Нещодавно серед зграйки голубів у парку випадково вдалось помітити одного незвичайного – трішки більшого за інших і з кільцями на лапках. Отже, не простий «дворняга», а «при виконанні службових обов’язків». Або учасник змагань поштових голубів і зупинився тут «транзитом», або втік від якогось голубівника на вільні хліби.
Клює хлібні крихти, йде до рук. На одній нозі пластмасове кільце з літерами, на іншій – металеве, заклеєне сріблястою стрічкою з цифрами. Ми його сфотографували і відпустили. Ще й пожартували, що підженився, певно, спортсмен у вінницькому парку і не поспішає додому.
Розпитуємо голубівників, як повідомити господарю про його вихованця, бо раптом чекає, переживає. Одні кажуть, що стрічку на кільці треба було розгорнути і прочитати на ній номер телефону власника. Інші кажуть, що там розміщено код області та клубу спортивного голубівництва. А ми не розгорнули, не записали…
Але наступного дня та ж картина: ходить поштовий голуб у парку з дикими, і не видно, щоб кудись поспішав. Знову приманюємо крихтами, несемо додому переписувати цифри. Деякі перехожі дивляться на нас із підозрою – думають, певно, що ми з’їсти його хочемо.
Вичитую в Інтернеті, що на пластмасовому кільці господар породистого голуба пише «родинну» інформацію – кодує, від яких батьків-дідів птах народився. А металеве кільце більш інформативне і навіть має міжнародні стандарти. Формула, прийнята в більшості країн Європи, містить код країни, поштовий індекс регіону, рік виведення птаха і його номер у тамтешньому клубі голубівників.
У нашого нового знайомого на кільці було написано: «FCPR 097232 FCI RO 2015, 683213». Літери FCI означають належність до Міжнародної федерації любителів голубів «International Colombophile Federation», а от «RO» означає «Румунія». Отже, птах виявився іноземцем.
Довелось консультуватися телефоном зі знаним одеським голубівником Миколою Ковальовим, який донедавна був віце-президентом Асоціації голубівників України.
– Так, це з Румунії, – підтверджує Микола Павлович. – Голубівники різних країн співпрацюють і разом випускають голубів для змагань або тренувань – то у них, то в нас. Раніше випускали під Луганськом, а тепер під Києвом випустили, от вони й летять додому… І що той голуб?
– Здоровий, їв, сидить в коробці. Що з ним робити?
– Краще відпустити, – каже. – Може, він виснажився і зробив собі передишку. Або яструб його шуганув. Рано чи пізно полетить додому. А ви можете повідомити румунам на сайті, що бачили їхнього голуба.
Відпускаю, тобто запускаю високо в небо трохи далі від парку – може, згадає свою «професію» і обов’язок. До речі, кажуть, що поштовий голуб швидше летить додому, якщо його чекає голубка на яйцях чи з голубенятами або якщо він ревнує її до іншого голуба. Майже як у людей… Повертаються, звісно, не всі – хтось іде «в самоволку», хтось гине в дорозі.
Пишу на румунський сайт «Romanian Racing Pigeons» (там є окрема рубрика – «Втрачені/знайдені голуби»), що бачили голуба з таким-то номером у Вінниці такого-то числа. Відписує адміністратор сайту Александру, дякує за інформацію. Там же читаю, що торік в Румунії відбувся чемпіонат світу зі спортивного голубівництва, на який учасники могли не лише особисто привезти своїх птахів, а й передати літаком. А ще бачу оголошення румунських голубівників: «У своєму вольєрі знайшов голуба з України, номер…», «Знайдена чорна голубка з Великобританії…».
З Вінниці до румунського кордону голубові лишалось подолати якихось три сотні з гаком кілометрів. Сподіваємось, добереться.
Юрій Сегеда, газета "Вінниччина"