Субота, 6 травня, на годиннику 9.55, біля входу до мерії стоїть міський голова із своїм заступником. На парковці одна автівка – мікроавтобус «Фольксваген». Не часто побачиш Моргунова не у діловому костюмі.
– Ну що, їдемо. Микола Вікторович, ми повинні обов’язково заїхати на міст по Чорновола і в тролейбусне депо, де новинку розробили. Але почнемо з в’їзду до Вінниці, треба подивитись, як там йдуть роботи по асфальтуванню, – говорить Сергій Моргунов.
Виїжджаємо від міської ради на Соборну, мер цікавиться, як люди сприйняли антипаркувальні півсфери, які встановили вздовж тролейбусної зупинки. Відповідаю, ніби позитивно, та кажу, що вінничани пропонують зробити так само і по іншій стороні дороги.
– Так, але ми спочатку якісь новинки пробуємо, а потім, якщо нормально це сприймається, будемо розширювати, – каже міський голова.
Дорогою обговорюємо чутки: говорю йому, що люди часто думають, ніби мер не бачить міста, бо, мовляв, не користується громадським транспортом і ходить лише по центру з делегаціями.
– Це популізм. Ось сьогодні субота, і ми об’їжджаємо місто. Це постійна і регулярна практика. Я добре бачу і знаю все, що відбувається в місті, а говорити можна, що завгодно. Знаєте, яку я чув версію деяких людей під час ремонту дорожньої розв’язки на площі Гагаріна? «Моргунов глибоко копає яму на Гагаріна, бо Гройсман дав гроші, треба глибше закопати, щоб більше вкрасти…». Ну от що на це можна сказати? – питає мер. – Чи один з ваших колег-журналістів підходить і каже: люди кажуть, що вулицю Пирогова Ви асфальтуєте, бо їздите нею додому. Я відповідаю, що за такою логікою виходить, Немирівське шосе ми робимо для мого заступника Форманюка, а Київську – для губернатора, бо він в Стрижавці живе… Це абсурд. Адже ми ремонтуємо вулиці з великим трафіком, де проїжджають тисячі, а то й десятки тисяч авто щодня, а не лише мер чи губернатор.
Минулого року теж була критика: чому всі турнікети в місті сірі? Все просто – сірий колір не кидається в очі, простір не розділяється, візуально місто стає більш відкритим. Якщо все в різних кольорах, то ці огородження кидаються в очі, замість квітів і газонів видно «забори». Один колір – це поширена практика європейських міст. Наприклад, Рим – все в темно-зеленому, в Німеччині як у нас – сірі кольори.
Виходимо з мікроавтобуса на Київській в районі нової межі міста, де асфальтують дорогу. На вулиці спека, запах смоли та пилюка. Тут ТОВ «Шляхбуд» стелить асфальт. Підходить директор підприємства Анатолій Шеремета: вітається, розповідає, як йде робота. Міський голова звертає увагу на ливньовки, каже, щоб не забули їх попрочищати. Шеремета розказує про італійську установку, яку купили для виготовлення спеціальної емульсії, щоб «не сипалось» дорожнє покриття.
– Буває, що робимо дорогу, пішов дощ, але нам треба закінчити. Ця суміш розкладається на воду і бітум. Бітум залишається на дорозі, а вода випаровується, – каже Шеремета.
– Треба ще, щоб ви дійшли до того, аби купувати бітум у Венесуелі, бо це вважається найкращий бітум в світі, – напівжартома говорить мер. – В нас же є проблема, наскільки я спілкувався з фахівцями: всі бітуми на російській нафті, її хімічна складова поганої якості. А у Венесуелі природний, якісний бітум.
– Ця ділянка – «ворота Вінниці» зі столиці, та й багато нарікань людей було щодо якості дороги, ми повинні зробити її належним чином. Ремонт Київської обійдеться у 14 млн. гривень. Загальна площа 26,4 тис. м. кв. Тут і дорога протяжністю 1,1 км і комплексні роботи по облаштуванню ливньовок, і велодоріжки, які робитимемо окремо по зеленій зоні до мосту, і ремонт тротуару. Освітлення тут в нормальному стані, тож поки що залишиться те, яке є, – коментує Сергій Анатолійович.
