19 грудня це день святкування та вшанування пам’яті святого Миколая.
День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків на свято 19 грудня. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати святому листа, а найбільше за все у цей день шануються прояви турботи про нужденних.
За традицією, цієї ночі діти отримують подарунки під подушками. Тому вони вірять у диво, звершуване святим Миколаєм і вчаться у святого бути милосердними. Святий Миколай опікується воїнами, водіями і тими, хто подорожує, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей і студентів, моряків, торговців і лучників.
Легенда про Святого Миколая
За історичними переказами, Миколай народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, що в сучасній Туреччині. Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.
Миколай виріс і став віруючою, доброю та щедрою людиною, яка в будь-який час могла прийти на допомогу нужденним. З часом він переселився до міста Мира, воліючи присвятити себе науці, і саме там його дядько-єпископ висвятив Миколая у священники.
Незабаром після того, як хлопець досяг повноліття, його батьки загинули. А Миколай витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо.
Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який зібрав імператор Костянтин Великий.
За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.
Але ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя.
Старі українські звичаї
За давньою українською традицією, старші господарі села на свято збиралися, щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села. Дітям цього дня дарувалося особливе печиво — миколайчики.
На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Також, через подвір’я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами:
“Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!”
До дня Миколая заведено віддавати борги. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». Також заведено миритися і прощати, існує приказка: «На Миколу клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі».
19 грудня у сучасній Україні
В незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки відроджуються. Також дедалі більше шанується традиція прояву турботи про нужденних: як у вигляді доброчинних заходів у церковних громадах, так і у світських благодійних проєктах.
У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати листа святому Миколаю.
До свята приурочуються й інші події. Так, у Вінниці запалюють ялинку саме 19 грудня.
Отож, закликаємо усіх знати українські звичаї та святкувати, шанувати День святого Миколая! Пам’ятаймо про своє коріння.
Актуальні новини Вінниці та області в нашому Telegram-каналі та на Facebook-сторінці