Щоліта до Фенікса, штат Арізона США, приїздять тисячі хоперів (вуличних танцівників) із майже півсотні країн. Упродовж кількох днів вони беруть участь у майстер-класах, змагаються у різних категоріях та номінаціях. Викладаються на всі 100%, щоб їх помітили і оцінили судді. Україну у суддівській колегії міжнародного конкурсу представляє вінничанка Лариса Колесник – засновниця академії танцю "LaMar". Танці вона називає любов'ю всього свого життя, бо особливість цієї культури в тому, що вона не ділить людей за політичними вподобаннями, віросповіданням, кольором шкіри чи смаками. Якщо ти класно рухаєшся, вмієш розмовляти мовою танцю, відчуваєш і відтворюєш – ти уже крутий і потенційний претендент на перемогу.
– Усе своє життя займаюся танцями. Спершу були спортивні бальні, бо на той час у Вінниці вибір був невеликий – народні і спортивні бальні танці, – розповідає Лариса Колесник. – Потім з'явилися вуличні, які ми опановували самотужки, щоб позмагатися на традиційному конкурсі між школами "Стартінеджер". По-справжньому почали вивчали їх пізніше, у студії "Болеро". А тому першим моїм наставником по праву можна назвати хореографа Тетяну Чистякову. Я їй вдячна за підтримку, бо вона багато чого мене навчила. Після закінчення університету (а закінчила я Вінницький педагогічний за спеціальністю "біологія і хімія") у нас уже сформувалася певна тусовка початківців, які хотіли працювати і розвивати хіп-хоп культуру у Вінниці. Я мала велике бажання працювати і не бачила перешкод для реалізації.
– А як потрапили до кола суддів Hip-hop International? За волею випадку чи був конкурсний відбір?
– Ця історія розпочалася у 2010 році, коли я випадково натрапила в Інтернеті на оголошення. Там було написано: якщо ви хочете знати, як правильно ставити номер, розуміти їх і працювати відповідно до світових стандартів, то приїжджайте до Києва на дводенний семінар. Я й поїхала, хоча на той момент не знала, настільки це потужна організація, і навіть не уявляла, з якими тренерами мені пощастить познайомитися. За результатами семінару отримала сертифікат судді, який дозволяє оцінювати національні змагання.
Зрозуміла, що на цьому зупиняти я не хочу. Тому шукала можливостей познайомитися з міжнародними суддями передусім для власного саморозвитку. В Америку перший раз потрапила у 2013 році. Це був ознайомлюючий візит і за власні кошти. Потім мені запропонували відвідати семінар у Швейцарії – це був курс для суддів міжнародного класу, тобто підвищення кваліфікації. Я купила квитки і поїхала, бо просто хотіла вчитися. Кілька днів ми працювали над тестами, нас оцінювали і перевіряли. До речі, у команді нас було тільки п'ятеро: двоє з Угорщини, по одному – з Румунії і Великобританії, я – з України. Після навчання ми всі отримали сертифікацію міжнародного тренера. І вперше як суддя я представляла Україну на Hip-hop International влітку 2015 року.
– Розкажіть трохи про сам чемпіонат, настільки він масштабний, чи беруть у ньому участь українські команди?
– Це наймасштабніший конкурс, але один із. Його особливість у тому, що все відбувається на досить високому професійному рівні. Там немає місця для бізнесу, заробляння грошей та іміджу – в центрі учасник, тобто все робиться для того, щоб він міг презентувати себе якнайкраще і отримати прозору оцінку своїх умінь. Багато часу відводиться на роботу із суддями, яким щоразу пояснюють, що робота танцівників має бути оцінена незалежно. Немає такого: подобається – не подобається. Є критерії оцінювання і їх треба дотримуватися.
Танець не повинен мати обмеження. Неважливо, якої ти національності, зросту, ваги чи кольору шкіри – якщо танцюєш класно, то отримаєш достойний результат. Причому, тобі ніхто не скаже, що ти погано танцюєш, тобі радше підкажуть, як треба працювати, у кого можна повчитися, чиї майстер-класи відвідати. І в рамках чемпіонату проходить чимало показових і повчальних виступів зірок, які ми можемо побачити тільки в Ютубі. Наприклад, цього літа був шикарний майстер-клас, який давала співачка, танцівниця і модель Сіара (Ciara). Вона презентувала свою останню роботу "LevelUp", де задіяні танцівники "The Royal Family" з команди Періс Гоббел (Perris Goebel). До речі, Періс виросла на цьому чемпіонаті. Тобто Hip-hop International – це стартовий майданчик для Голлівуда. Це крайня точка реалізації того, для чого ти щодня так довго і так багато працюєш у залі.
В Україні тільки починають з'являтися достойні команди. І так, вони їздять на цей чемпіонат. Це дуже дорого, але воно того варте, бо не можна варитися у власному соку. Треба бачити, як розвивається світова танцювальна культура, не відставати, йти в ногу. Є потужні команди з Києва, Ужгорода, Дніпра, які прориваються навіть у півфінали. І це дуже-дуже круто. Вінничани беруть участь тільки у національному відборі, на світові чемпіонати не їздимо.
– Що буксує: відсутність потенціалу, бажання чи коштів?
– В Україні хіп-хоп культура тільки починає розвиватися. Створюются компанії, які проводять відбори, чемпіонати, проводять семінари для суддів та майстер-класи для хореографів. Але все це поки що на рівні потуг. Головне – не зупинятися. Я вже переконалася, і не раз, що успіх залежить від власного бажання розвиватися. Світ невпинно змінюється, і якщо ми хочемо бути на хвилі, то маємо відповідати багатьом запитам. Процес навчання має бути безперервним. І лише той, хто постійно вчиться, досягає результату – на цьому я щодня наголошую своїм вихованцям.
– На початку нового 2018 року ви відзняли танцювальний ролик під сучасну мелодію "Щедрика". Звідки виникла ця ідея і чи варто чекати подібних ініціатив цього року?
– Мені завжди подобалася ця композиція. Не знаю чому, але вона затягує, додає настрою, викликає прямі асоціації із Різдвом. Коли почула кавер-версію "Щедрика", одразу захотілося танцювати. І ми вирішили створити номер, відео, кліп. Це продукт для міста, ніхто його не прикарманює, всі можуть користуватися. А ми раді, що могли зробити щось цікаво-магічне для Вінниці. Чи буде продовження? Є у планах одна мегаподія, але розповідати зараз не хочеться. Поки що концентруємося на роботі і рухаємося вперед.
Олександра МАКОВЕЦЬКА