Після загадкового зникнення в кінці січня колишнього депутата Вінницької міської ради, а нині – чиновника Мінрегіону Руслана Анфілова – його доля кілька тижнів була темою номер один в кабінетах місцевої влади та ЗМІ. Адже поки одні смакували повідомлення про рекордний «хабар» чиновника нібито в розмірі 400 тисяч доларів чи 11 мільйонів гривень по курсу… Інші гадали, на який континент і в яку країну міг зникнути Руслан Анатолійович від усіх цих проблем та негараздів? Адже в соцмережах писали, що його на літак проводив сам спікер Верховної Ради…
Через місяць після обговорень теми «зникнення Анфілова», журналісту Роману Ковальському сьогодні сам зателефонував Руслан Анфілов та жартома запитав куди везти ті самі 11 мільйонів?
Щоб з перших вуст почути його правду про всі ці фейки та сенсації останніх тижнів, Роман зустрівся із Русланом в «Смачному Їжаку» в самому центрі Вінниці… Та спершу ледь впізнав «втікача»! Бо він прийшов на перше після обшуку інтерв’ю в новому образі – з бородою і явно стомленими очима.
– Обшук справді був? Що шукали і знайшли? Де ти пропадав весь цей час?
– В той день 28-го січня був 21 обшук – в моїй київській та вінницьких квартирах, у моїх батьків та на роботі. Слідчі ГПУ та інших служб шукали документи і печатки 5 підприємств, які буцім-то мали бути в мене… Але чому мені ніхто не пояснив… Бо це на 100% було «замовлення»! І вони нічого не знайшли, тим більше грошей, 400 тисяч як писали чи мільйонів. Вилучили дві флешки, намагались забрати комп’ютер дружини… На роботі в службовому кабінеті зібрали всі документи і робочі записки. Їх було багато, цілий загін, але я розумів – вони виконують наказ. Поза очі казали, що була команда знайти хоч що не будь і привезти мене в СІЗО у наручниках і з мішком на голові. Але слідчі пішли ні з цим і жодних обмежень моєї волі чи грошей у протоколі не фігурує… Це був важкий день, але я знав що рано чи пізно він настане. Бо мене попереджали не писати стільки доповідних записок, не наполягати на перевірці певних підприємств, а по доброму радили йти у відпустку… І я офіційно пішов з наступного після обшуку дня, хоча мав йти по графіку із 15-го лютого. Але було зрозуміло, що працювати не дадуть. Тому я виспався вдома, зібрав речі та поїхав до Львову до друзів.
– Хто тебе замовив? Є версії?
– Замовили ті, хто присмоктався до державних підприємств і качає з них по кишенях сотні мільйонів гривень! Бо коли моя комісія перевіряє завод і на 1 січня на його балансі лежить мільярд гривень, а вже на 1-ше вересня там бракує 200 мільйонів! Питаємо де гроші – жодних пояснень… Я вже не кажу, що там відкрито 5-6 кримінальних проваджень по крадіжках і вивезенню металу із підприємства. І ніхто ні за що не відповідає…
– І багато таких «сиріт»?
– Вистачає! Бо на приклад маємо одне держпідприємство-банкрут, яке працює на давальницькій сировині від російської компанії та відправляє готову продукцію назад В Росію. Тут у нас в країні платить лише зарплату робітникам. І жодних податків до бюджету, плати за землю чи енергоносії. І так щомісяця Україна отримує по 10-15 мільйонів збитків від роботи цієї схеми… А коли нам дають план санації першим пунктом стоїть продаж цілісного майнового комплексу підприємства росіянам. Звісно, ми це все зупинили і жорстко попередили так далі не буде… Якою була реакції тієї сторони не буду казати…
Чи інша тема – резонансний скандал навколо «Тунельметропроекту» чи по «Вкраденому метро», як писав «Український тиждень». Бо тут три роки тому під гарантії міністерства взяли 5 мільйонів кредиту і підприємство н отримує жодного замовлення. Бо всі його замовлення тепер має кимось сюди заведений московський інститут. А наші кияни не мають ні зарплат, ні грошей на підприємстві, нічого…
– Виходить, що ти вже дістав цю мафію «п'явок» на держпідприємствах? Тобі погрожували? Чи робили якісь цікаві пропозиції?
– Я не приймаю рішення одноосібно і не їжджу по цих заводах із ревізіями… Бо це спільна робота нашої групи за участю аудиторів, юристів та фінансистів. Моя робота зібрати всю документацію по такому держпідприємству, провести аналітику і дати свій звіт нагору… Останнім часом я здав звіти по 5 крупних підприємствах із таким висновком: Є загроза розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Рекомендую матеріали направити до правоохоронних органів. І всі вони за підписом заступника міністра пішли в СБУ, Генпрокуратуру і куди треба…
А щодо погроз, то мене не лякали…А відкрито сказали – не пиши так багато «службовок». Приїздили до мене авторитетні люди, ми з ними розмовляли, потім за мною стежили 2 тижні… Якось так було…
– Чому в різних ЗМІ згадувались конкурси директорів та підготовка держзаводів до приватизацію, за яку тобі могли платити чи навпаки посадити?
