Успішні жителі України все частіше свідомо переходять на українську мову. Вони розповіли про те як це краще зробити.
Дар'я Черкашина, директор з маркетингу та комунікацій системи закупівель ProZorro.
11 років тому приїхала в столицю з російськомовного Севастополя. І не відчувала потреби змінювати мову побутового спілкування. Але два роки тому вона повністю перейшла на українську. Зіграло свою роль бажання подолати власну слабкість. Дві спроби переходу були невдалими.
"Мені було важко переходити на українську під час розмови: я постійно говорила суржиком і зі страшним акцентом", – згадує Черкашина.
Зараз подібних проблем немає. Вона захотіла висловлюватися українською і домоглася свого. Черкашина пам'ятає, що деякі її знайомі спочатку жартували над нею. Але більшість друзів її вибір відверто підтримали: мовляв, молодець, що так завзято намагаєшся перейти на українську, пише "Новое Время".
Черкашина дала собі слово: в жодному разі не переходити на російську мову. Навіть на співбесідах, нарадах і важливих виступах. "Тільки українська, тільки хардкор", – пояснює колишня мешканка Севастополя.Через три місяці якось непомітно почала навіть думати українською.
Артем Волхонський, керівник з розвитку digital-сервісів компанії "Нова Пошта".
Став говорити винятково українською на роботі і в сім'ї трохи раніше – три роки тому. І стимулом для нього стали події останніх років.
"Думаю, ми б і так перейшли, але Майдан, а потім війна стали каталізатором", – розповідає він.
З 2014 року подружжя Волхонських купує книги тільки українською. Всі ґаджети також перевели на неї. Мови спілкування їхньої дитини в дитячому саду – українська та англійська.
"Один з найголовніших символів держави – мова. Перехід на українську – такий же спосіб розвивати країну, як, наприклад, не давати хабарі і платити податки", – пояснює він.
Марія Гречаник, 31-річний психолог із Запоріжжя
Майдан – подія, після якої почалася її персональна мовна українізація.
"Я психолог і розумію: мова формує нашу свідомість", – каже вона.
Мовляв, якщо людина говорить російською, вона в основному шукає і російськомовний контент. І так виходить, що часто черпає інформацію з російських ресурсів. Якщо ж людина україномовна, то вона і навколо себе формує відповідний контент.
Зараз Гречаник перейшла на українську, її чоловік залишився російськомовним. Але зі своєю дворічною дитиною обоє батьків розмовляють українською.
На роботі ж психолог продовжує спілкуватися російською з російськомовними клієнтами: мовляв, тим так комфортніше. "В роботі я некатегорична, для мене головне – контакт з людиною", – пояснює Гречаник.
Катерина Вікторенкова, керівник Юридичної сотні, росіянка.
Переїхала до Києва 9 років тому і взагалі не знала української мови. Зараз в Україні у неї своя сім'я, четверо дітей.
Коли почалося протистояння на сході, для Вікторенкової гостро постало питання самоідентифікації: вона не хотіла себе асоціювати з країною, яка напала на Україну.
"Я начебто і тут, але я ніби і "вони", – пояснює.
Найняла україномовну няню своїм дітям. Самій же їй мова давалася складно. В Києві непросто зануритися в потрібне мовне середовище. Тоді Вікторенкова в 2015-му – провела сімейну літню відпустку у Львові. І це допомогло.
"Важко було, коли знайомі говорили: та не мучся, не ламай язик, говори російською, тобі ж так простіше, – згадує вона. Я відповідала: терпіть".
Дмитро Гадомський, юрист
Після народження доньки, з дружиною вирішили, що обоє стануть говорити українською.
"Проживаючи в Києві, російську вона і так вивчить, тому що на вулицях її багато", – говорить юрист.