Об’єднання громад боятися – на децентралізацію не йти: що бентежить вінницьких самоврядців

• Якщо парламент зволікатиме із законом, ми втратимо землю;
• За Генплан не хочеться, навіть, братися – це жах;
• Якщо заберуть акциз – на розвиток не залишиться нічого;
• У селах продають повно «лівої» горілки і цигарок – потрібні перевірки;
• Містам обласного значення потрібно одразу надавати статус об’єднаних громад;

Це – перше, про що нині говорять лідери новостворених об’єднаних громад, якщо їх запитати про насущні проблеми. Але оптимізму не втрачають – кажуть: реформа обов’язково має дати результат і його видно, адже фінансів на місцях стало більше, повноваження громад зросли, відповідальності поступово навчаються, з’являються ініціативні лідери, які готові вказувати урядовцям і парламентаріям на їхні помилки.

Наприклад, скористалися керівники об’єднаних громад Вінниччини засіданням Регіональної платформи розвитку місцевого самоврядування у Вінницькому відділенні Асоціації міст України, аби донести свою позицію до законодавців – у зібранні взяли участь двоє народних депутатів – Андрій Тетерук та Остап Єднак. Парламентарії пообіцяли: усе, що почули від самоврядців, донесуть до колег у комітетах Ради.

Землі скоро не залишиться…

Попри усі обіцянки, як вже об’єднанні громади, так і ті, що поки не встигли піти шляхом реформи, так і не стали господарями на своїй землі. Угіддями запасу, що значаться «за межами населених пунктів», розпоряджаються не на місцях, а в кабінетах чиновників Держгеокадастру. Це – головне, на що зараз нарікають керівники ОТГ. Кажуть, якщо парламент зволікатиме з прийняттям у другому читанні законопроекту №4355, розпоряджатися скоро не буде чим – ділянки роздають зовсім чужим людям із шаленою швидкістю.  

Якщо й далі так триватиме, ми взагалі залишимось без земель запасу, – говорить Дашівський селищний голова Сергій Тітаренко. – Також втратимо можливість наповнювати свої бюджети, адже сьогодні 48% надходжень маємо – від ПДФО, а близько 30% – це плата за землю. У нас на території є школи, ДНЗ, ФАПи, якщо цю землю роздадуть, як передбачено законом – по 2 гектари усім охочим, то ми не зможемо завтра утримувати соціальну сферу. Якщо своїх земляків я можу в цьому переконати, то тих, хто нині розпоряджається цією землею, я переконати не зможу.

Право отримати по два гектари землі, дійсно, має кожен, але, наприклад, у Дашеві з місцевими мешканцями домовились видавати  по 15 соток, бо землі не вистачить. Учасникам АТО, яких у громаді більше 70 чоловік, також прийняли рішення надавати по гектару і ті зрозуміли ситуацію, але Держгеокадастр, кажуть, не запитуючи громаду, видає по 2 гектари зовсім випадковим людям, які зачасту не мають жодного стосунку ні до землі, ні до селища.

У нас Держгеокадастр роздав, навіть, ті землі, що були виділені людям під садівництво ще в 1990-х роках, – додає Томашпільський селищний голова Валерій Немировський. – Щодо планів, то найоптимальнішим було б створення на цих землях місцевих фермерських господарств. Негайно потрібно впроваджувати ринок землі, її, все одно, вже давно продають за тіньовими схемами. Потрібен відповідний закон.

Такі ж «земельні» проблеми й у Гнівані – містечко з усіх боків «затиснуте» ділянками, якими не розпоряджається.

Ми не можемо нічого там планувати, місто не може розростатись, не можемо вести перемовини з потенційними інвесторами, адже ми не знаємо, в чиїх руках завтра буде ця земля. Як тільки проблема зрушиться з місця – обов’язково з’являться плани розвитку, – каже Гніванський міський голова Володимир Кулєшов.