– Скажу так, вперше за історію Мінрегіону ми запровадили відкриті конкурси керівників одразу 21-го серйозного державного підприємства. І це багатьох шокувало! Так, я був заступником голови відбіркової комісії і мене так само пару раз у вирішальні моменти настійливо просили піти у відпустку. Пробували пресувати, шукали аргументи, але ми прозорість та чесність відбору відстояли. І пішло-поїхало…
– Що було в постанові про обшук?
– Були процесуальні порушення і я міг би слідчих не пускати… Але б тоді сказали, що в Анфілова щось було і він тягнув час, аби приховати докази…Тому вони одночасно по 21-й точці перевернули все з ніг до голови, робили що хотіли, меблі розбирали до пружин… Але це їх така робота! І заказ!
– Чи шукав якогось захисту в начальства?
– В той же день я після обшуку вийшов на роботу, поспілкувався із своїми кураторами – заступником міністра і отримав від них розуміння ситуації. Але за протоком мене мали б відсторонити від посади на час службового розслідування і я це розумів. До планової відпустки мені залишалось 2 тижні, а тому я взяв ці 14 днів до 15-го лютого за свій рахунок. Адже було зрозуміло, що це не остання атака на мене і мою робочу групу…
– Далі була… Одні кажуть Америка, інші – Іспанія?
– Розчарую, я поїхав у Львів. Бо всю цю роботу по наведенню ладу на держпідприємствах ми робили разом із колегами із громадської організації «Кризис Менеджмент Груп» із США та Польщі. Вони нас весь час консультували і в той момент мені також була потрібна їхня думка, підтримка і юридична консультація. Бо за час моєї роботи в Мінрегіоні нам вдалось зупинити розкрадання держкоштів на суму близько 500 мільйонів… Ви розумієте, що хтось недоотримав півмільярда в свої кишені? І було зрозуміло, що є заказ на нас, є супротив, є відторгнення цієї реформи і виведення шалених сум на білу бухгалтерію та сплату податків. Ось такі справи…
– Ти не боявся, що можуть щось підкинути? Ті ж самі 400 тисяч…
– Боявся, тому весь час знаходився із оперативками, що проводили обшук. Тому все закінчилось так як і закінчилось – вони забрали службові записки по переліку та жорсткий диск із комп’ютера.
– Ти збираєшся повертатись на цю роботу?
– Так, бо я нікуди не тікав і досі знаходжусь в офіційній відпустці. Я написав дві заяви – одну на 2 тижні за свій рахунок і другу на відпустку, яку занесла на роботу моя дружина Марина. Тому чекаю, коли в міністерстві закінчиться службова перевірка цих підприємств і моїх звітів по них. За якість і чистоту своєї роботи я впевнений… Щоб сфальсифікувати всі ці документи треба бути «безкришним», бо копії моїх звітів є у СБУ, Генпрокуратурі та МВС.
– Звідки взялись 11 мільйонів?
– Для мене ця сума досі загадка. Бо я на своїй сторінці Фейсбуку публічно писав все, що відбувалось зі мною і в процесі роботи. Тепер її чомусь заблокували. Бо у серпні-вересні минулого року ми виявили розкрадання 150 мільйонів гривень із держпідприємств. Далі були 200 мільйонів по «Кремнійполімеру» та ще кількох підприємствах. І в сумі маємо вищезгадані 500 мільйонів зловживань, крадіжок, розтрат, збитків чи не сплати податків. Ви розумієте які це кошти, коли в країні йде війна і волонтери по гривні збирають на АТО?
Тому із 11-ма мільйонами для Анфілова хтось явно продешевив.
– А ця втеча за кордон і проводи Гройсмана аж до трапу літака?
Володимира Борисовича востаннє я бачив на День міста у вересні 2015-го. Тоді ми з ним поспілкувались, обмінялись думками і враженнями від свята і своїй робіт в Києві. Він дуже завантажений роботою в Раді, нині має розібратись із коаліцією та політичною кризою. Якщо чесно, йому зараз не до мене… І я з ним останнім часом не мав зустрічей та не розмовляв. Бо був у Львові, справді виїздив до Польщі із своїми колегами через КПП «Корчова» і маю відповідний штамп у паспорті. Ніяких Америк не було! Я вільна людина, але поки що не на своїх роботі…
– А як все це пережила твоя родина, дружина, дитина?
– Я хочу попросити у них вибачення, що не зміг вберегти їх від усього цього. Бо їм довелось все це бачити, переживати і бути певний час зі мною на відстані телефонного дзвінка. Тому сьогодні я приїхав до Вінниці, щоб побачити і обійняти батьків, заспокоїти їхні серця та посидіти вдома за чашкою чаю. А ще прийшов у міську раду, щоб побачити друзів та колег. Бо днями виповнюється 15 років моєї державної служби…
– А з чим пов’язана твоя зміна іміджу?
– Це все дорога… А ще пару тижнів лежав із важким грипом і банально було не до гоління.
– Це правда, що ти «зажигав» по київських клубах?
– Більше того, казали, що я вже на героїні сиджу… Тому то й не знайшли грошей… Це все брехня! Але Фейсбук , електронна пошта та всі телефонні картки справді досі заблоковані, тому як тільки зможу вийду на зв'язок і зателефоную всім-всім. Все у мене нормально, життя триває, працюємо далі… Але сьогодні я більш за все переймаюсь безпекою своєї родини – сина, Марини, батьків…
Дякую всім, хто підтримував мене і мою сім'ю!
Спілкувався Роман Ковальський, «33-канал»