Сьогодні, 19 грудня, Подільському зоопарку виповнилося 14 років. Саме у День Святого Миколая у 2005 році він урочисто розпочав свою роботу.
Ідея створення зоопарку виникла у тодішнього керівництва обласного комунального підприємства “Агроліс”. До свого офіційного визнання зоопарк діяв як зоологічний розплідник для розведення мисливських тварин для подальшого розселення у дикій природі. А вже за півроку за рішенням сесії обласної ради він отримав статус зоопарку місцевого значення. Першими у вольєрах вінницького зоопарку оселились тварини з Київського, Менського та Рівненського зоопарків. Наразі тут мешкає близько 260 тварин.
Зоорозплідник, а згодом зоопарк, розташували на місці вже невикористовуваних теплиць. Під час першого суботника кілька сотень працівників райагролісів різних районів Вінниччини долучились до створення зоопарку. З дошок робили тротуари і вольєри, висаджували дерева, кущі.
Як створювали вінницький зоопарк, а також перші роки роботи у звіринці пригадали його перші працівники Геннадій Михасько, Тетяна Козіна і Валентина Гук, які працюють тут і досі.
Геннадій Михасько — незамінний працівник у зоопарку. Він і електрик, і слюсар, і навіть директором зоорозплідника встиг попрацювати. Тож, добре пам’ятає, як все починалось.
- Одні працівники доглядали за звірами, а ми допомагали створювати умови для зоопарку, – пригадує він. – Ми будували вольєри, будиночки для звірів, дерев’яні тротуари. Все ж було дерев’яне, за всім потрібний догляд. Прокладали одразу і водопровід. Тягнули труби від міста до зоопарку, щоб не носити воду відрами. Водопровідні комунікації одразу підводили до вольєрів великих звірів, які багато п’ють.
Геннадій Михасько розповідає, що працює на цьому місці вже 36 років:
- Колись тут був радгосп “Південно-Бузький квітково-декоративних культур”. Згодом його перейменували. Тут вирощували квіти, потім – овочі. Тому я знаю, де тут яка труба йде, який кабель, не треба ніякої схеми.
Геннадій Олександрович зазначає, що господарської роботи вистачає. У ведмедів працює сучасна система очищення води, у вольєрі для єнотів – водоспад, на території зоопарку є річечка, фонтан, струмок. За всім потрібен догляд.
Із перших днів створення зоопарку доглядає за тваринами Валентина Гук.
- Людей в нас тоді було мало і доглядали ми за тваринами всі разом, – пригадує вона. – Перша фельдшерка зоопарку – Надія Володимирівна Сук. Вона вчила нас, як доглядати за тваринами, як годувати, як за ними прибирати, як до них підходити.
Доглядати Валентині Федорівні доводилось за різними тваринами — і за ланями, і за лемурами, і за птахами, і за мавпами. Нині її підопічні, зокрема, і мавпи рідкісної червонокнижної породи Бразза.
- Йду на роботу, купую Султану цукерки-жуйчики, – розповідає пані Валентина про мавпу Бразза.
В кожного її підопічного свій характер та уподобання.
Приходить Валентина Гук до своїх вихованців вранці, а вони вже чекають її гостинців. Зізнається, що всі звірі цікаві по-своєму. Але найцікавіше працювати з мавпами. Вони найрозумніші.
Вінничани, які часто відвідують Подільський зоопарк, добре знають касира зоопарку Тетяну Козіну. Вона одна з перших працівників і знає про відвідувачів зоопарку найбільше.
- Коли я почала працювати, каса була в дерев’яній будці, де не було опалення. Стояв обігрівач, але все тепло тікало через шпарини. Я обгорталася куфайкою і так сиділа. Дві будки дерев’яні пережила. Тепер вже добре, – каже вона.
Тетяна Іванівна розповідає, що переважна більшість відвідувачів — діти. Найбільше шкільних колективів приїздять до зоопарку навесні. Коли ж у Вінниці з’явився світломузичний фонтан, у зоопарку відвідувачів побільшало і в літній, і в осінній час. Взимку ж відвідувачів мало. Надворі холодно, а звірі ховаються у будиночки.
- Хоча у нас є такі постійні клієнти, що відвідують зоопарк постійно, незалежно від пори року, погоди, – зазначає Тетяна Козіна. – Влітку, в дощ, в гумових чоботах, з пакетами корму, – все одно йдуть. Навіть не під парасольками, а в дощовиках.
Тетяна Іванівна радіє, що все частіше чути позитивні відгуки про роботу зоопарку.
- Коли сидиш на касі, все пропускаєш через себе, – зазначає вона. – І гарне, і погане. З кожним роком люди стають більш культурні. Вже запитують, де місця для куріння, не займають місця для паркування людей з інвалідністю. Дивишся на всі ці ніби дрібниці, а розумієш, що все таки відбуваються великі зміни. Вже приємно на це дивитися.
Від початку створення до моменту становлення Подільський зоопарк пережив багато змін. Втім, на абсолютно новий професійний рівень зоопарк зміг піднятися лише з приходом Євгенія Ткачика. У листопаді 2011 року він заступив на посаду ветеринарного лікаря зоопарку, а згодом став його директором.
Бачачи зубожіння, в якому перебував зоопарк, тоді ще новопризначений директор вирішив, що потрібно кардинально змінювати ситуацію.
- Ми почали себе розкручувати. У зоопарку жив козлик без передньої правої кінцівки. Я зробив йому протез і запросив журналістів, – пригадує Євгеній Михайлович. – Про нас написали в газетах, нас показали на телебаченні. Коли ми заробили нашу першу тисячу гривень на квитках за вихідні, мене бухгалтер запитала, що робити, на що витрачаємо ці гроші? Боргів було дуже багато. Втім, я прийняв рішення, що ми ці гроші пускаємо в рекламу. І через десять днів ми заробили навіть більше, ніж тисячу. Поступово ми почали погашати борги і виплачувати працівникам заробітну плату.Сьогодні Подільський зоопарк хоч і молодший, але один з найкращих в Україні. Втім, на досягнутому зупинятись колектив зоопарку не збирається. Підтримує у цьому свій відокремлений підрозділ і керівництво ВОКСЛП “Віноблагроліс”. У вирішенні будь-якого питання завжди готовий допомогти зоопарку генеральний директор підприємства Анатолій Іванець. Наразі на території зоопарку ведуться роботи з будівництва вхідної групи з адміністративною будівлею, будівництва Новорічної резиденції, вольєру для рисів, нового вольєру для птахів, двоповерхового зимівника, інших важливих для зоопарку об“єктів.
Втім, на думку директора звіринцю, своєрідною родзинкою вінницького зоопарку може стати новий напрямок – спеціалізація на лосях.Для того, аби умови для цих тварин були наближені до диких Євгеній Ткачик пропонує облаштувати велетенський вольєр. Ділянка, яка ідеально підходить для розведення цих тварин, є неподалік від зоопарку. Це ділянка лісу з пагорбом, який схиляється до озера. За життям звірів у майже дикій природі спостерігати можна буде зі спеціально зведеного довгого оглядового пішохідного містка, який вестиме до ділянки і над нею.
- В Україні ще ніде немає такого, і така б ділянка дикої природи могла бути фішкою нашого вінницького зоопарку. Щоб наш зоопарк спеціалізувався саме на лосях, – ділиться Євгеній Ткачик своїм баченням, яке б могло дати ще більшого розвитку Подільському зоопарку.
За інформацією: «Подільський зоопарк»