Коли у громадах знатимуть, що долю земель біля їхніх сіл і містечок вирішуватимуть на місцях, активніше приступлять і до формування Генеральних планів, які, за законом, нині повинно мати кожне село, селище й місто. Щоправда, тут втручання законодавців теж не завадить – бюрократія і здирництво відлякують, навіть, бувалих голів громад.

Я вже п’ять років виготовляю Генплан Томашполя – це жах, ніяк не можу закінчити, бо у Києві не видають якусь довідку. Тепер в об’єднаній громаді Генеральний план повинно мати кожне село. Чесно кажучи, маючи такий сумний досвід, навіть не хочеться за це братися. Тим більше, що заплатити доведеться не менше мільйона гривень за план одного села, – каже Валерій Немировський.

«У сільських магазинах – повно «лівої» горілки, мораторій на перевірки – це популізм»

Бентежать керівників громад плани урядовців забрати з місцевих бюджетів акциз на пальне, алкоголь та цигарки. А це – близько третини усіх надходжень у селах, містах та містечках.

У Калинівці надходження від акцизу – 5-9 мільйонів гривень. Це – досить пристойна сума, – говорить голова тамтешньої об’єднаної громади Анатолій Шамалюк.

Якщо цей акциз заберуть, на розвиток інфраструктури, а це те, чого ми добивалися, об’єднуючись у громаду, у нас не залишиться нічого, адже є ще соціальна сфера. Така поведінка держави гальмує реформу, зменшує її шанси на успіх, – вважає міський голова Бару Артур Цицюрський.

Питання з акцизом має вирішуватись на парламентському рівні, – каже мер Вінниці Сергій Моргунов. На його думку, перед ухваленням таких рішень посеред бюджетного року законодавцям та урядовцям потрібно як слід подумати.

Кожне міністерство вважає, що органи місцевого самоврядування тепер мають більше грошей на рахунках, то, мовляв, хай вони діляться. Але ж ці гроші не лежать «мертвим вантажем», це – якраз той ресурс, який буде використовуватись для розвитку територіальних громад. Будь-які додаткові навантаження, звичайно, потребують досконалого вивчення. Тим більше, не можна вносити такі зміни серед бюджетного року, – говорить Сергій Моргунов.

А ще голови громад невдоволені тим, що не можуть впливати на недобросовісних підприємців, що наповну торгують контрафактною продукцією без будь-якого оподаткування.

Повно продається у селах і містах «лівої» горілки і цигарок, а громада нічого вдіяти не може, бо триває мораторій на перевірки. Якби все це належно оподатковувалось, мали б місцеві бюджети непогані гроші. Тому перевірки потрібні. А мораторій – це популізм, – вважає міський голова Тульчина Валерій Весняний.

Реформу гальмують непотрібні, але обов’язкові вибори?

Зараз у Верховній Раді чекає ухвалення законопроект, що дозволить містам обласного значення автоматично набувати статусу об’єднаних громад, після чого з ними зможуть об’єднуватись навколишні села без обов’язкового проведення виборів у всій громаді. Керівники таких міст – обома руками «за». Не розуміють тільки, чому в парламенті зволікають.

Нині для того, щоб отримати статус об’єднаної громади містам обласного значення потрібно пройти повний цикл виборів. Якщо, наприклад, у Козятині та навколишніх селах провести повністю місцеві вибори, потрібно близько 10-ти мільйонів гривень. Якщо ж проводити довибори тільки по селах, які об’єднуються з містом, то їх може «потягнути» навіть місцевий бюджет. Потрібно містам обласного значення надавати статус ОТГ, до яких вже зможуть приєднуватись суміжні громади, – каже Козятинський міський голова Олександр Пузир.

«Можна зайти в такі хащі, що потім ніяке КРУ не розбереться»

Неоднакове трактування нормативно-правової бази та її неповнота, справді, викликають запитань виникає більше, ніж є відповідей. Із цим погоджується влада на рівні області.

На жаль, значна частина підзаконних нормативно-правових актів відстають від загальної логіки розвитку процесу, особливо це стосується охорони здоров’я та освіти. Ми узагальнили велику практику вирішення тих чи інших питань, що виникають в громадах, і доведемо ці алгоритми на місця у вигляді рекомендацій, – запевнив голова Вінницької ОДА Валерій Коровій.

