Меморіальний музей Миколи Леонтовича в селі Марківка Теплицького району, який зберігає чимало автентичних речей, що належали сім’ї священика Дмитра Леонтовича. Чільне місце експозиції посідає унікальне чорне піаніно ХІХ століття, клавіш якого не один раз торкалися руки видатного композитора Миколи Леонтовича. Перед відкриттям музею інструмент дещо оновили, але консервативних заходів виявилося замало: слонова кістка на клавішах відвалюється, струни ржавіють, а дерев’яні частини поїдає шашіль. Торік реставраційна рада Вінницького обласного краєзнавчого музею, якому підпорядковується меморіальний музей у Марківці, вирішила відновити раритетний експонат. Музейники звернулися до фахівців з Національного науково-дослідного реставраційного центру. Вони вже готуються до проведення реєстраційних робіт. Як каже директор Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька, розпочнуться роботи восени цього року, після погодження низки документів.
«Коли будувався музей Леонтовича, то більшу частину експонатів ми законсервували і відреставрували, адже музей тривалий час був не експозиційним, приміщення не опалювалося і відповідно температурно-вологісний режим для експонатів був не сприятливий. Чи не найдорожче — у 90 тисяч гривень — обійшовся килим ХVIII століття з меморіальної колекції родини Леонтовича. Окрім нього, у фондах музею нині зберігається ще один килим ХІХ століття. Його вартість реставрації на той час становила 150 тисяч гривень, але коштів не вистачило.
Найбільш знаковий експонат музейної експозиції — це піаніно родини Леонтовичів, яке, попри час, ще прекрасно звучить. А на його клавішах досі зберігаються краплі застиглого воску від свічок, при яких композитор писав свої музичні шедеври… На момент передачі меморіальної колекції родини до нашого музею інструмент увже був у досить занедбаному стані, але були збережені автентичні клавіші, струни і дека. Ще перед відкриттям ми радилися з фахівцями і вжили попередніх консервативних заходів, щоб його оновити і захистити. Торік восени музей відвідав отець Назарій Давидовський і його друг Іван Йохна, який займається реєстрацією музичних інструментів. Вони оглянули піаніно і наголосили на терміновій його реставрації, бо інакше інструмент втратимо. Ми провели музейну реставраційну раду, яка надала дозвіл на реставраційні роботи, але за умови максимального збереження автентичності інструменту.
До Вінниці вже приїздив завідувач відділу реставрації дерева та кістки Національного реставраційного центру України Олександр Закусило. Ми домовились, що у вересні до музею приїдуть столичні фахівці, які мають ліцензію, дозволи і допуски до реставрації музейних експонатів. Реставраційні роботи триватимуть щонайменше рік. Піаніно нікуди не буде вивозитися, працювати з ними можна тільки на місці.
Ми зацікавлені в тому, щоб максимально залишити ці речі у первозданному вигляді, бо не концертний інструмент, а меморіальна річ. Головна мета — зупинити подальше руйнування піаніно Леонтовича від часу, кліматичних факторів, шкідників, зокрема шашелю. Він, до речі, знищує не лише легендарний інструмент, але й стародавні ікони, раритетні меблі та інші дерев’яні предмети, які зберігаються у фондах. На сьогодні колекція музею Вінницького обласного краєзнавчого музею разом із філіями складає 113 тисяч предметів основного фонду, майже 13 тисяч вимагають термінової реставрації. За рік вдається відновити до півсотні експонатів, не більше».
Легендарне піаніно Леонтовича виготовлено 1896 року. На ньому вчилися грати діти брата Миколи Леонтовича Олександра і сестри — Марія, Вікторія, Олена. Інструмент, як кажуть музейники, був дорогим (на нинішні гроші коштував би не менше 5 тисяч доларів) і дозволити собі його могли лише заможні родини.
Олеся Шуткевич