Як потрапити до списку учасників і чому до виступу готуються три місяці
Два місяці тому в Канаді пройшла одна з головних конференцій світу – TED. За 30 років її існування тут виступили кращі з кращих – засновник Microsoft Біл Гейтс, операційна директорка Facebook Шеріл Сандберг, власник SpaceX Ілон Маск та інші. Вперше в історії в конференції взяла участь українка – Ольга Юркова. Вона виступила в рамках програми TED Fellows, яку свого часу придумали, щоб залучити талановиту молодь. Зараз це – мережа з близько 400 інноваторів у різних сферах з усього світу: вчені, артисти, активісти, підприємці, лікарі, журналісти, винахідники.
Сьогодні промову Юркової опублікують на сайті TED
Виступити на цій конференції – заняття не з простих. По-перше, потрібно пройти відбір. Цього року, наприклад, подавались близько 10 тис. людей, а взяли тільки 20 учасників. По-друге, треба виділити багато часу, щоб підготуватись до виступу. Це не тиждень, і навіть не два – процес триває майже три місяці.
Журналістка Ольга Юркова розповідає, як їй вдалося виступити на конференції, та дає поради людям, які також прагнуть це зробити.
Як потрапити на ТЕD
Щороку на сайті TED оголошують відкритий конкурс, під час якого обирають учасників. Я вирішила подати анкету. За місяць після подання мені повідомили, що я пройшла на другий етап відбору, і призначили скайп-співбесіду. Я говорила з п’ятьма членами команди, які ставили різні запитання. Не лише про мою роботу, а про дитинство, характер, життєві ситуації, які на мене вплинули. Організатори наголошують: важливо не лише те, що ви робите, а хто ви є. Тому вимагають рекомендацій і ретельно їх вивчають. Наприкінці грудня прийшов мейл, що мене відібрали.
Що потрібно для участі
1. Ідея і бажання нею поділитися
Не так важливо, чим ви займаєтесь. На TED виступають представники усіх професій з усіх континентів, мегаполісів і глухих сіл. У нашій групі була архітекторка з Таїланду, яка спроектувала готель з урахуванням кліматичних змін, психіатр із Ізраїлю, який створив групу першої психологічної допомоги біженцям, астрофізик зі штату Арізона, що відкрила нову галактику, ветеринар, яка вивчає зв’язок між хворобами морських тварин і людей, лікарка, що працює над вакциною від малярії, фотограф-документалістка і багато інших.
Важливо добре знати тему, на яку хочете говорити, і мати досягнення у цій сфері. Моєю ідеєю було те, що пропаганда і фейкові новини – загроза для демократії і суспільства в цілому.
Говорила про це, базуючись на нашому досвіді боротьби з російською пропагандою у проекті Stopfake. Наша команда працює вже протягом чотирьох років. Ми не лише зібрали архів фейків про Україну, а й дослідили наративи, що за ними стоять, – міфи, які формують штучний образ нашої держави.
2. Тема має бути потенційно цікавою світові
Зараз фейкові новини – важлива міжнародна проблема. Стала такою відносно недавно – після голосування щодо Brexit і виборів у США 2016 року. Тому й наш досвід став актуальним. Для мене ж це був шанс нагадати про Україну і про те, що тут відбувається.
3. Максимальна точність і правдивість при поданні заявки
Анкета – дуже коротка, тому варто якнайчіткіше сформулювати свої головні досягнення, життєве кредо, історію, яка на вас вплинула. По суті, це має бути цілісна історія про вас.
Як підготуватися до виступу
Моя підготовка тривала 2,5 місяці. У січні оголосили склад групи, а конференція була на початку квітня. Підготовка до TED – це окремий проект, за обсягом співмірний з повною зайнятістю в офісі. Ми мали 10 вебінарів щодо різних аспектів участі: від юридичних моментів, пов’язаних з авторськими правами на фото і відео, до порад, як вчити промову і як оптимізувати для себе розклад конференції.
Окремо працювали над промовами. Першу чернетку я «кристалізувала» на трьох консультаціях з директоркою програми Шохам Арад і редакційним менеджером Патріком Д’Арсі. Спочатку ми створили структуру, потім нанизували на неї факти і приклади. Текст написала швидко, бо багато розповідаю про проект різним аудиторіям. Але було дві проблеми: він був завеликий, і я не знала, як за чотири хвилини перейти від нашої роботи до загрози демократії. Щоразу колеги радили, які місця можна скоротити, а що переставити.
Я хотіла почати з трьох фейків, які малюють образ «жахливої» України. Потім розвінчати цей образ, а далі вже перейти до проблеми. Мені пояснили, що часу вистачить тільки на один приклад, і він має бути справді вражаючий.
Очевидно, що ним стала історія про «розіп’ятого» хлопчика. Побоювалася, що це – занадто відомий фейк, але з’ясувалося, що жоден із іноземних колег цієї історії не чув.