Коло, на якому встановлять «Куб»
Підходимо до перехрестя Київської та Зулінського, де облаштовують рух по колу.
– Студент, що зробити, щоб ти якісніше і швидше навчився працювати? – посміхаючись, говорить мер до керівника підрядної організації Юрія Студента. – От як так, що це в тебе вийшло, а це не вийшло? Подивись, не можна залишати такі стики. З дрібниць будується все. Коли закінчиш роботи?
– До 14-го, – відповідає той.
– До 14-го якого місяця?- уточнює мер.
– До 14-го травня закінчимо роботи з облаштування кола, – говорить Ю. Студент.
Інший чоловік додає, що інсталяцію «куб» з підсвіткою встановлять до 20 травня.
– Бачиш, ніби невеликий об’єкт, а не роблять так як треба. Там поклали не так, фури побили всі бордюри, треба перекладати. Зима показала, що є нюанси, були проблеми з підпірною стінкою. Загалом, тут посередині буде гарна локація – «куб», така скульптура три на три з підсвіткою, яка з різних сторін матиме різний вигляд, – розповідає мер.
Повертаємось в напрямку міста. Дорогою говоримо про дороги. Міський голова із заступником обговорюють запланований ремонт по Київській від перехрестя Зулінського до другої лікарні. Там мають відремонтувати тротуар та постелити асфальт.
– Ви якщо підписуєте договір, у підрядників вимагаєте гарантію на дорожнє покриття? – уточнюю.
– Так, в тендерах ми виставляємо вимогу – 6 років гарантії на роботи по асфальтуванню. Ми досить прискіпливо відносимось до таких речей. В нас немало об’єктів ремонтують по гарантії. Минулого року підрядник перефарбовував турнікети, на яких з’явилась іржа, перекладали плитку по Соборній біля другої школи, зупинки перефарбовували, плитку на зупинках перекладали, будівлю на Соборній («Старий Амстердам») теж по гарантії перефарбували, – розповідає мер.
Школа, що була в епіцентрі скандалу
Приїжджаємо на вулицю Богдана Ступки до 31-ї школи. Там щойно нанесли дорожню розмітку пішохідного переходу, облаштували його новими знаками з підсвіткою і встановили помаранчевого «школяра».
– По місту маємо зробити комплексно 18 пішохідних переходів біля шкіл, 16 з них – по проектах та 2 в рамках капітальних ремонтів. «Школярів» встановили на Стрілецькій, біля 6-ї школи. Ще вони будуть на Винниченка. Там де в нас вузькі переходи, Сергій Анатолійович, ми ставимо одну електроопору, – говорить керівник департаменту комунального господарства та благоустрою Володимир Ніценко.
– Я ще хочу Вас запитати, – звертається мер до В. Ніценка, дивлячись на підсвітку знаку, – а може треба було червоні світлодіоди зробити, їх краще видно?
– Ні, тут сильна підсвітка і вона добре відбивається. При денному освітленні не так сильно видно, – каже Володимир Миколайович.
– Добре. Йдемо далі, – говорить Сергій Анатолійович і ми йдемо на територію 31-ї школи. – Пам’ятаєте дискусію з цими двома школами? Але пройшов час, і батьки зрозуміли, що діти набагато комфортніше себе відчувають, коли старша і початкова школа окремо. В школах ми замінили вікна, зробили ремонти. Враховуючи, що в 5-їй школі навчаються маленькі діти, там ми робитимемо дитячий майданчик. Біля 31-ї школи за рахунок інвестора буде зроблено спортивне ядро. Наше завдання поєднати фізкультуру, спорт, навчальний процес. Це буде місце для занять фізкультурою, спортом і в позаурочний час, та й місцеві мешканці зможуть користуватись стадіоном. Щодо місцевих жителів, то виникає питання: чи платним чи безкоштовним повинен бути для них стадіон? Можливо, вхід для громадян повинен бути платним. Тому що утримання об’єкту в нормальному стані коштує грошей. Повинна бути якась символічна плата, щоб забезпечити сторожа, прибрати територію. Ну і відповідно, якщо людина платить, то й бережно відноситься до майна.
