У Вінниці більше сотні велосипедистів в українському національному вбранні сьогодні, у День Незалежності, взяли участь у традиційному “Велопараді у вишиванках”. Хмари, що нависали в небі, а потім трохи “окропили” велосипедистів, не зупинили ні постійних, ні нових учасників цього традиційного велозаїзду. Навіть зовсім маленьку Аню, яку тато Валерій цього року вперше вивіз на велопарад. Хоча самі з дружиною беруть в ньому участь щороку.
“Це свято нашої країни, ми маємо його відзначати і вшановувати тих, хто боровся на її незалежність”, – каже пан Валерій.
Їхати з маленькою дитиною у спеціальному візочку, за його словами, не складно, адже ледь не щодня роблять разом велопрогулянку по лісі. Показує, які “гаджети” має візочок проти дощу та комарів.
Вінничанка Міла Поворознюк, яка стала відомою тим, що не лише колекціонує, а й носить одяг ХІХ століття, бере участь у велопараді вже вчетверте. Вишиванка у неї – автентична, а велосипед – раритетний.
“Вона характерна для центральної частини України, цій вишиванці близько 80-ти років. Я колекціоную старовинні вишиванки, у мене їх зараз одинадцять. “Вигулюю” їх якраз на такі великі свята”, – говорить пані Міла.
Кількість учасників велопараду, за словами одного з організаторів Олександра Царевського, спрогнозувати важко. Та й підрахувати теж, адже багато людей приєднуються дорогою.
“Це вихідний – зазвичай народ або їде на “агрофітнес”, або на якісь моря, бо це останній шанс перед 1 вересня “вигуляти” дітей, зробити для них свято, нормальний відпочинок. Тому кількість учасників – для нас завжди сюрприз”.
Цього разу, попри карантин велосипедистів у вишиванках було не менше сотні. Хоча карантинні обмеження й внесли свої корективи в організацію велопараду.
“Особливості цього заїзду – пов’язані з карантином. Тобто не буде конкурсів на кращий костюм і на найкраще оформлений велосипед і не буде пригощання благодійним богрищем від Олександра Шемета. Але ми благодійну лінію намагаємось, все ж, підтримувати. Цього разу ми хочемо зібрати гроші для Ярослава Лисака – 8-річного вінничанина, який страждає на важку хворобу. Сума на лікування дуже велика, спробуємо хоч чимось допомогти”, – розповідає Олександр.
Маршрут велозаїзду майже традиційний – на Вишеньку, а звідти назад – в центр міста. А замість звичних частувань біля “Росії” учасники зробили спільне фото біля символу міста – Вежі.