Під час підготовки я постійно «звіряла годинники» з тренерами. Чи розуміють мене, чи треба більше контексту? Мала уявити себе і свою країну очима людей, які далекі від нас ментально, територіально та культурно. Мій виступ для українського слухача – на 90% промова «капітана Очевидність». Але для аудиторії TED усе інакше.
Які техніки найважливіші під час промови
Є різні підходи. Власник TED Кріс Андерсон називає таку формулу: зміст плюс натхнення.
➔ Головну увагу приділяють тексту. Жодні жести не врятують порожній непідготовлений виступ. Квитки на TED коштують до $10 тис. Тому погана промова – витрата не лише часу, а й грошей слухачів. Кожен TED Talk має «додану вартість» – натхнення, яке ви вкладаєте у нього. Інакше немає сенсу приїздити аж у Канаду і два місяці готуватися. Можна просто написати текст.
➔ Друге, над чим ми працювали, – інтонація і паузи. Мені допомагали двоє викладачів із публічного мовлення: Сагі Тал із ізраїльської компанії «Віртуозо» і Джина Барнетт з команди TED. На кожній зустрічі просили читати промову вголос. Нудні моменти одразу стають очевидні. Джина звертала увагу на слова, які звучали нерозбірливо для носіїв мови й пропонувала замінити їх на інші.
Мене змусили говорити повільніше, ніж зазвичай. Одне незрозуміле слово – і ти втрачаєш аудиторію
Думаю, мені не вдалося на 100% втілити те, чого хотів драматург Сагі, але вийшло досить переконливо. Протягом конференції підійшли близько 200 людей – пропонували співпрацю, просили розповісти більше про події в Україні, дякували за нашу роботу.
➔ Щодо подачі: нам радили бути собою, але не забувати, що виступ – це перформанс. Головне – почуватися комфортно. Це легше сказати, ніж зробити. Найперша задача – впоратися з нервуванням. Є прості поради: порухатися, пострибати, випити трохи води, з’їсти щось білкове, зробити розминку для голосу. Друга порада – відчути радість, що ділитеся своєю ідеєю.
➔ Комфортність стосується й одягу. Якщо зручно у джинсах і футболці – нехай. Не варто лише бути занадто офіційним. Жодних краваток, якщо це – не частина вашого стилю. Не взувайте нові туфлі на підборах, якщо зазвичай носите кросівки. Про одяг подбайте завчасно – в останню мить буде не до того. Камера любить чисті яскраві кольори, не у клітинку чи дрібні квіти.
➔ Образ і подача мають відповідати змісту. Якщо тема серйозна, не варто вдягати грайливу сукню і кокетувати з публікою. Доречні жести, хороший темп, розслаблений стиль – покращують виступ. Не виголошуйте промову, а ведіть бесіду, ніби розповідаєте другові цікаву історію. Це – розмова, а не презентація. Ходіть по сцені, звертайтеся до різних частин зали. На мить зупиніться, якщо хочете підкреслити важливість моменту. Уявіть, що ви господар, а слухачі – ваші гості.
➔ Усе, що робите на сцені, має бути усвідомлено. Усі несвідомі реакції руйнують контакт з аудиторією: слова для заповнення пауз, одноманітні рухи, переминання з ноги на ногу, поганий зоровий контакт. Наш мозок любить сюрпризи і не любить одноманітності. Варто міняти темп залежно від важливості фрази.
➔ Щоб позбутися вад, практикуйтеся вголос: перед дзеркалом, перед друзями. Питайте у них: чи все зрозуміло, чи не забагато подробиць? Чи дратують їх якісь ваші жести або рухи? Чи ваша зовнішність відповідає ідеї, яку хочете донести?
5 уроків, які Ольга Юркова винесла після участі в TED
- Шкодую, що не мала часу готуватися ще більше. Тоді весь процес був би менш стресовим і більше в задоволення.
- Завжди варто пробувати. Це здавалося неймовірним – стати першою українкою на TED. Але це сталося.
- Світ дуже тісний. Коли наостанок ми пили каву з організаторами, я їм сказала: «Не мала великої надії, що мене відберуть. Україна ж далеко». «Ні, вона дуже близько», – відповіли мені тоді. Ми – ближчі до світу, ніж думаємо.
- Між нашими країнами набагато більше спільного, ніж відмінного. Наша війна унікальна, якщо говорити про анексію Криму. Але на всіх війнах є потерпіле мирне населення, є біженці й переселенці, є військові з посттравматичним синдромом, є травмоване суспільство, є людське милосердя. І це потужна сила – розуміти, що у нас зі світом спільні проблеми і ми можемо спільно їх вирішувати. Навіть якщо вирішення поки немає.
- Так, світ – страшне й небезпечне місце. Але у ньому набагато більше місця для надії й натхнення, аніж для відчаю і зневіри. І ми маємо ділитися цим досвідом.
Анна Абліцова