і проти всіх!” Бо якщо є претензії до влади, то готовий вислухати аргументи і факти, почути шлях вирішення проблеми, бодай варіант…
Нині важко всім, але війна зупинилась, курс долара зупинився, є хоч маленький шанс на підйом економіки, реформи і зміни тут у Вінниці та по всій області. Чи не треба все це робити? Чи махнути рукою і скинути все на війну і важкі часи? А що ми залишимо своїм дітям? Яку країну, область, місто, школу чи садочок? Чи будемо надалі один із одним воювати, а не об’єднуватись?
Тому для мене як в роботі журналіста так і в моїй, є бажання міняти країну на краще, а палаючі очі – на чесність намірів.
– Чого побажаєте землякам та своїй родині у Новому 2016-му році?
– Я по життю оптиміст і це знають всі! Тому я дивлюсь на наступний рік із обережним оптимізмом, бо в ці дні багато в чому вирішується майбутнє України. Як от реструктуризація боргів в розмірі 18 мільярдів доларів… Якщо ми це зробимо, то зможемо передихнути та нормально працювати, думати, вчитись і народжувати. Якщо не зробимо цього, то долар буде скакати до 30 чи 50 і ти хоч гопки танцюй, а в країні буде нервовий хаос і невпевненість.
Я вірю, що ми зробимо все для запуску економіки країни та області. Бо якщо Нацбанк дасть виробникам кредити під 14%, якщо бізнес створить нові виробництва і робочі місця – все у нас буде добре. Бо ми можемо випускати продукцію світової якості, завойовувати європейські ринки, у нас талановиті та розумні люди. І якщо отримаємо в 2016-му з Європою безвізовий режим, це додатковий шанс перш за все для молодих і активних людей у плані навчання, роботи і мандрів.
Але для цього перш за нам потрібен МИР! І одна єдина країна — Україна! Досить сварок на публіку та безкінечних виборів! Тому бажаю кожному вінничанину віри в себе, здоров’я, мирного неба, добробуту і ще більше добрих щоденних справ! З Новим роком Вас і Різдвом Христовим!
говорити не м1шки носити…