Стародавня цивілізація на острові Пасхи могла будувати славнозвісні статуї моаї в місцях, де було джерело питної води. Про це, як пише Newsweek, свідчить останнє дослідження Карла Ліпо, який вивчає народ рапануї і його загадкове зникнення з остров вже майже 20 років. Антрополог намагався з’ясувати, як цивілізації вдавалося вижити без доступу до прісної води, якої на острові фактично немає. Озер і джерел немає зовсім, а опади на острові Пасхи теж рідкість. Щоб з’ясувати, як древній народ виживав, Ліпо і його колеги провели польові дослідження, вивчаючи, як острів’яни могли використовувати ґрунтові води, які виходять на поверхню вздовж узбережжя.
Як виявилося, ці підземні води теж солоні, але не настільки, як вода в океані. Тож її все ж можна було пити. Попередні дослідники теж допускали, що рапануї могли пити воду з-під землі. Аде досі не було відомо, як стародавні люди на острові Пасхи отримували до неї доступ.
«Два польові дослідження виявили покинуті місцевості, де збирається солона, але придатна для пиття вода вздовж берегової лінії. Ці прибережні джерела підземної води поганої якості, але вони могли ефективно підтримувати населення і дозволити йому збудувати велетенські статуї, якими славиться острів Пасхи», – вказав Ліпо у своїх висновках.
Він також підмітив, що велетенські статуї заввишки по кілька метрів також здебільшого розміщені на узбережжі. До цього часу було не зрозуміло, яку роль вони відіграли. Тепер антрополог вказує на те, що вони могли позначати місце, де було джерело питної води.