Міністр охорони здоров'я України Уляна Супрун своїм дописом у Фейсбуці спровокувала скандал навколо тіла Пирогова. Начебто гроші, а саме 200 тисяч гривень, краще виділити на лікування аніж на бальзамування Пирогова. Вінничани встали горою за тіло лікаря. Але можливо і добре, що конфлікт виник. Тепер можемо говорити про серйозність проблеми з ребальзамуванням. Зібрали думки усіх – від директора садиби Пирогова до священика.
Перевезуть з усипальниці до лабораторії
Ми вперше самостійно, без росіян, проведемо черговий етап ребальзамації, – зазначив у розмові з журналістом RIA/20minut.ua голова комісії зі збереження тіла Пирогова ректор Вінницького медуніверситету професор Василь Мороз. — Робота непроста. Але я переконаний, що наші науковці справляться з нею. Тим більше, що багато з нас уже виконували її. Причому, власними руками. Щоправда, за безпосередньої участі фахівців з Москви з інституту ВІЛАР (Всеросійський інститут лікарських і ароматичних рослин). Ця установа опікується тілом Леніна. Нині обставини склалися так, що доведеться робити це самостійно.
Як стверджує Василь Мороз, робота складна і дуже відповідальна. За нею стежитимуть у багатьох країнах світу. Про інформацію Супрун припинити догляд за тілом вченого стало відомо медикам не тільки у Росії. Це одразу викликало бурхливу реакцію. Телефон у професора не замовкає. Дзвінки надходять не тільки від земляків. Цікавляться ситуацією колеги з різних міст країни. Майже у всіх одностайна думка: тіло Пирогова треба зберегти. Члени комісії, майже всі вони науковці медичного університету імені Пирогова, готуються до проведення ребальзамації. Вона відбуватиметься у Вінниці, у лабораторії, створеній на території музею-садиби Пирогова. До речі, у 2011 році саме в цій лабораторії уже проводили необхідні процедури. Тоді вінницькі науковці-медики працювали разом з москвичами.
Розгадати вміст препаратів
Один з тих, хто виконував роботу у 2011 році – проректор університету професор Юрій Гумінський. Пан Юрій спеціаліст у галузі морфології. Про майбутню невідкладну справу говорить надзвичайно переконливо. Тим само вселяє віру, що все вдасться. «За свою роботу не візьмемо жодної копійки», – каже науковець. У цих словах відчувається, наскільки він і його колеги одержимі збереженням пам’яті про видатного вченого.
Це ж світова спадщина! – наголошує Юрій Гумінський. Разом з ним працюватимуть фахівці-анатоми, патоморфологи, рентгенологи, хіміки, інженери. Співрозмовник припускає, що вся робота триватиме приблизно три місяці. Наголошує, що скрупульозним має бути кожен рух.
Почнемо з того, що тіло дістанемо із саркофагу і перевеземо до лабораторії, – говорить Юрій Гумінський. – Там воно перебуватиме до завершення усіх процедур.
Щодо скрупульозності роботи, досить сказати, що науковцями буде досліджена кожна клітинка тіла. Крім того, проведуть його комплексне сканування. Використовуватимуть електронну мікроскопію. Все треба буде ретельно описати, зафіксувати, зокрема, на камеру. У лабораторії у Вінниці збереглися зразки препаратів, з якими працювали під час останньої ребальзамації у 2011 році. Очевидно, науковці визначать їхній склад, щоб на основі дослідження виготовити аналогічні і застосувати під час ребальзамації. Зрозуміло, що фахівці не все говорять, що знають, стосовно процедури «омолодження» тіла. Зате сповнені бажання з честю виконати роботу.
Саме хірурги, з якими я спілкувався, висловлюють готовність скинутися коштами, аби виконати роботи із збереження Пирогова, – каже директор Національного музею-садиби Пирогова Петро Гунько. — Збереження тіла це науковий експеримент, що триває з 1881 року, коли перестало битися серце вченого-хірурга. Ми не маємо права перервати його. Шкода, що цього не розуміють чиновники від медицини.
Навіть під «сто грам» москвичі тримали язик за зубами
За словами Василя Мороза, члени комісії проводять консультації з науковцями і фахівцями низки наукових закладів. Проблема в тому, що росіяни за весь час догляду за тілом, жодного разу не розголошували склад препаратів, які використовували у роботі. Допитливі українці (це у нас у крові), всіляко намагалися розговорити колег. Особливо під час застілля. Бувало, так глибоко проникали в душу!.. Однак, як зазначив один з членів комісії, навіть «під гарних сто грам» не вдалося нічого дізнатися. Навіть у такому стані тримали язик за зубами. Крім Леніна, вони ж контролюють і підтримують у належному стані тіла Кім Ір Сена, Кім Чен Іра, Хо Ши Міна.
