Миколай Чудотворець пройшов разом із українцями всі етапи національного становлення. Вшановувати цього святого 19 грудня почали ще у 1 088 році, за часів правління Всеволода Ярославича – київського князя, який перший приміряв на себе титул володаря «всія Русі».
З того часу образ Миколая, як покровителя дітей, як уособлення доброти та благодійності, вкорінився у народній свідомості. День Миколая став одним з найулюбленіших свят русинів-українців, навколо нього «виросли» традиції та прикмети.
Споконвіку 19 грудня наші пращури готували дітям «миколайчики» – особливі солодкі пряники. В цей день починали працювати зимові ярмарки, а хлопці та дівчата починали готувати костюми та приладдя для різдвяних обрядових ігор.
На Миколая наші пращури мирилися із тими, з ким були у сварці, пробачали один одному образи. Було прийнято до 19 грудня повертати борги, щоб входити у новий рік і з чистим серцем.
Святкування Дня святого Миколая було особливою подією у кожній родині. Так було аж до радянських часів, коли непримиримі атеїсти-більшовики почали підміняти святого Дідом Морозом. Ми знаємо навіть рік, коли «класово правильний» чарівник вперше привітав радянських громадян із Новим роком – 1937 рік. Рік наймасовіших сталінських репресій. Рік, коли каральна машина набрала найбільших обертів.
Образ Діда Мороза створювали вірні слуги Сталіна – дитячі письменники Лев Кассіль та Сергій Михалков (останній відомий передусім як автор гімну СРСР). Задум був простий: стерти з народної пам’яті святого та замінити його іншим «чарівником», – атеїстичним. І справа тут не лише у боротьбі із релігією: нападами на Миколая більшовики руйнували національні традиції українців, а разом із тим – нашу національну свідомість.
Зауважу, що з’явився Дід Мороз не на порожньому місці – такий персонаж був міфології росіян, однак був він зовсім не добрим. Його асоціювали із жорстокими морозами та смертю від лютого холоду. «Дід» був безжальним, і пращури росіян задобрювали його різноманітними підношеннями, аби тільки той не заморозив рідних, дітей, худобу. Нічого не нагадує? Вірно, у Діді Морозі чітко впізнається сам товариш Сталін! Такий от спосіб привчати громадян до покори з дитинства!
Звичайно, Дід Мороз не був виразником народного страху перед лютими зимовими холодами навіть у жорсткому 37-мому, проте «сталінські» нотки суворості у ньому були. З часом норов Діда Мороза зовсім пом’якшав і той став «другом всіх радянських дітей». Втім, штучності та нав’язаності цього персонажа цей факт не скасовує.
Під кінець радянських часів про Миколая українці майже забули і почали пригадувати лише зі здобуттям незалежності. З 1991 року Миколай все більше потісняв радянського «діда», проте справжній злам свідомості стався у 2014-ому, з військовою агресією Росії проти України. Тоді природні процеси відродження національної свідомості прискорилося, а гасло «геть від Москви!» стало дороговказом для мільйонів українців. У цьому ж напрямку мислив та діяв і державний апарат, очолюваний Президентом Порошенком. У період з 2014 по 2019 роки держава усіляко сприяла відродженню нашої духовності та традицій. Президент Порошенко не тільки доклав зусиль для здобуття Україною Томосу, а й для повернення святого Миколая на своє законне місце, зайняте Дідом Морозом. На жаль, сьогодні для продовження цього процесу не робиться нічого, Миколай жодним чином не пропагується на державному рівні.
Однак, виправити цю ситуацію – у наших силах! Друзі, давайте розповідати всюди про Миколая, робімо добрі справи у “його” день, святкуймо так, як це робили наші пращури! Звісно, кожен у праві обирати для себе головного новорічного чарівника особисто: хоч Миколая, хоч Санту, хоч Діда Мороза. Але, не забуваймо, що всі ми, незалежно від смаків та поглядів – громадяни України, і маємо берегти наше, українське!
Вірю, що святий Миколай допоможе нам зберегти Україну, якщо ми збережемо його у наших традиціях!
Василь Зернецький, член політради партії «Європейська Солідарність», куратор «ЄС» у Вінницькій області
Актуальні новини Вінниці та області в нашому Telegram-каналі та на Facebook-сторінці