Так вже сталося, що законодавство про нагородну систему в Україні творилося приблизно так само, як писався лист з Простоквашина у давньому радянському мультфільмі: починав дядя Федор, продовжував Матроскін, а завершував Шарик. Все це призвело до нагромадження великої кількості нісенітниць, які неприпустимі у нинішній ситуації: старі норми і правила, запроваджені у мирний час, зараз завдають чималої шкоди. Світ став іншим, і це необхідно враховувати.
В умовах збройного протистояння іноземній військовій агресії, масовій участі громадян України у захисті державності та відновленні територіальної цілісності нашої країни питання морального заохочення шляхом нагородження відомчими відзнаками військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів, цивільних працівників силових відомств України набуває особливо важливого значення. В той же час, є очевидним, що чинне законодавство, яким регулюються питання нагородження відомчими заохочувальними відзнаками, потребує серйозного вдосконалення.
Так, зокрема, пунктом 3 Положення про відомчі заохочувальні відзнаки (затвердженого Указом Президента України №365/2012 від 30.05.2012 р.) передбачено, що положення про відомчу заохочувальну відзнаку (яке затверджується наказом відповідно керівника центрального органу виконавчої влади, керівника (командувача) військового формування, державного правоохоронного органу, який згідно із законодавством України уповноважений видавати накази, що є нормативно-правовими актами) має визначати граничну кількість відомчих відзнак, якими можуть бути відзначені працівники, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу протягом календарного року.
На виконання вимог згаданого Положення, протягом 2013-2015 рр. було видано низку відомчих наказів, якими встановлювалися відомчі заохочувальні відзнаки та визначалася гранична кількість відомчих відзнак, якими можуть бути відзначені працівники, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу протягом календарного року. Оскільки переважна кількість згаданих наказів була видана до початку російської військової агресії у Криму та східних областях України, щорічні квоти були визначені у малій кількості – зазвичай, від 30 до 4500 нагороджень. В умовах військового протистояння така кількість, вочевидь, не є достатньою – «квоти на героїзм» є неприйнятним рудиментом нагородної політики.
Окрім того, було встановлено й ліміти на нагородження відзнаками за 10, 15, 20 та 25 років вислуги, хоча фактична кількість військовослужбовців та правоохоронців, які гідно відслужили ці терміни, явно перевищує цю чисельність. На практиці це призводить до проявів корупції – аби отримати належну відзнаку, інколи потрібно дати хабара.
Мені неодноразово доводилося чути, як військовослужбовці та співробітники правоохоронних органів скаржаться на те, що чинні квоти нагороджень перешкоджають відзначати відомчими заохочувальними відзнаками всіх достойних того. Це призводить до того, що нерідко замість відомчих заохочувальних відзнак командири військових частин та підрозділів, начальники територіальних структурних управлінь правоохоронних органів нагороджують підлеглих за виявлену мужність і героїзм неофіційними нагородоподібними знаками, які, зазвичай, вільно продаються (в т. ч. і через інтернет-магазини) і не можуть виступати в якості рівноправних замінників відомчих заохочувальних відзнак. Складається неприйнятна ситуація, коли «нагородження» такими знаками завдає і відзначеним, і відповідним державним структурам більше шкоди, аніж користі – наприклад, попри широке використання військовим командуванням нагородоподібних знаків, виготовлених комерційними структурами для вільного продажу, ч. 1 розд. V Наказу Міністерства оборони України від 20.11.2017 р. №606 прямо забороняє їхнє носіння на військовій формі одягу.
Проблему можна вирішити двома шляхами. Перший – найефективніший: внести зміни до Указу Президента України №365/2012, скасувавши щорічні ліміти на нагородження. Другий – складніший, бо потребує від очільників відповідних силових відомств внесення узгоджених змін до багатьох нормативно-правових актів: Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2013 р. №38 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства внутрішніх справ України», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.04.2013 р. №368 «Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Державної прикордонної служби України», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2014 р. №804 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Національної гвардії України», Наказу Міністерства оборони України від 17.01.2014 р. №33 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Державної служби України з надзвичайних ситуацій», Наказу Міністерства оборони України від 11.03.2013 р. №165 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України», Наказу Служби зовнішньої розвідки України від 05.02.2013 р. №30 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Служби зовнішньої розвідки України», Наказу Центрального управління Служби безпеки України від 25.01.2013 р. №30 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Служби безпеки України», Наказу Міністерства юстиції України від 11.03.2013 р. №404/5 «Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Державної пенітенціарної служби України», Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.10.2015 р. №634 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України», Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.07.2013 р. №275 «Про встановлення відомчих заохочувальних відзнак Міністерства доходів і зборів України» в контексті збільшення граничної кількості відомчих відзнак, якими можуть бути відзначені працівники, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу протягом календарного року.
На перший погляд, проблема «лімітованого героїзму» видається другорядною, але для тих, хто пройшов війну, питання справедливого, адекватного і вчасного морального заохочення є однією з найважливіших складових психологічної реабілітації і повернення до мирного життя.
Максим Царенко