Бальзамацію тіла Пирогова після його смерті провів професор із Петербурга Дмитро Виводцев. Зробив він це з допомогою власно винайдених препаратів на прохання дружини хірурга. До речі, в одному з архівних документів зберігається запис про те, що Виводцев родом з Вінниці. Загалом проведено 9 ребальзамацій. Найскладніша була у 1944 році. Тоді мало не втратили тіло, у такому жахливому стані воно знаходилося. Бо був пошкоджений саркофаг. У радянські часи його доставляли у Москву і там працювали з ним. У 2011 році вперше провели у Вінниці.
За канонами православ’я християнин мав би бути похований
Яка думка з приводу не поховання христянина у служителів церкви? На це питання «20 хвилин» попросила відповісти протодиякона Владислава Демченка, секретаря Вінницької єпархії Української Православної Церкви.
Наскільки відомо, дозвіл на бальзамацію тіла Миколи Пирогова був наданий Священним Синодом як виняток, для того, щоб рідні, колеги і друзі мали змогу попрощатися із всесвітньо відомим генієм медицини, – каже священик. – Після певного терміну, який був обумовлений у дозволі, тіло спочилого лікаря мало бути віддано землі. Але сталося інакше. У Вінниці спорудили склеп, над яким згодом побудували храм на честь святителя Миколая. Думаю, що сам Микола Іванович хотів би бути похованим за традиціями православної віри, до якої він належав і ставився серйозно, особливо в другу половину і в останні роки свого життя. І я, як православний християнин і священослужитель, підтримав би ідею поховання Миколи Пирогова, так як це відбувається з усіма спочилими християнами.
Митрополит Симеон запросив ієрархів Болгарії провести у Вінниці у богослужіння у пам'ять про Пирогова
У храмі над усипальницею, де зберігається тіло Миколи Пирогова, періодично відбуваються заупокійні богослужіння. Двічі на рік, – 22 травня і 19 грудня (у дні пам’яті святителя Миколая), а іноді й частіше, відбуваються богослужіння. Нещодавно митрополит Вінницький і Барський Симеон побував у Болгарії і був вражений, наскільки глибоко поважають і шанують у цій країні нашого земляка. Достатньо сказати, що перша у Болгарії лікарня швидкої допомоги була названа на честь Миколи Пирогова. Зустрічаючись з Патріархом Болгарської Православної Церкви у Софії, митрополит Симеон запросив болгарських ієрархів приїхати у 2018 році до Вінниці, щоби у храмі, де похований видатний хірург, вшанувати пам’ять людини, яка є дорогою для обох наших народів. Сподіваюся, що восени таке богослужіння відбудеться, і ніякі необережні ініціативи наших чиновників не завадять цьому.
"Чиновниця маніпулює людьми, «грає» на їхніх почуттях"
Однак я категорично не підтримую пропозиції, яку висловила Уляна Супрун, – продовжує секретар єпархії Владислав Демченко. – Не підтримую саме через мотивацію, яку висуває пані в.о.міністра, котра просто «грає на почуттях» людей. Не можна співставляти питання допомоги хворим і збереження тіла видатного лікаря, тим більше, що сума у 200 тисяч гривень, яка здається надто великою для більшості звичайних громадян, зовсім не є такою для більшості чиновників. Критика у соціальних мережах доводить, що ідея пані Супрун була маніпулятивною і отримала заслужену оцінку від багатьох людей, і не лише від мешканців Вінниці. Вважаю, що оскільки питання поховання Миколи Пирогва не порушувалося раніше, ні церковною владою, яка надавала дозвіл на його бальзамацію, ні її наступниками, то й тепер це робити не слід.
Якщо комусь з чиновників заманеться жити там, де жив Пирогов, що тоді?
Міський голова Вінниці Сергій Моргунов обурений дописом у Фейсбуці в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Він стверджує, що його думу поділяє губернатор Валерій Коровій. За його словами, влада міста й області ініціюватимуть питання перед урядом про передачу Національного музею-садиби Миколи Пирогова у спільну комунальну власність територіальних громад. На такий пост на сторінці Сергія Моргунова у Фейсбуці одразу відреагувала Уляни Супрун: «Приємно вражена позицією вінничан, – йдеться у ньому. – Добре, що люди підтримують музей і пам'ять про Пирогова. Підтримую ініціативу Вінницької обласної та міської влади передати музей на місцевий рівень».
Здавалося б, питання вичерпано? Втім,залишається привід для роздумів. Статус національного присвоєно музею указом глави держави, нагадаємо, було це у 1997 році. Тобто зараз потрібен новий указ про зміну статусу. На території об’єкта національного значення заборонено виконувати будь-яке будівництво. Отримавши у власність ласий шматок на околиці міста, де гарантія, що хтось з місцевих чиновників не виявить бажання жити там, де проживав Пирогов? Хто такого зупинить?.. І хочемо закінчити матеріал висловолюванням самого Миколи Пирогова:
"Для врача, ищущего веры, самое трудное уверовать в бессмертие и загробную жизнь. Это потому, во-первых, что главный объект врачебной науки и всех занятий врача есть тело, так скоро переходящее в разрушение; во-вторых, врач ежедневно убеждается наглядно, что все психические способности находятся не только в связи с телом, но и в полной от него зависимости" – Микола Пирогова.
За інформацією: Віктор Скрипник, 20 хвилин