Продовжую тему успішного досвіду країн, які побороли проблему накопичення сміття. Тепер – про практику енергетичної утилізації побутових відходів, з якою я ознайомився в Туреччині.
Накопичення побутових відходів – проблема, з якою рано чи пізно стикається кожна країна. Туреччина – не виключення, і кожен її житель, в середньому, продукує приблизно 360 кг сміття на рік. На початку двохтисячних ця країна відчула таку ж проблему, яка нині є в Україні, – об’єм та темпи накопичення побутових відходів перетворили сміттєві полігони на справжні екологічні бомби. Відтоді в цій країні й почали активний пошук можливих рішень. Тільки там не «заговорювали» проблему, а взялися за впровадження реально працюючих технологій.
Ще в 2002 році в Анкарі запрацював перший завод із енергетичної утилізації побутових відходів, який нині має потужність у близько 45 МВт. Джерелом енергії для підприємства стали 4,5 тис тонн сміття, яке щодня утворюється в столиці з майже 4-мільйонним населенням. Весь непотріб, який потрапляє на завод, піддається ретельному сортуванню. Всі ресурсоцінні відходи (вторсировина) відбираються і направляються на переробку. Тонни пластикових та алюмінієвих пляшок щодня їдуть на спеціалізовані заводи, де отримують нове життя. Решта відходів ділиться на дві великі фракції – органічна та неорганічна. Для кожної з них на заводах передбачені свої технологічні рішення. Органічні відходи направляють у так звані дайджестери, де проходить анаеробна ферментація. В процесі ферментації відходи виділяють метан, який спрямовується на генерацію електроенергії, а самі відходи перетворюються на технічний компост, який надалі може бути перетворений на добриво або захоронений без шкоди для довкілля, оскільки ці залишки є інертними і з природним середовищем вже не взаємодіють.
Неорганічна частина відходів стає сировиною для виробництва синтез-газу – вона піддається сухому процесу газифікації (високотемпературній обробці). За температури від 1300 до 15000 С будь-які частки сміття розкладаються до молекулярного рівня та перестають бути небезпечними для навколишнього середовища. Отриманий газ очищується за допомогою системи фільтрів і в подальшому з нього також генерується електрична енергія.
Таким чином, технологія, запроваджена на заводі в Анкарі, дозволяє переробляти відходи за принципом «zero waste»: вторсировина відправляється на переробку, з решти відходів генерується електрика та тепло, відходи ферментації перетворюються на компост, а шлак, що утворюється в результаті газифікації, може використовуватись при будівництві доріг та інших інфраструктурних об’єктів.
Під час будівництва заводу в Анкарі турецькі інженери поставили собі амбітну мету – створити найбільш доброзичливе для довкілля виробництво. І їм це дійсно вдалося. Так, надлишок тепла, який утворюється в результаті генерації електричної енергії із отриманого біогазу, використовується для обігріву та підтримки мікроклімату теплиць, в яких вирощують овочі, зелень та квіти впродовж всього року.
Приклад Анталії – ще один вагомий доказ високої екологічності обладнання для енергетичної утилізації сміття, яке в Туреччині використовують вже понад 15 років.
Анталія – один із найпопулярніших курортів регіону. Завдяки помірному клімату північного узбережжя Середземного моря там щороку відпочиває чимало туристів, а кількість місцевих мешканців становить майже 800 тис громадян.
У 2012 році в місті було побудовано завод із енергетичної утилізації сміття. Щодня він переробляє 1,5 тис тонн відходів, а його встановлена потужність генерації електричної енергії складає 14 МВт. У підсумку до полігону захоронення потрапляють лише термічно оброблені залишки, інертні та безпечні для довкілля.
Довівши свою ефективність та екологічність, такі заводи почали поширюватися всією країною – відтоді запустили свою роботу ще 6 підприємств, ще три заводи нині – на стадії будівництва.
На восьми заводах із енергетичної утилізації побутових відходів тільки однієї турецької компанії нині утилізується майже 3 млн тонн відходів щороку, а їх встановлена потужність генерації електричної енергії складає 96 МВт. Коли ж заводи, які нині будуються, запустять свою роботу, – відповідні показники зростуть до майже 5 млн тонн та 111 МВт.
Розвиток високотехнологічних підприємств із утилізації відходів отримав такий темп, в тому числі, і за рахунок державної підтримки. В 2010 році турецький парламент вніс зміни до закону про відновлювані джерела енергії, відповідно до яких, електрична енергія, яка генеруються з біогазу, отриманого з відходів, купується ринком за “зеленим тарифом”. Така державна підтримка проіснувала в Туреччині до 2015 року і, безсумнівно, дала поштовх для розвитку галузі.
Підкреслюю, сміттєві полігони Туреччини припинили збільшуватися тільки після того, як турецька влада прийняла важливе рішення – забезпечити державною підтримкою розвиток підприємств, які застосовують енергетичну утилізацію побутових відходів.
Приклади успішних практик у боротьбі з побутовими відходами в різних країнах доводять – енергетична утилізація є одним із найбільш поширених реально працюючих методів. Необхідно просто працювати над впровадженням найсучасніших та найбільш екологічно безпечних технологій.
Приклад Туреччини – не останній, яким я ділюся з вами в серії блогів, присвячених проблемі сміття в Україні.