Свої рекомендаціїї та напрацювання у практичній реалізації реформи ледь не щоденно на зустрічах у громадах викладають і фахівці Асоціації міст України. Адже, за словами виконавчого директора Вінницького регіонального відділення АМУ Владислава Філатова, без належної інформаційної підтримки провести реформу практично неможливо.

Торік ми провели більше 50 зустрічей в територіальних громадах і чули такі запитання, які свідчать, що люди просто необізнані у тому, що відбувається. А іноді, особливо, в маленьких громадах, стикалися з тим, що їх навпаки обманюють і не кажуть правду про те, що ці реформи принесуть. Буває, що приїжджаємо навіть у вже об’єднані громади, а в них печатки неправильно оформлені – вважають, що вони – сільська чи селищна об’єднана громада, тоді як в документах може бути тільки сільська, селищна чи міська рада. Доводиться поступово підказувати, направляти, бо можна зайти в такі «хащі», що потім ніяке КРУ не розбереться – що ж там створилося в тій громаді, – каже Владислав Філатов.

В Асоціації міст України запланували цілу низку просвітницьких заходів для супроводу децентралізації та добровільного об’єднання громад. Так, передбачається проводити «Ярмарки вакансій» для кадрового укомплектування новостворених громад. Для цього залучають вищі навчальні заклади Вінниччини.

Крім того, уже традиійними стають  «Маршрути успіху» – виїзди як вінницьких самоврядців у громади, що стали успішними після об’’днання, так і приймання гостей з інших регіонів на Вінниччині.

За словами Владислава Філатова, регіональне відділення АМУ також передало свої пропозиції до Верховної Ради щодо удосконалення реформи. Вони, переважно, відповідають очікуванням і настроям громад: як вже об’єднаних, так і тих, хто тільки стає на цей шлях.

Бояться втратити те, що мають

Цікаво фахівцям Асоціації міст спілкуватися з людьми у громадах, які про життя після об’єднання знають лише з прикладу інших. На Вінниччині таких – переважна більшість.

Про реформу так чи інкакше говорять у кожному селі. Основна причина повільності процесу – страх, – переконаний Брацлавський селищний голова Віталій Мазур.

За перспективним планом до Брацлав має об’єднати десять сільських громад. Поки погоодились об’єднатись лише дві – Монастирська та Грабовецька.

Робота триває вже більше року, але люди трохи бояться змін, нового. Хоча ми пояснюємо, що це не має нічого спільного з тим укрупненням, яке було в радянські часи, що це – європейська модель управління. Проводимо зустрічі з мешканцями, керівниакми громад і посняюємо ситуацію, – розповідає Віталій Мазур.

За його словами, основний аргумент противників об’єднання – маленькі села не зможуть лобіювати вирішення своїх проблем у великій громаді.

У кожному селі буде староста, він буде членом виконкому, теж матиме доволі значні повноваження. Але, мабуть, сільські голови бояться втратити те, що мають на даний момент. Ми кажемо, що якщо зараз бюджет сільської громади умовно – 300-500 тисяч гривень, то ми ці кошти залишимо цій громаді і ше додатково можемо залучити кошти на інфраструктуру, коли матимемо прямі відносини з Держбюджетом. Ці кошти може залучити тільки об’єднана громада, це – мільйони гривень. Ми їх теж готові направляти на село. Ми розуміємо, що живемо у час змін і не буває такого, щоб миттєво все налагодилось. Крок за кроком ми маємо йти до чогось нового, чогось кращого, – вважає Віталій Мазур.

Загалом, на цей час на Вінниччині у 17-ти районах створено 21 об’єднану громаду, три нових громади проведуть перші вибори 30 квітня. Ще чотири – завершують процес за новим Законом, що дозволяє об’єднуватись громадам з різних районів. За активністю проведення цієї реформи Вінниччина – шоста в Україні. Поки що…

Сергій Маламура