День Святого Миколая – одне з найрадісніших і найочікуваніших свят року. Малюки з нетерпінням чекають коли до їхніх домівок завітає казка.
Та славен цей день був не лише солодощами і подарункамию. Здавна на Миколая люди варили пиво і вітали сніжну зиму – на санях тричі об’їжджали довкола села. А для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики.
Після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.
До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.
У сучасній інтерпритації вперше святкувати День святого Миколая почали в середньовічній Німеччині. Батьки традиційно дарували дітям ласощі, теплий одяг, іграшки, шкільне приладдя тощо. А щоб малюки повірили, що всі ці подарунки приносить святий, вони підкладали їх таємно і пізно вночі. Згодом звичай святкувати День святого Миколая поширився на інші країни, зокрема сусідню Польщу, звідки, на думку істориків, прийшов до українців.
Існує ще одна гарна легенда: нібито звичай, який популярний у багатьох західних країнах – вішати на Миколая шкарпетки на камін, куди святий кладе вночі свої подарунки, – з’явився, коли реальний єпископ вирішив допомогти трьом бідним сестрам, із якими ніхто не хотів брати шлюб. Вночі Миколай підкинув їм три мішечки із золотом, які потрапили до шкарпеток, що висіли над каміном і сушилися.