Чимало оригінальних назв підприємств можна побачити тепер на рекламних вивісках чи Інтернет-сайтах. Але і на початку минулого століття у Вінниці неважко було знайти цікавий “фірмонім”.
На відміну від часу теперішнього, підприємці дореволюційної пори у більшості своїй прагнули у назві фірми відобразити профіль виробництва чи послуг та своє ім’я – “Краща фотографія Ковальського”, “Слюсарна майстерня Петренка” тощо. При цьому поліція ретельно стежила, аби імена власників на рекламі відповідали їхнім реальним паспортним даним: одного разу власниця перукарні на ім’я Голда була оштрафована на чималу суму за те, що на вивісці було написано: «Перукарня «У Ольги» – дискримінаційна політика щодо осіб юдейського віросповідання була невід’ємною складовою державної ідеології Російської Імперії початку ХХ ст., і штучна «християнізація» імен вважалася серйозним правопорушенням.
В той же час, близько третини власників підприємств насмілилися дати своїм фірмам образні назви. Найбільш поетичними були назви вінницьких готелів – “Бристоль”, “Белль-Вю”, (щоправда, з вікон відкривався “гарний краєвид” Єрусалимки), “Гранд-Отель” (розміром з деякі сучасні котеджі), “Континенталь”, “Європейська”, “Савой”, “Французька”, “Санкт-Петербурзькі номери”, “Париж”, “Центральна”. Логіка власників готелів цілком зрозуміла – прізвища хазяїв приїжджому нічого не скажуть, а от на гучну назву може “купитися” будь-хто.
Заводи, розташовані у Вінниці, мали назви простіші – “Слов’янський паровий пивзавод” (судячи з реклами, його продукція не раз отримувала призи на міжнародних виставках), “Чавуноливарний і механічний завод “Труд” (про масштаб виробництва можна судити з того, що це підприємство розміщувалося на острові Кемпа), парові макаронні фабрики “Перемога” і “Вікторія” (подібність назв від спільного власника).
Магазини намагалися не відставати від готелів – книжкова крамниця “Реноме”, галантерейний магазин “Оборот” (тодішні вінничани жартували, що з цього магазину покупця випускали лише оберненим тканиною), крамниця “Економія”.
Інколи підприємці називали своє дітище за профілем – “Електротехнічна контора “Люкс”…
Звичайно, війна і революція внесли свої корективи до списку назв місцевих підприємств. З’явився шалений потяг до абревіатур та акронімів у телеграфному стилі – “Технікобудівельний кооператив “Вінкотех”, “Будівельнотехнічна контора “Вододвигун”. Нерідко фірми мали назву зовсім малозрозумілу – наприклад. Перукарня “Ельдорадо” (чи то дотепні перукарі хотіли натякнути, що на головах клієнтів можна знайти Бог зна що). Суворі часи підкреслювали скромні вивіски – “Трудова артіль “Самопоміч”, “Комісійне бюро “Бережливість”. Практично незмінними лишилися назви комунальних підприємств – “Асенізаційний обоз “Санітас”. Невідомо, що стало причиною перейменування кінотеатру “Пате” на “Інтимний театр”, але факт залишається фактом.
Але чемпіоном оригінальності, безперечно, була пральня “ПОВАМП” (“Первая образцовая винницкая артель мастеров-прачечников”)…