Після школи рухаємось до Київського мосту – об’єкт, ремонт якого «перекроїв» звичний маршрут вінничан та на кілька днів в кінці березня став причиною мало не транспортного колапсу. Хід ремонту мосту вінничани обговорюють постійно: «працівники там вештаються, не поспішають, а що буде, як до осені не зроблять, куди дивиться влада..?»
На в’їзді до мосту мікроавтобус зупиняє представник транспортної інспекції. Водій просить, щоб пропустили авто міського голови.
– Я зараз не їжджу мостом, щоб скоротити дорогу. Лише по справі, як сьогодні – говорить мер, відповідаючи на питання, чи користується міський голова службовим становищем, щоб скорочувати шлях.
На початку мосту здоровенна яма, в якій вентиль та широченні труби.
– Дуже обережно, йдіть, – говорить мер. – Ось ця газова труба йшла прямо, повертала в бік і йшла під мостом. Це було порушенням. Її потрібно було перенести. Це по-перше. Подивись скільки асфальту, – показує на шар асфальту товщиною з метр. – По-друге, тут не було підпірної стінки. Щоб провести ремонт, потрібно залити бетонну плиту від існуючої підпірної стінки до стінки, яку зробили біля моста, її не було взагалі. Потім потрібно заармувати, встановити на них плиту, на яку вже буде кластись асфальт. Тобто це перехідна плита, яка з’єднує міст з проїжджою частиною, що дозволяє зменшити навантаження на міст.
– Потім ось ці кабелі, – показує на труби з проводами, що прокладені під пішохідною зоною. – Це зв’язок. Підрядники повинні будуть перенести їх на середину проїжджої частини. Також треба буде балки замінити. До речі, бетонні балки ми робимо у Вінниці. Ніде більше таку не виготовляють. Ми замовили їх 80 штук, вони вже пройшли випробовування в лабораторії технічного університету, провели сертифікацію. Якщо наш завод зможе вивчити технологію та матиме можливості виготовити плити під трамваї, було б дуже добре. Я говорю про плити, які ми ставили на Соборній і які замовляли у Кривому Розі.
Ми вийшли на середину мосту, підходимо до місця пішохідної зони, де знятий асфальт та перила, залишились лише труби, в яких кабель.
– Тротуар буде ширшим, на сантиметрів 40. Люди зможуть нормально ходити. Перила ми реставруємо ті що були. Нові робити не будемо. Вони виготовлені з чавуну, добротні. Елементи, яких не вистачає, замовимо нові, – говорить Сергій Моргунов, – показує на тротуар і каже, що загальна його ширина буде 1,7 метри.
Доходимо до краю мосту, в напрямку «Кумбар».
– Всі говорять чого так довго і дорого, що там робити? Є технологічний процес, який не дозволяє зробити все швидко. Ззовні видно одне, а коли зняли асфальт, «вилазить» інше. От ніхто ж не знав, що ці азбестові труби (на пішохідній зоні мосту – ред.) тут залиті бетоном. Думали, що їх просто візьмуть та перенесуть, а вийшло, що треба збивати з них бетон та знімати арматуру, і вже потім ці труби акуратно переносити, щоб не пошкодити кабель. Теж ситуація уже по цій стороні з підпірною стінкою – її тут не було. Але ніхто цього не знав, поки не розкопав. Подивись – це типу ливньовка, цікаво, як тут вода мала сходити, якщо вона по рівню вище ніж дорога, – говорить міський голова.
– Треба було когось з лопатою поставити, щоб воду підкидали, – жартує Микола Форманюк про інженерію 60-х.
Сідаємо в авто, виїжджаємо з мосту, назустріч їде «Тойота».
– Машина одного з народних депутатів хоче проїхати. Цікаво, його пропустять?, – з посмішкою говорить Сергій Анатолійович. – Ні, бачиш, завернули, не пропустили машину нардепа, правильні.
Ноу-Хау для вінницьких автобусів від ВТК
З Чорновола їдемо до тролейбусного депо. Там директор Вінницької транспортної компанії Михайло Луценко показує тролейбуси, яким роблять капремонт, та веде до каркасу автобуса «ЛАЗ». У транспортній компанії цього року взялись за капремонт п’яти автобусів, які були куплені 10 років тому.
