У людини немає іншого виходу після падіння до низу, як підійнятися нагору. Так вважає вінницький священик української православної церкви Назарій Давидовський.
Його найскравіші цитати про життя, церкву та кохання:
Коли людина падає на дно, шлях один — підійматися нагору. В неї немає іншого вибору.
В дитинстві любив гратися в священика. Одягав пелюшку на себе, з погремушок робив кадлио і ходив по хаті.
Осмислене бажання стати священиком прийшло в університеті. Я знав, що не буду сидіти лише на парафії, а робитиму багато чого для людей, працювати з людьми, вчити їх.
В два роки почав співати. Самий яскравий спогад дитинства, що я забирався на паркан і співав для дівчини, яка жила через дорогу. Перша пісня — многая лєта.
В п'ять років відчув себе зіркою. З концертом приїхав Павло Зібров. Він забрав мене на сцену, і я почав підспівувати пісню "Хрещатик". Тоді його репертуар знав напам'ять, бо мій батько товаришував з ним та разом співав. Тоді відчув, що мені подобається бути в центрі уваги.
У 20 років задумався про смерть. Про те, що ми не вічні. Саме тоді надовго відірвався від дому, почав жити в іншому місці, тому вперше переосмислював. Ще застудив спину, мав сильні болі. Всі лікарі, до яких звертався не бачили проблеми, а мене боліло. Після того почав осмислено життя наповнювати змістом.
Відчуваю відповідальність за своїх учнів. Це майбутні вчителі музики, які підуть в школу. Треба їм привити любов до батьківщини, культури, мови, співу. Бо ті діти потім будуватимуть Україну.
Кожен момент в житті — унікальний. Сьогодні вже не буде повторено. Це увійде в історію.
Людина повинна мати і позитивний і негативний досвід. Це допомагає розвиватися, з чимось порівнювати. Якщо буде все однаково добре, людина перестане розвиватись.
Хочу лишити слід в житті. Зрозумів, що для цього треба трудитися для людей та допомагати їм. Саме тоді виникло осмислене бажання стати священником.
Принципово не хочу покидати Україну. Коли навчався у Києві, навіть не хотів туди переїжджати. Мені рідна Вінниця, бо тут багато нереалізованих планів.
Викладацька діяльність — недооцінена в нашому суспільстві. Я відповідаю за майбутнє моїх студентів. Вони — зерно, яке буде сіяти знання іншим.
Вдячний Богові за непростий шлях, який доводилося проходити. В училищі, університеті не вірили, що я зможу стати священиком та музикантом. Це і дало стимул стати тим, ким я є. Своє життя порівнюю з боксом. Є таке поняття, як андердок (людина, на яку ніхто не робить ставок і вона програє). В моєму житті часто була ця ситуація, коли на мене не ставили ставок. Коли я вчився в училищі, то деякі викладачі казали, що мені музика не треба. Я не буду займатися. Коли я закінчив університет і приїхав працювати у Вінницю, казали, що не стану дерегентом. Це стимулювало працювати.
Ціна успіху — недоспані ночі та витрачене здоров'я. Це себе виправдовує. Все одно помремо.
Зрада починається в голові. Вона рйнує стосунки. Будь-які чи то дружні чи сімейні. Повернутися до того, що було стає неможливо.
Гроші — це не ті папірці, які б спонукали мене від чогось відмовитися. Якби дали зараз мільйон, витратив на благодійність. Якраз в училищі не вистачає фортепіано.
Любов — те, чим керується людина. Навіть вдома мити посуду без неї неможливо. Тякщо робити справу без любові, вона перетвориться на муку.
Вперше закохався у п'ять років. Через дорогу жила дівчинка Оля. Вона на рік була старша за мене. Щоб привернути до неї уваги, вилазив на паркан і співав серенади.
В юності ми кохаємо очима. Знайома каже: "Кохання — це коли ти в людині любиш себе, і ти любиш ті речі в неї, які відмінні від тебе".
Смерть — це початок нового.
Найкраща смерть — тиха. Коли ти примирився не тільки зі своїми близькими, а сам з собою, своїми недоліками. Найгірша — в злості, образах, коли людина не змогла зібрати любов до купи.
Бог — як батько для мене. У нього набагато більше милості, ніж ми думаємо. Він терпить наші гріхи і любить нас.
Священник — це людина, у якої кредит довіри вище, ніж у інших.
Немає нічого в тому, щоб священник співав та навіть викладав у виші. Після радянського Союзу, коли священникам не дозволяли виходити за межі церковної огорожі в рясі, мій батько виходив на сцену і співав пісні. На початку 90-х до цього суспільство було не готове.
Найбільший страх — втратити власну самоідентичність.
Бачу віщі сни. Одна людина, яку я знав, довго хворіла на рак. І під ранок побачивв сон, що ця людина зі мною спілкується. Відчув, що цієї людини вже немає. Тоді ж цієї людини не стало.
Брехні не люблю. Якщо треба збрехати, я промовчу.
Стосунки між людьми повинні завершуватися вихованням дітей. Погоджуюсь з тим, що є громадянські шлюби, але підтримую церковний шлюб. В древності навіть таїнства вінчання не було. Кохані просто йшли засвідчувати свої почуття перед Богом, священиком та людьми.
Досьє: Назарій Давидовський , 30 років, священик, музикант, дирегент. Народився 4 листопада 1987 року у Вінниці. Ім'я дали на честь українського естрадного співака та народного артиста УРСР Назарія Яремчука. Батько — Агафангел Давидовський, священик, скрипаль. Мати — Валентина, педагог, музикант. "Мій батько ходив займатися на скрипці та альті до сина Кирила Стеценка — Вадима. Мати грає на фортепіано, а я пішов по стопам батька — на скрипку". Має старшу сестру Христину та молодшу Злату. Сестри працюють в музичному училищі. Закінчив дев'ять класів Вінницької ЗОШ №3. З 2003-2007 роках навчався училища культури і мистецтв ім. Леонтовича. За фахом —скрипаль. Закінчив університет культури і мистецтв у Києві. За фахом — дирегент. В 2015 закінчив заочно Київську духовну семінарію. Викладач кафедри теорії та методики музичного виховання Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу, художній керівник народної жіночої хорової капели "Соломія". З 2013 року ієрей Вінницької єпархії Української Православної Церкви. З нагоди 100-річного ювілею першого публічного виконання відомої обробки М. Леонтовича народної пісні "Щедрик" заснував проект #Щедрик100challenge. "Наймасовіша музична естафета за 76 днів облетіла понад півсотні міст у десяти країнах світу. За цей час його виконали 170 разів". Остання книга, яку прочитав Архімандрита Кирила Говоруна – "Мета-еклезіологія: хроніки самоусвідомлення Церкви". Захоплюється історією. Мріє подорожувати по Америці та Канаді. Неодружений.