З моменту здобуття Незалежності Україна зіткнулась з величезними труднощами та проблемами в культурній політиці. Опинившись в ціннісній дезорієнтації суспільства, яке до сьогодні має радянську інституційну інфраструктуру та нестабільні економічні умови, погіршення ситуації відбувається завдяки відсутності єдиного культурного простору із рівним доступом до мистецьких надбань та культурних послуг.
Регіональні диспропорції розвитку культури проявляються в залежності від забезпеченості об'єктами культури, фінансуванням і доступності культурних благ для широких верств населення. Регіональна диференціація витрат на культуру і мистецтво в процентному відношенні від валового регіонального продукту демонструє в останні роки тенденцію до зниження.
Нові культурні простори, соціальні завдання та збільшення спектру культурних послуг за місцем проживання.
Не дивлячись на те, що процес часткової децентралізації культури відбувся у 1994 -1996 роках, коли на місцеві та районні рівні були передані повноваження щодо утримання установ культури відповідних рівнів, зміни, які повинні були відбутись щодо трансформації культурних установ не були ініційовані з боку Міністерства культури. Тому відбулась перша хвиля закриття сільських клубів та бібліотек і саме у цей період. Погіршилось фінансування установ культури і на місцевих рівнях. Скільки установ було закрито у 90х роках – данні такої статистики відсутні в Міністерстві культури України.
На сьогодні створено 616 Об’єднаних територіальних громад і реформа продовжується. Необхідність в комплексному підході до реформування застарілої галузі культури є на час, тому що велика частина установ культури, а це понад 36 000, розташовано само на базовому рівні і потребують негайних дій щодо розробки алгоритмів створення культурних округів із розташуванням «Нових культурних просторів», модернізації існуючих установ і не лише приміщень а й змістовного їх наповнення.
В Європейських країнах реформа децентралізації в секторі культура відбувалась по трьом напрямкам:: культурному, фіскальному та політичному.
Культурна децентралізація передбачає рівність доступу до культурних послуг в незалежності від місця проживання.
Фіскальна децентралізація – це політичні заходи, спрямовані на рівномірний розподіл коштів різних рівнів для виконання завдань галузі культури і культурної політики. Повинно впроваджуватись багатофункціональне фінансування з метою якісного виконання завдань та комплексного розвитку галузі.
Політична децентралізація стосується розподілу повноважень між різними органами, що приймають рішення або здійснюють фінансування.
В Україні впровадження реформи Децентралізації в галузі культури відображено в Матриці реформи (див. малюнок 1), яку розроблено експертами Проектного офісу секторальної децентралізації. Уважно вивчаючи завдання матриці, необхідно окреслити основні позиції задля сприянню збалансованого культурного розвитку громад.
Так для формування ефективної системи влади в галузі культури необхідно зосередитись на передачі повноважень, що пов’язані із Культурною спадщиною та пересуванням культурних цінностей як в межах України так і за кордон. Задля забезпечення якісного виконання завдань в структурі ЦНАПів бажано врахувати організацію робочого місця для фахівця, який має забезпечувати надання послуг.
Задля створення умов для динамічного, збалансованого розвитку України та її регіонів в контексті культури на перший план повинно виходити розуміння культурно – економічного розвитку громад, якій базується на розробці культурної ідеї. Важливою складовою стратегії модернізації економіки України на сучасному етапі є перехід від індустріальної та сировинної моделі розвитку до постіндустріальної або креативної, яка базується на використанні людського потенціалу та знань, що є певною базою для розробки та реалізації ідей культурно – економічного розвитку в першу чергу малих територій. На сьогодні більшість малих міст та об’єднаних територіальних громад України характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку і ділової активності, є депресивними, однак володіють значним туристично-рекреаційним, культурно-історичним і природним потенціалом. Сприяння розвитку культурного ресурсу в ОТГ необхідно розглядати як інструмент підвищення рівня зайнятості населення, зменшення трудової міграції, посилення ділової активності, поліпшення фінансових показників, формування позитивного іміджу.
У число об’єктів культурного туризму входять:
-
історико-культурна спадщина (історичні території, архітектурні споруди і комплекси, зони археологічних розкопок, музеї, народні промисли, обряди, виступи фольклорних колективів);
-
Культурні події (виставки, фестивалі, особливості життя населення: кухня, костюми);
-
Культурні кластери, що формуються на основі розвитку креативної ідеї.
Культурний туризм впливає на:
-
стимулювання місцевих ремесл, створення нових робочих місць, залучення молоді та безробітних на ринок праці;
-
актуалізацію культурної та архітектурної спадщини і джерело фінансових надходжень на охорону і реставрацію;
-
розвиток міжгалузевих напрямків співпраці;
-
вивченню регіональних культур з метою формування міжетнічної толерантності.
Депресивні регіони мають розглядати культурну спадщину і культурний туризм як джерело розвитку. Інтеграція окремих пам’яток культурної спадщини в життя громади та в туристичну мереж стимулює затвердження окремих програм реставрації, створення нових іміджевих музеїв, скансенів, ресторанів традиційних страв, обладнання місцевими жителями гостьових кімнат для туристів.
В червні відгримів на всю Україну перший міжнародний open air фестиваль OperaFest Tulchyn. Безперечно, пілотний проект має велику духовну цінність для України Але, якщо ми ознайомимось із основними статистичними даними, то вони вражають. 16 тисячну Тульчинську ОТГ відвідало понад 19000 гостей фестивалю. За два дні мешканці Тульчина надали послуг та реалізували товарів на суму понад 3 мільйони гривень. Окрім цього з бюджету Вінницької обласної державної адміністрації на відновлення інфраструктури міста було надано субвенцію понад 4 мільйони гривен.
Таким чином завдяки професійно реалізованої культурної ідеї надано поштовх для розвитку ОТГ та визначено ексклюзивність території.
Але найболючим питанням для галузі культури в ОТГ залишається спроможність надання якісних культурних послуг.
Прийняття «Мінімального культурного кошику», над яким зараз працює Міністерство культури України є на часі. Цей документ має стати адвокцією прав установ культури та мешканців ОТГ. В документі повинні бути враховані базові нормативи устаткування приміщень, зокрема «Нового культурного простору» та прорахована вартість культурної послуги або. вартість обслуговування одного читача або відвідувача клубної установи. Ці нормативи мають бути відображені під час формування бюджетів громад.
З метою урізноманітнення культурних послуг необхідно сформувати в кожній громаді «Нові культурні простори» в яких буде відображатись культурний профіль громади та створені умови для всебічного розвитку особистості, зокрема молоді.
Під час процесів модернізації установ культури головам об’єднаних територіальних громад необхідно враховувати існуюче законодавство в галузі культури: Законом України про культуру у 2011 році було затверджено базову мережу закладів культури. Згідно статті 22 цього Закону «Виключення закладів культури з базової мережі можливе лише за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. { Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI від 16.10.2012 }», тому що будь які зміни з трансформації установ культури можливі із дотриманням встановлених законом алгоритмів.