– Зараз я покажу наш ексклюзив, – говорить М. Луценко. – В нас є пропозиція, щоб під час капітального ремонту автобусів, каркас обшивати не металом, а склопластиком. Таким чином ми замінимо метал, який постійно ржавіє.
– Хороша ідея. Цей матеріал легший, що впливатиме на економію пального, він не ржавітиме та матиме кращий естетичний вигляд, ніж фарбовані, – говорить мер. – А сидіння які ви тут поставите?
– Такі як в тролейбусах, – відповідає М. Луценко. – Один автобус в нас вже готовий, він зараз в автопарку на Сабарові, через тиждень можемо пустити на лінію. Другий відремонтований на 50%.
Виходячи з депо, міський голова перепитав директора транспортної компанії, чи провели тендер на закупівлю двох малих автобусів, бо вони потрібні на маршрутах. І далі поїхали до площі Костянтина Могилка. По дорозі мер із заступником обговорюють транспорт та ремонт огорожі біля Палацу дітей та юнацтва. Навпроти трамвайного депо – автобус з делегацією. Запитую, чи це туристи? Сергій Анатолійович відповідає, що це делегація з «Київпастрансу», яка приїхала до Вінниці переймати досвід.
Площа Костянтина Могилка
– Що це ви тут ґвалту вночі наробили, кажуть, людям хамили? – звертається Моргунов до підрядників (за день до цього журналіст в фейсбуці писала, що до пізньої ночі шуміли технікою, порушуючи право людей на відпочинок, а на її зауваження представник мерії нахамив – ред.).
– Тут і децибела шуму не було, я можу вам відео показати, була машина, яка вдавлює бетонні стовпи, – говорить підрядник.
Я все-таки уточнюю у міського голови, чому там працювали вночі?
– Є спеціальна технологія вдавлювання свай, щоб було менше шуму. Але в Україні мало такої техніки, вона користується попитом. Було визначено день, коли ця техніка може приїхати з іншого міста. Намагались зробити все за один день, – пояснює він. Мова йде про сваї, які триматимуть постамент з літаком.
– Людей просто дістало це «вічне» будівництво, – каже мер та йде до площі. – От дивись (показує проект постаменту) намалювали гарно. Ідея класна, але щоб втілити її в життя, потрібно було правильно розрахувати і конструкцію, і навантаження. Тому раніше як до вересня постамент вони не зроблять.
– Зараз тут зробимо благоустрій, запустимо фонтан, поставимо лавочки, – говорить підрядник, – все інше до вересня завершимо.
– Ви зробіть газон, паркомісця і все інше, щоб в нас залишилось лише встановити літак, – каже міський голова.
– Тут перші у місті змонтовані «сухі» фонтани, зверху ніби нічого немає, бо все на глибині двох метрів. В люках системи управління фонтаном, електрика, – говорить мер. – Також я поставив завдання, щоб не було по верху кабелів в місцях, де ми ставимо нові електроопори.
Підходимо до пішохідного переходу зі сторони площі до входу в Лісопарк. Обговорюють, як облаштувати переїзд по трамвайних рейках, щоб все було в єдиному комплексі разом з бульваром. Далі спускаємось по проспекту Космонавтів в напрямку «планет», по дорозі мер показує на двори багатоповерхівок.
– Там в дитсадок мене водили, трохи далі наша школа. Ми з Миколою Вікторовичем в одну школу ходили, тільки він раніше її закінчив, – пригадує Сергій Моргунов.
Переходимо дорогу навпроти «Прозорого офісу» до дитячого майданчика, що на проспекті.
– Проспект відремонтували, люди відпочивають, діти граються, але де урни для сміття? – питає Моргунов.
– Ось вже почали ставити біля дитячого майданчика, – говорить Микола Форманюк, – треба всі ставити.
Йдемо до планет. Там міський голова розповідає, що фонтан робили спеціально таким, щоб діти могли гратись між струменями води. Огорожу, яка зараз навколо, знімуть. Встановлять декоративні решітки на жолобах з водою, що навколо фонтану.
– До Дня Європи фонтани на Космонавтів повинні запрацювати, але ми не будемо робити якихось офіційних відкриттів. Просто приїдемо і подивимось як вийшло, – каже Сергій Анатолійович.
Анна Гаращук, Вінниця.info